вологість:
тиск:
вітер:
«Була надія, що повернемося». Родина переселенців з Юнаківки облаштувалася на Лебединщині
Село Будилка Лебединської громади стало прихистком для понад сотні людей, які через війну втратили свої домівки. Серед тих, хто придбав тут житло, — родина Ситників з Юнаківки. Обрали саме це місце, оскільки шукали відповідні умови для своїх вівчарок. Як родина облаштувалася та з якими труднощами стикається — у матеріалі.
Через російські обстріли наприкінці 2024 року родина Ситників була змушена залишити рідну домівку у Юнаківці. Там прожили майже 40 років.
«Місце схоже на моє, як було в Юнаківці. У нас було в центрі — поруч школа, садок, парк. Ви знаєте Юнаківський парк? У нас в городах він був. Там буквально десять метрів, там — красота», — розповідає Олександр.
Разом із дружиною він працював у ветеринарній медицині. Подружя облаштувало власний будинок, ростило дітей.
«У нас дві вівчарки були, і ми шукали місце, де вони будуть в гарних умовах. Вони ніколи не були на прив’язі — у вольєрі гуляли в нас. І оце знайшли цей будинок і це місце, яке було загороджено все. Собак же не залишиш».
Доріна Ситник згадує: спочатку сподівалися, що переїзд буде тимчасовим і невдовзі вони зможуть повернутися додому. Однак інтенсивність російських атак лише зростала.
Над головами летіло. Над хатами летіло. По сусідах попадало. На кладовище, школу. Ми ще поруч там у центрі жили. По магазинах. Люди були загиблі. В останній час, коли почали бомбити КАБами, нас син забрав звідти».
У Будилці Ситники придбали будинок, який потребував капітального ремонту. Житло, каже Олександр, довелося фактично відновлювати з нуля. Каже, підтримували сусіди у перші місяці після переїзду.
Відновити будинок допомогли і благодійники, говорить господар. Зокрема, фонд «Райз».
«Привезли все: і гіпсокартон, і ОСБ, загалом все, що пообіцяли. І фарбу».
Нині подружжя поступово звикає до життя в Будилці. Тут є магазини, амбулаторія, сімейний лікар. Водночас, говорить Олександр, є й побутові труднощі, до яких доводиться пристосовуватись.
«Магазинів багато і вони гарні. Єдине, чого тут немає — господарчого магазину. Це треба їхати в Лебедин. Друга проблема — вода. Колонка є, а її пити неможливо. У нас була дуже смачна вода. Ну ми їдемо і набираємо фляги води для пиття. Сімейний лікар є. без проблем. Транспортне сполучення у нас було краще в Юнаківці. А тут наче і поруч до Лебедина, а їхати, в основному, на попутних».
За словами старости Олени Сюсюрченко, у Будилському старостинському окрузі на вісім населених пунктів живуть 1704 людей. З них більшість саме в будилці — 1438.
Нині на території старостинського округу проживає 159 переселенців, майже всі — в Будилці. Дев’ять родин вже придбали тут власне житло, розповідає староста.
«Люди, як правило, реєструються в Лебединській міській раді. І людина, яка до нас приїжджає, вона вже заздалегідь знає, до кого вона їде. Наразі вільного житла немає».
Однією з головних проблем староста називає працевлаштування.
«Ніде людям працювати. Була в нас надія на наш експериментальний завод. Але, на жаль, його розбомбили. Там працювали люди, його в минулому році розбомбили і вимушені були зачинитись. Тобто, там працювало більше ста чоловік. Хто виїжджав, хто становився на облік в центр зайнятості. Тобто, кожен вже шукав для себе вигідну позицію», — каже Олена Сюсюрченко.
За її словами, попри складнощі, у Будилці намагаються зберігати доступність базових послуг.
«У нас в селі є сільська амбулаторія. Вона в нас обслуговує не тільки наш старостинський округ, вони обслуговують у нас Боровенківський старостат, Московсько-Бобрицький старостат, Кам’янський старостат. Тобто, у нас є два сімейних лікаря, у нас є медичні сестри. Є сільський будинок культури, є школа, дитячий садок. Сім магазинів по селу. А так, по селах, там виїзна торгівля».
Підтримують у громаді й тих, хто через війну опинився у складних життєвих обставинах, говорить староста.
«Надаються продуктові набори. І ми по можливості, ми завжди їдемо, його отримуємо організовано, тоді сюди привозимо, всім людям все це роздаємо».
Думки про Юнаківку не полишають, ділиться пані Доріна. Востаннє до рідного села подружжя їздило у вересні 2024 року.
« Їхали з Юнаківки, думали, що назад вернемся туди. У нас ще була така надія, що повернемося. На даний момент з нашого будинку просто отак рівненько стало. Немає нічого».
Джерело: debaty.sumy.ua
Новини рубріки
У Шостці продовжують безкоштовно годувати гарячими обідами
21 листопада 2026 р. 12:00
Зігріти та забезпечити електроенергією: Дубов’язівська громада підтримала захисників Сумщини
21 листопада 2026 р. 11:52
Шукав роботу в TikTok, а втратив понад 21 тисячу гривень: житель Сумщини потрапив на гачок шахраїв
21 листопада 2026 р. 11:39