55 років «Орфею»: музика, яка назавжди залишилася з нами

05 листопада 2026 р. 08:15

05 листопада 2026 р. 08:15

5 листопада виповнюється 55 років від дня першого виступу вокально-інструментального ансамблю «Орфей» із Ворожби. Для кількох поколінь жителів Білопільщини це не просто назва музичного колективу. Це спогади про молодість, танці, переповнені концертні зали, перше кохання і пісні, які й сьогодні повертають у найкращі роки життя.

П'ять років тому, до півстолітнього ювілею «Орфею», ми згадували історію колективу разом із його беззмінним ведучим Олексієм Яковлєвим. Сьогодні, в день 55-річчя, повертаємося до тих спогадів. На жаль, за ці роки орфеївська родина стала меншою. Та залишилися музика, дружба і пам'ять про людей, які створили справжню легенду Ворожби.

Усе почалося з гітари

Історія «Орфею» розпочалася 5 листопада 1971 року. Саме тоді на сцені Будинку культури залізничників у Ворожбі вперше виступив новостворений вокально-інструментальний ансамбль.

На той час подібні колективи були справжньою новинкою. На Сумщині офіційно існували лише два ВІА — у Сумах та Шостці. Ворожбянський «Орфей» став третім. А назву, як згадував Олексій Яковлєв, придумали просто: на честь гітари марки «Орфей», на якій грали музиканти.

Перший виступ відбувся на концерті до річниці Жовтневої революції. Не тому, що молоді музиканти особливо прагнули виступити саме до цього свята. Просто наступний офіційний концерт планувався аж на Новий рік, а хлопцям дуже хотілося швидше вийти на сцену. І цей вихід став початком великої історії.

На танці до Ворожби їхали звідусіль

Популярність прийшла до «Орфею» дуже швидко. Колектив запрошували на концерти, фестивалі, конкурси, весілля та проводи до армії. Охочі замовити виступ записувалися за пів року наперед.

Особливою подією були танці у Ворожбі. На них приїжджала молодь із Білопілля , Шкуратівки, Пісок та інших населених пунктів. Зали не вміщували всіх охочих, а музикантів неодноразово викликали на біс.

То була епоха довгого волосся, широких штанів-кльошів, електрогітар і живої музики. Грати в ансамблі означало бути популярним, сучасним і, звичайно, користуватися особливою увагою дівчат.

Сьогодні важко уявити, скільки зусиль доводилося докладати, щоб створити справжній естрадний звук. Інструменти й апаратура були дефіцитом. Гітари майстрували власноруч, колонки та підсилювачі паяли самі. За електроорганом їздили аж до Вільнюса, інше обладнання шукали в різних містах.

Але результат того вартий: «Орфей» звучав так, що його хотіли слухати знову і знову.

Пісні, які пам'ятають досі

Керував ансамблем Сергій Левченко — музикант, який мав професійну музичну освіту. Саме він розписував партії, допомагав освоювати нові композиції, формував репертуар.

На офіційних концертах доводилося виконувати пісні, які відповідали вимогам радянської доби. У 1975 році «Орфей» навіть переміг в обласному конкурсі «Юность комсомольская моя».

А от на танцях звучала зовсім інша музика — популярні хіти того часу, композиції відомих ансамблів «Самоцветы», «Пламя», «Синяя птица», «Лейся, песня»…

Бували й курйози. Якось музиканти вивчили популярну угорську пісню, а коли їх попросили виконати патріотичний твір до 9 Травня, представили її як композицію про угорських партизанів. Публіка зустріла виступ бурхливими оплесками.

Взагалі гумор був невіддільною частиною концертів. Олексій Яковлєв разом із Віктором Сердюком не лише оголошували номери, а й розважали глядачів жартами та сценками. Їх навіть порівнювали зі знаменитим дуетом Штепселя і Тарапуньки.

Люди, які створили легенду

За 55 років через «Орфей» пройшло чимало талановитих музикантів. Кожен залишив частинку себе в історії ансамблю.

Перший склад об'єднав керівника Сергія Левченка, соліста Юрія Астахова, бас-гітариста Миколу Мальцева, гітаристів Віктора Смиченка, Сергія Валюхова, барабанщиків Сергія Власенка, Олександра Андронова та Віктора Сердюка.

У різні роки в колективі також виступали Анатолій Ворона, Геннадій Василенко, Сергій Максимов, Олександр Логвин, Павло Каплій, Олександр Кошечкін, Валерій Опанасенко.

На жаль, багатьох із них уже немає серед живих.

Відійшли у вічність Юрій Астахов, Микола Мальцев, Віктор Смиченко, Сергій Валюхов, Сергій Власенко, Олександр Андронов, Анатолій Ворона, Олександр Кошечкін.

Особливо болючою для колективу стала втрата Юрія Астахова, якого називали «золотим голосом» «Орфею». Напередодні 50-річчя музиканти обговорювали з ним плани великого ювілейного концерту. А вже наступного дня Юрія не стало.

Сьогодні, згадуючи історію ансамблю, хочеться з особливою вдячністю назвати кожного, хто творив її і чиї голоси та музика назавжди залишилися в пам'яті земляків.

Дружба, яку не зруйнували роки

«Орфей» ніколи не існував відокремлено від інших музичних колективів Білопільщини. Особливо теплі стосунки склалися з ансамблями «Дети рабочих» та «Союз».

Перший з'явився на рік пізніше за «Орфей», другий — у 1983 році. Музиканти не вважали один одного конкурентами. Навпаки, дружили, зустрічалися, виступали на спільних концертах і вітали колег із ювілеями.

Навіть коли у 1985 році в Будинку культури залізничників провели першу дискотеку, жива музика не втратила популярності. Ще близько десяти років «Орфей» активно виступав, збираючи своїх прихильників.

У спогадах Олексія Яковлєва збереглася й цікава історія про поїздку ансамблю до Ялти. Одного вечора музиканти завітали до престижного ресторану «Сочі» й попросили дозволу зіграти кілька композицій під час перерви місцевого оркестру. За таку можливість із них спочатку взяли десять рублів.

Та коли ворожбянські хлопці заграли, виявилося, що виступають вони не гірше за професійних ресторанних музикантів. Замість кількох пісень грали близько сорока хвилин. А після виступу керівник оркестру не лише повернув їм гроші, а й додав ще десять рублів — настільки був вражений майстерністю гостей.

Таких історій за роки творчого життя назбиралося чимало. І кожна з них — частинка великої біографії «Орфею».

55 років — і музика продовжує звучати

За ці десятиліття змінилося майже все. Немає вже тієї країни, у якій створювався ансамбль. Змінилися покоління, музичні смаки, саме життя. А сьогодні війна розкидала багатьох земляків далеко від рідної Ворожби.

Та є речі, які не підвладні ні часу, ні відстаням. Це пам'ять про молодість, про друзів, про вечори, коли хотілося танцювати до ранку, і про пісні, з якими пов'язані найщасливіші миті життя.

Збереглися й записи концертів «Орфею», які розміщував на YouTube учасник гурту «Союз» Ігор Терещенко. Тож навіть через десятиліття можна знову почути знайомі мелодії, побачити музикантів і хоча б подумки повернутися у ті часи.

Дорогі орфеївці! Щиро вітаємо вас із 55-річчям легендарного колективу!

Дякуємо всім, хто стояв біля його витоків, хто виходив на сцену, створював музику, дарував людям радість і незабутні емоції. Дякуємо тим, хто зберіг дружбу, спогади та любов до пісні крізь десятиліття.

Світла пам'ять музикантам, які вже відійшли у вічність. Їхні імена назавжди вписані в історію «Орфею» та культурне життя нашого краю.

А всім, хто сьогодні святкує цей ювілей, бажаємо міцного здоров'я, довгих років життя, миру, нових зустрічей і щасливих митей. Нехай ще не раз зберуться разом музиканти та їхні шанувальники, щоб згадати молодість і заспівати улюблені пісні.

З 55-річчям, «Орфею»! Доки звучить ваша музика і живуть спогади про вас — триває ваша історія.

Матеріал – на основі спогадів Олексія Яковлєва та інтерв'ю Наталії Калініченко 2021 року.

Сумські