Миропільський центр життєстійкості допомагає знаходити сили жити далі

10 листопада 2026 р. 16:10

10 листопада 2026 р. 16:10

Навіть далеко від рідних домівок миропільці знаходять можливості зустрічатися, спілкуватися, підтримувати одне одного й зберігати традиції своєї громади. Через близькість до російського кордону, постійні обстріли та небезпеку всі жителі Миропільської громади були змушені евакуюватися й нині проживають у різних куточках України. Та відстань не стала перешкодою для спілкування земляків. Одним із місць, яке їх об'єднує, став Центр життєстійкості Миропільської громади , що нині працює в Сумах.

Тут допомагають адаптуватися до нових умов, долати стрес, знаходити друзів, розкривати творчі здібності та повертати радість до повсякденного життя. А ще організовують зустрічі, на яких згадують рідні села, співають, займаються творчістю й будують плани на майбутнє.

Про те, як працює Центр, які можливості відкриває для переселенців та як змінюється життя його відвідувачів, розповідає соціальна менеджерка Алла Ординець.

Центр, який переїхав разом із громадою

Центр життєстійкості Миропільської громади розпочав роботу в жовтні 2024 року. Його створили для підтримки людей, які через війну, обстріли, втрату домівок та вимушене переселення опинилися у складних життєвих обставинах.

Наприкінці 2024 року Центр повністю релокували до Сум. Після перерви він відновив роботу 14 липня 2025 року вже з новою командою фахівців. Нині працює у приміщенні, пов'язаному з Миропільським ліцеєм.

— Коли людина змушена залишити свій дім, вона втрачає набагато більше, ніж житло, — розповідає Алла Ординець. — Залишаються сусіди, друзі, господарство, усе, до чого ми звикли за багато років. Після евакуації часто доводиться починати життя практично з нуля. Тому нам хотілося створити місце, куди можна прийти зі своїми проблемами, отримати допомогу, відчути, що тебе розуміють.

Сьогодні в Центрі працюють троє спеціалістів: соціальна менеджерка Алла Ординець, фахівчиня із соціальної роботи Олена Роєнко та психологиня Віта Ушкалова. Основні напрями діяльності Центру — соціальний супровід, психологічна підтримка, індивідуальні консультації, групові заняття й заходи для різних вікових категорій.

— Людина може прийти з одним питанням, а під час розмови з'ясовується, що їй потрібна зовсім інша допомога. Наприклад, звертається за соціальною консультацією, а ми бачимо, що вона дуже тривожиться, погано спить, переживає за рідних. Тоді долучається психолог. Для нас головне — зрозуміти, що саме потрібно людині, й знайти до неї підхід. Бо кожен по-своєму переживає втрати.

Фото: facebook.com/Центр життєстійкості Миропільської громади

Коли потрібна не лише консультація, а й розмова

Центр відкритий для всіх жителів Миропільської громади незалежно від віку, соціального статусу чи теперішнього місця проживання. Допомагають тут і мешканцям інших громад.

Серед послуг — індивідуальна та групова психологічна підтримка, соціальне консультування, інформування, допомога в подоланні стресу, тривоги й емоційного виснаження. Фахівці допомагають опанувати навички самодопомоги, проводять арттерапевтичні заняття, допомагають налагоджувати взаємодію з відповідними службами та організаціями.

— Ми не відмовляємо людині лише тому, що вона з іншої громади. Війна торкнулася всіх, і проблеми дуже схожі. Комусь потрібна психологічна допомога, комусь — порада, куди звернутися, а хтось просто хоче побути серед людей. Намагаємося не лише вирішити конкретне питання, а й навчити людину самостійно справлятися з труднощами.

Найчастіше відвідувачі розповідають про страх після обстрілів, втрату житла, труднощі адаптації, самотність, порушення сну, постійну тривожність. Багато хто переживає за рідних, які служать у Збройних силах України. Родини з дітьми стикаються з додатковими труднощами виховання в умовах війни.

— Люди приходять із різними історіями, але їх об'єднує невизначеність. Вони не знають, чи зможуть повернутися додому, що залишилося від їхніх будинків. Особливо важко старшим людям, які все життя прожили у своєму селі. Іноді людина сідає й починає розповідати про свій сад, сусідів, господарство. Здавалося б, звичайна розмова. Але їй важливо, щоб хтось вислухав. А потім вона поступово відкривається, починає цікавитися заходами, знайомиться з іншими.

Земляки залишаються земляками навіть за сотні кілометрів

Після евакуації миропільці оселилися в різних регіонах України. Тому важливим завданням Центру стало підтримання зв'язку з тими, хто не може особисто відвідувати заходи. Працівники спілкуються із земляками телефоном, через соціальні мережі, особисті контакти та знайомих, повідомляють про діяльність Центру, запрошують на зустрічі, поширюють корисну інформацію.

— Ми намагаємося нікого не втрачати. Наша громада — це не тільки ті, хто зараз живе в Сумах. Це всі наші люди, хоч би де вони були. Іноді навіть проста звістка від земляків означає дуже багато. Людина дізнається, що хтось із її села теж живе неподалік, що можна зустрітися, поговорити. Для тих, хто опинився в незнайомому середовищі, це дуже важливо.

Від психологічних тренінгів - до творчих зустрічей

Один із напрямів роботи Центру — групові заняття й тренінги, які допомагають людям відновлювати психологічну рівновагу. Тут реалізують програми «Самодопомога+», «Батьківство без стресу», «Діти і війна. Навчання технік зцілення», «Безпечний простір». Вони допомагають опановувати способи подолання стресу, підтримувати дітей, краще розуміти власні емоції та справлятися з наслідками травматичних подій. Крім того, організовують майстер-класи, арттерапевтичні практики та творчі заняття для людей різного віку.

— Ми стараємося, щоб люди не просто послухали лекцію й розійшлися, а отримали щось корисне для себе. Навчилися заспокоюватися, розуміти свої емоції, підтримувати близьких. А під час творчих занять можна хоча б ненадовго відволіктися від тривожних думок, спробувати щось нове, поспілкуватися.

Особливе місце посідають зустрічі земляків. Однією з таких стала зустріч учасників народного аматорського вокального колективу «Калина» із села Мала Рибиця. Люди, яких роз'єднала евакуація, змогли знову побачитися, згадати рідні місця та взяти участь у творчому занятті з декупажу.

— Це була надзвичайно тепла зустріч. Люди давно знають одне одного, мають стільки спільних спогадів! Говорили про село, згадували виступи, свята, різні події. А потім разом займалися творчістю. Було приємно бачити, як вони радіють можливості знову побути у своєму колі.

Ще однією подією стала творча зустріч «Мить зупинена в кадрі і слові» з фотографом земляком, краєзнавцем Андрієм Темченком та поетесою Сумщини Богданою Гусак.

Творча зустріч «Мить зупинена в кадрі і слові» Фото: facebook.com/Центр життєстійкості Миропільської громади

— Фотографії, поезія, спогади про рідні місця викликають багато емоцій. Хтось упізнає знайомі краєвиди, хтось згадує події зі свого життя. Такі зустрічі допомагають людям відчути, що їхнє минуле, їхня історія залишаються важливими.

Окрему увагу приділяють дітям. Через малювання, ліплення, ігри, рухливі вправи та бесіди фахівці допомагають їм розпізнавати емоції, долати страхи й знаходити джерела радості.

— Дітям потрібне місце, де вони можуть просто бути дітьми. Де можна погратися, помалювати, поспілкуватися з однолітками. Вони теж сумують за домом, друзями, переживають через переїзд, але не завжди можуть про це розповісти. Ми допомагаємо їм висловити свої почуття, а батькам — зрозуміти, як підтримати дитину. Адже дитинство не можна поставити на паузу до закінчення війни.

За кожною консультацією — людська історія

Алла Ординець переконана: результати роботи Центру не можна оцінювати лише кількістю відвідувачів чи консультацій. Важливіше бачити, як змінюється життя людей. Одна з таких історій — 67-річної пані Раїси, яка через обстріли була змушена залишити рідний дім і переїхати до Сум. Жінка пережила сильний страх, втратила відчуття безпеки. Згодом познайомилася з фахівчинями Центру, почала відвідувати зустрічі, тренінги й творчі заняття.

— Після таких переживань людині непросто повернутися до звичного життя. Але пані Раїса поступово почала брати участь у наших заходах, знайомитися з людьми. З'явилися нові інтереси, заняття, яких вона чекала. І для нас це дуже важливий результат.

Інша історія — 35-річної Світлани. Після переїзду до Сум жінка шукала роботу, нове коло спілкування, намагалася адаптуватися. Водночас вона є дружиною військовослужбовця, тому до побутових труднощів додавалися постійні переживання за чоловіка.

— Уявіть, скільки всього одночасно лягає на плечі жінки. Потрібно облаштовувати життя, шукати роботу, вирішувати щоденні питання. І постійно думати про чоловіка, який служить. У Центрі Світлана знайшла нові знайомства, людей, із якими може поділитися переживаннями. Для неї це стало важливою частиною адаптації.

Загальної кількості людей, яким уже допомогли, Алла Ординець не називає. Натомість наголошує, що головним показником успіху є конкретні зміни в житті відвідувачів.

— Для мене найважливіше побачити, що людині стало хоча б трохи легше. Що вона почала спілкуватися, знайшла знайомих, має бажання щось робити. За кожною цифрою стоїть конкретна людина зі своєю історією.

Партнерство, яке розширює можливості

Важливу роль у роботі Центру відіграє співпраця з міжнародними, благодійними та громадськими організаціями.

Серед партнерів — ЮНІСЕФ (UNICEF) та Всеукраїнський громадський центр «Волонтер», Save the Children International, Товариство Червоного Хреста України, благодійний фонд «Рокада», громадська організація «Мереживо», Клуб рибалок України, благодійний фонд «Мирне небо Харкова».

Завдяки партнерам Центр організовує заходи, проводить навчання, залучає додаткові ресурси, забезпечує гуманітарну, психологічну та соціальну підтримку.

— Ми дуже вдячні всім, хто нам допомагає. Самотужки зробити все неможливо. А завдяки співпраці можемо залучати фахівців, знайомитися з новими практиками, проводити більше цікавих і корисних заходів. Це значно розширює наші можливості.

Зберегти громаду не лише на карті

У планах Центру — розширювати спектр послуг, залучати нових партнерів, проводити більше заходів для дітей, молоді, дорослих, ветеранів, родин військовослужбовців та людей старшого віку. Працівники хочуть, щоб Центр залишався не лише місцем, куди звертаються за допомогою, а й простором для спілкування, розвитку, творчості та відновлення.

— Нам хочеться, щоб люди приходили не тільки тоді, коли їм важко. А й коли мають гарний настрій, хочуть зустріти знайомих, чогось навчитися, цікаво провести час. Ми не можемо повернути їм втрачені домівки чи змінити те, що сталося. Але можемо допомогти знайти сили жити далі.

Для Алли Ординець та її колег робота Центру має ще одну важливу мету — зберегти Миропільську громаду як спільноту людей, яких об'єднують історія, традиції та взаємопідтримка.

— Ми мріємо, щоб наші земляки не втрачали віри в майбутнє. Щоб попри всі випробування могли будувати плани, знаходити нові можливості, підтримувати одне одного. І щоб колись знову зустрілися вже вдома, на рідній Миропільщині.

Сьогодні Миропільська громада — це спорожнілі села, небезпечні дороги й будинки, до яких господарі не можуть повернутися. Ніхто не знає, скільки часу мине, перш ніж на цих вулицях знову залунають людські голоси. Але майбутнє громади залежить не лише від того, що вдасться відбудувати після війни. Воно залежить і від того, чи збережуть люди бажання повернутися, пам'ять про рідні місця та одне одного. І поки миропільці знаходять нагоду зустрітися, підтримати земляків, згадати своє село чи заспівати разом знайому пісню, у їхньої громади залишається найголовніше — люди, здатні дати їй нове життя.

Сумські