Рада ВПО Лебединщини - дієвий механізм підтримки

12 листопада 2026 р. 09:19

12 листопада 2026 р. 09:19

З початком повномасштабного вторгнення різні громади Сумщини – великі й малі – стали першим прихистком, а з часом вже й справжнім домом для десятків тисяч переміщених осіб. Зокрема Лебединська міська громада прийняла близько чотирьох тисяч людей, серед яких чимало наших земляків із Білопілля та Білопільщини.

Ми продовжуємо серію публікацій про досвід роботи кращих Рад ВПО Сумщини і цього разу спілкувалися з Оленою Солоненко, головою Ради з питань ВПО при виконавчому комітеті Лебединської міської ради.

Олена добре розуміє, що відчувають люди, які в один момент залишились без нічого, адже у 2015 році покинула рідну Донеччину з двома маленькими дітьми та двома сумками в руках. Сьогодні вона не лише очолює Раду ВПО, а й керує громадською організацією «ЖІНКИ ЛЕБЕДИНЩИНИ»», яка вже реалізувала низку проєктів у Лебединській громаді. Поєднуючи роботу Ради ВПО та громадського сектору, Олена допомагає знаходити відповіді на потреби переселенців, об’єднувати зусилля місцевої влади, громадських ініціатив і благодійних організацій та втілювати конкретні рішення для людей.

Восени цього року вона була однією із трьох представниць від Сумщини серед номінанток Національної відзнаки за рішення, що змінюють життя внутрішньо переміщених людей та громад.

Голова Ради з питань ВПО Лебединської громади Олена Солоненко Фото: з архіву Ради ВПО Лебединської громади

Проводили опитування через Viber

– Ви створили своєрідну «карту потреб ВПО» у вашій громаді. Як збирали інформацію, як її оновлюєте? Із чого варто почати іншій раді, яка хоче створити такий інструмент?

– Ми проводили анкетування щодо потреб людей. Зробили акцент на тому, що у нас більш сільська місцевість ніж міська (до Лебединської громади входять 1 місто, 4 селища і 120 сіл). Про всі галузі запитували: і транспортні, і медичні послуги; чи задоволені люди тим, як Рада ВПО працює, як працює соцзахист.

Питали, який прожитковий рівень у людини, чи є в родині людина з інвалідністю, і, відповідно, якої допомоги потребують. Робили все це у групі у Вайбері. Створила я її задовго до того, як очолила Раду ВПО і навіть ще до початку повномасштабного вторгнення – група існує ще з «першої хвилі» переселенців. Зі зрозумілих причин вона виросла і наразі нараховує близько 700–800 людей. Зареєстрованих маємо близько 4 тисяч ВПО, але наразі складно порахувати, скільки дійсно проживають в громаді, тож це значний відсоток.

У цій же групі люди часто обмінюються побутовою інформацією: де знайти контакти майстра чи щось відремонтувати, як отримати допомогу і т.д.

Крім цього, в громаді вдалося розробити «Дорожню карту для ВПО» з усіма необхідними контактами для доступу до послуг і захисту прав. За підтримки ГО «Захист держави» надрукували 100 примірників цієї карти.

– Оскільки кількість внутрішньо переміщених осіб у громаді продовжує зростати, ми повторно звернулися до організації з проханням надрукувати додатковий тираж. ГО «Захист держави» відгукнулася на наше прохання та погодилася підтримати цю ініціативу.

Щодо порад, то найперше, радить Олена, стукати в усі двері. Багато із них точно відкриються. І ще обов’язково подумати про громадський простір, де ВПО зможуть зустрічатися разом, щоб провести якісь заходи або ж просто поспілкуватися.

Лебединській громаді зараз дуже не вистачає такого місця. Для цього не потрібно багато: зал, де можна встановити стільці, місце для чаю і кави. Про можливість його створення Олена Солоненко вже спілкувалася з Річардом Евансом, керівником офісу Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) у Харкові. І сподівається, що за підтримки міжнародних благодійників його вдасться створити.

Фото: з архіву Ради ВПО Лебединської громади

Залучення благодійників та партнерство: від крісел колісних - до ремонтів житла

Коли в громаду прибувають нові сім'ї, робота розпочинається миттєво. Завдяки налагодженій системі координації з Управлінням соціального захисту населення та ЦНАПом, люди одразу отримують контакт голови Ради ВПО. До прикладу, якщо людина з інвалідністю живе в сільській місцевості і не має змоги доїхати чи не може додзвонитися до Пенсійного фонду або дістатися до юриста, Олена бере це питання на себе:

– Я можу спитати в людини прізвище та ім'я, передзвонити в Пенсійний фонд сама, дізнатися інформацію і передати їй. Або поїхати до нотаріуса, представлятися: "Я голова Ради ВПО, ви можете зайти на офіційну сторінку, подивитися інформацію про мене". І ось таким чином добуваються контакти й вирішуються проблеми. Будь-який контакт починається зі спілкування».

– Наведіть приклад: яку проблему виявили, кому її представили та як вдалося знайти рішення.

– Одного разу до мене звернулася жінка з числа ВПО, мама десятирічного Вані — чудового хлопчика, який не бачить і не може самостійно ходити. Дитині були необхідні засоби гігієни. Я звернулася до колег із проханням допомогти знайти тих, хто міг би підтримати родину. На цей запит відгукнулися представники ГО «Сумська міськрайонна організація Товариства Червоного Хреста України», які надали хлопчику необхідні засоби гігієни. Це був не поодинокий випадок: завдяки взаємодії з колегами нам вдавалося знаходити допомогу й для інших родин, зокрема дитяче харчування для мам із маленькими дітьми. До цієї підтримки долучився і «Благодійний фонд братів Мкртчан», який передавав йогурти для малюків.

Важливим партнером у нашій роботі стала також громадська організація «Сумський бабський батальйон — ТИЛ» та її представниця Віталія Веремієнко. Наша співпраця охопила всю громаду. Завдяки пані Віталії ми могли підтримувати родини ВПО та інших людей, які потребували допомоги.

Організація передавала засоби гігієни для дорослих, ролатори (мобільні ходунки), крісла колісні, дитячі візочки, ігрові манежі, а також одяг для дорослих і дітей. Окрему допомогу отримав і наш ЦНАП — для потреб людей, які звертаються за послугами, були передані крісла-туалети на колесах.

Усе це — приклади того, як співпраця між громадськими організаціями, благодійними фондами, волонтерами та місцевими ініціативами допомагає знаходити конкретні рішення для людей, які опинилися у складних життєвих обставинах.

– Розкажіть, з якими ще благодійними та гуманітарними фондами співпрацює ваша рада і як ви знаходите партнерів?

– Серед наших постійних партнерів громадські організації «Проліска», «Право на захист», «КримСОС», Благодійний фонд «Рокада», Данська рада у справах біженців, Благодійний фонд «Янголи спасіння», Червоний Хрест та GEM. До підтримки внутрішньо переміщених осіб долучаються й релігійні громади Лебединщини, які не залишаються осторонь потреб людей, що опинилися у складних життєвих обставинах.

Хочу окремо сказати про Данську раду у справах біженців, яка надавала допомогу на придбання дров, а також підтримувала людей під час посівної кампанії. Позаминулого та минулого року Данська рада надавала грошову допомогу на придбання дров людям із Донецької та Луганської областей. На сьогодні у нас залишилося приблизно 12–14 сімей переселенців, які прибули саме у 2014–2015 роках.

Я завжди наголошую, що внутрішньо переміщені особи першої хвилі, які виїхали ще у 2014–2015 роках, часто залишаються поза увагою, адже більшість програм допомоги на них не розрахована.

Також, за словами Олени Солоненко, плідною була співпраця з організацією «Рокада». Вона надавала допомогу у сфері жіночої гігієни, підтримувала внутрішньо переміщених осіб у ремонті житла, забезпечуючи їх необхідними будівельними матеріалами.

– Я особисто формувала списки потреб, телефонувала старостам сіл і з’ясовувала, які населені пункти можуть бути охоплені програмою допомоги. Можу сказати, що люди залишалися дуже задоволеними. Вони могли отримати сантехніку, OSB-панелі, лінолеум та інші матеріали для ремонту. «Рокада» забезпечувала їх необхідним, що суттєво допомагало покращити житлові умови.

Щодо пошуку партнерів, то коли починаєш працювати в громадському секторі, то часто так трапляється, що не ти шукаєш контакти, а вони знаходять тебе. Тому й кажу кожного разу і усім, що починати треба зі спілкування. Так ви і про проблеми знатимете, і партнерів знайдете.

На першому місці не документи, а потреби

– Як краще встановити перший контакт: через заявку, офіційний лист, зустріч чи інший спосіб? Що потрібно підготувати раді ВПО, щоб її звернення до благодійників мало результат?

– Кожен із цих способів у своєму випадку дієвий. Іноді можна навіть через попередніх партнерів пробувати звертися. На-приклад, цього року Данська рада вже не мала проєкту, спрямованого на надання грошової допомоги. Проте ми вирішили спробувати звернутися до партнерів і донорів із проханням підтримати тих, хто досі залишається поза увагою та потребує допомоги.

Від імені Ради ВПО я підготувала лист на підтримку звернення Данської ради до донорів із проханням звернути увагу на людей, які цього року залишилися поза межами програми зимової підтримки. У своєму листі ми додатково наголосили на потребах найбільш вразливих категорій внутрішньо переміщених осіб, зокрема матерів із дітьми, для яких така підтримка є особливо важливою.

– Які дані й документи потрібні, як обґрунтувати потребу та про що домовитися з місцевою владою? Хто у вашому випадку подавав звернення, отримував допомогу та звітував про її використання?

– Щоб звернення до благодійних організацій і донорів були результативними, насамперед потрібно мати чітке розуміння потреб людей. У нашій громаді налагоджена постійна співпраця Ради ВПО з управлінням соціального захисту населення та ЦНАПом. Коли внутрішньо переміщені особи прибувають до громади й реєструються, працівниці цих установ повідомляють їм про мене як голову Ради ВПО, дають мій контакт і вже далі ми спілкуємося.

Якщо до благодійників або донорів звертаюсь я від імені Ради ВПО і таким чином залучаємо допомогу, то, звичайно, ми й звітуємо про результати. Рада ВПО регулярно інформує громадськість про результати співпраці з благодійними фондами та організаціями. Для цього ми використовуємо нашу групу у Facebook, де публікуємо інформацію про проведені заходи, партнерів, які долучилися до роботи, та допомогу, яку вони надали. Також додаємо фотографії та висловлюємо вдячність благодійникам.

Бувають випадки, коли ті, хто надав допомогу, бажають залишатися анонімними. Але, говорить Олена, порядок звітування залежить від виду допомоги та організації, яка її надає. Наприклад, гуманітарна допомога від GEM надходить до управління соціального захисту населення. Відповідно, саме управління займається її прийманням, бухгалтерським обліком і звітністю, адже такі процеси передбачають суворі вимоги до оформлення документів.

– Ще одним ефективним інструментом для нас є група «Сумське партнерство», створена представницями громадського сектору Сумщини. До неї долучені різні організації та фонди, які працюють у Сумській області.

Там ми оперативно повідомляємо про конкретні потреби наших внутрішньо переміщених осіб і знаходимо партнерів, готових допомогти. Наприклад, якщо в нашій громаді є ВПО, якій потрібні засоби гігієни, я пишу про це і знаю, що хтось обов’язково відгукнеться.

– Запропонуйте кілька перших кроків для ради, яка ще не має партнерів і досвіду залучення допомоги. Чи можете за необхідності поділитися зразком вашого опитування, звернення або іншими матеріалами, які допоможуть колегам розпочати?

– Моя порада – нічого не боятися, пам'ятати, що люди сподіваються саме на вас, взаємодіяти з місцевою владою, зокрема з управлінням соцзахисту, ЦНАПом, а також співпрацювати з досвідченими організаціями, які навчать і направлять, як зробити перші кроки.

Мій шлях у громадському секторі розпочався зі співпраці з Українським жіночим фондом, який запропонував мені стати мобілізаторкою Лебединської громади. Завдяки Українському жіночому фонду я брала участь у численних тренінгах і навчаннях. Це був важливий етап, який допоміг мені краще зрозуміти потреби громади, налагодити взаємодію з місцевою владою та старостами й побачити, як спільними зусиллями можна досягати змін.

Важливу роль у створенні нашої громадської організації відіграла ГО «КримSOS». Саме завдяки спілкуванню з її представниками та їхній підтримці ми ухвалили рішення створити ГО «ЖІНКИ ЛЕБЕДИНЩИНИ», щоб мати більше можливостей для реалізації власних ініціатив і системної допомоги людям.

Згодом ми налагодили співпрацю з Благодійним фондом «Стабілізейшен Суппорт Сервісез» (Stabilization Support Services, SSS). Завдяки організованим фондом тренінгам та отриманим знанням ми змогли краще зрозуміти можливості й інструменти роботи Ради ВПО та розробили стратегічний план діяльності Ради з питань ВПО на 2026–2027 роки. Поступово розширювалося і коло наших партнерів — до співпраці долучалися інші благодійні фонди та громадські організації.

Я вдячна всім партнерам, які свого часу повірили в наші можливості, поділилися досвідом і допомогли зробити перші кроки. Адже за кожною реалізованою ініціативою стоїть не лише підтримка організацій, а й люди, готові об’єднувати зусилля заради змін.

Чи готова я ділитися напрацюваннями? Кому необхідно, нехай колеги звертаються, – залюбки поділюсь.

Досвід Олени Солоненко доводить, що справжні зміни починаються не з великих бюджетів, а з ініціативи однієї людини чи кількох осіб, навколо яких згодом об'єднуються інші.

– Я переконана, що навіть у невеликій громаді можна робити важливі справи, які змінюють життя людей на краще. Для цього потрібно бачити реальні потреби, бути відкритими до співпраці та об’єднувати зусилля з тими, хто готовий допомагати. Адже за кожною ініціативою стоять конкретні люди, їхні потреби та можливість зробити їхнє життя трохи легшим.

Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Підсилення місцевих ЗМІ в Україні», який виконується за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу та NIRAS Sweden AB, та завдяки фінансуванню від Шведського інституту.

Сумські