Під Покровськом загинув Олександр Ляшенко із Сумщини

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Під Покровськом загинув Олександр Ляшенко із Сумщини

09 листопада 2026 р. 18:29

09 листопада 2026 р. 18:29

Солдат Олександр Ляшенко загинув 16 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності та суверенітету України. До нині вважався зниклими безвісти.

Майже два роки сім’я жила болючою надією, що він живий. Молилися, чекали й вірили. Та 28 жовтня 2026 року надійшло остаточне й гірке підтвердження – воїн загинув у той грудневий вечір.

Олександр народився і виріс у селі Семенівка. Навчався у Семенівській школі до дев’ятого класу, а старші класи закінчував у Дунаєцькій школі.

Одразу після закінчення школи хлопець не став продовжувати навчання, а прагнув якнайшвидше стати на власні ноги й почати працювати. Свій трудовий шлях розпочав у дослідному господарстві луб’яних культур. Згодом працював у лісі, їздив на заробітки – ніколи не сидів склавши руки та не бовався жодної роботи.

Його справжньою пристрастю була техніка. Олександр був талановитим автомеханіком за покликанням. Мама говорить, що йому аби гайки покрутить, щось полагодити чи відновити. Діяльний, енергійний, з гарячим серцем – він завжди поспішав жити.

Попри імпульсивний характер, наш земляк мав винятково добру та співчутливу душу. Він ніколи не міг пройти повз чужу біду чи беззахисність – завжди підбирав на вулиці покинутих котиків та собачок, виходжував їх і піклувався про них.

Був безвідмовним для друзів та близьких, мріяв придбати власне авто й будував прості, але світлі плани на майбутнє.

У телефонних розмовах із рідними він завжди повторяв, що дуже хоче жити, будувати мирне життя, триматися і все обов’язково подолати.

У 2024 році він став до лав Збройних Сил України. Після військових навчань у Чорноморську був направлений на передову – виконував бойові завдання поблизу населеного пункту Новотроїцьке Покровського району Донецької області.

У полеглого Захисника залишилися мати, молодший брат та вітчим.

Вічна пам’ять та слава Герою!