вологість:
тиск:
вітер:
Розбита труба на прикордонні, або коли Стецьківка буде з газом
Село Стецьківка Сумської громади розташоване приблизно у 10 км від лінії бойового зіткнення. Місцеві постійно потерпають від російських атак: ворог б’є і БпЛА, і КАБами. Не можна назвати безпечною й дорогу до села, зважаючи через велику кількість ударних російських дронів: це і FPV, й оптоволокно, а ще – дуже багато ждунів, що залітають навіть під сітку, якою затягнута траса.
Тепер же до цих проблем додалася ще одна, не менш важлива: на початку листопада російські військові перебили трубу, якою йшов газ до села Стецьківка та ще до кількох сіл Миколаївської сільської громади. І відтоді більш як півтори тисячі людей залишилися без централізованого газопостачання.
Воєнкори Кордон.Медіа побували у Стецьківці й дізналися у тамтешніх жителів та старости, чи вирішується ця проблема, чи допомагає постраждалим влада та як взагалі зараз живеться в селі.
На зупинці бачимо людей, тож підходимо, щоб поговорити. У розмові місцеві скаржаться, що вже понад два тижні сидять без газу.
«Село у нас газифіковане, люди проводили газ за власні кошти, тож у багатьох тут – тільки газові котли. Починаються заморозки, тож що робити? Тільки зливати воду з системи, щоб не позамерзало все», – розповідає місцева мешканка.
А через те, що на тривалий час вимикають світло, неможливо взагалі ні поїсти приготувати, ні навіть води нагріти. До того ж, коли немає світла, то зникає в будинках і вода, адже у більшості вона підкачується через власну станцію. Тоді вихід один – йти до колодязя.
Трошки краще тим, хто зберіг у хаті грубку, яку можна топити дровами, або ж якщо в будинку встановлений котел, який працює і на газу, і на твердому паливі.
Пані Світлана, жителька села, радіє, що має у хаті грубу: жінка каже, що можна й поїсти наварити, й нагрітися – були б дрова. На питання, чи не планує вона евакуюватися, відповідає заперечно – говорить, що має багатьох знайомих, які виїхали, і їм тепер дуже важко, а декому доводиться вже втретє змінювати місце проживання:
«Куди їхати? Тут все – своє. У магазинах у нас все є, були б гроші…»
Хліб і дрова для тих, хто залишився
Староста Стецьківки Юрій Лисенко показує нам хліб, який печуть в селі. Потім староста розвозить його по громаді.
«І дружина моя пече, і я підключаюся. Хлібзавод також постійно допомагає нам – на місяць десь 500-600 буханців передають. Цей хліб ми розподіляємо між мешканцями усієї громади – от зараз один мішок поїде на Рибці, а один залишаємо в селищі», – говорить чоловік.
Староста каже, що, розвозячи хліб, доводилося тікати від російських FPV-дронів:
«Сьогодні вже петляли по лісу від FPV. Ну, ми вже розуміємо, як треба діяти, бо тут таке вже другий рік. І постріли постійні в лісі, тож одразу ховаємося».
Посеред вулиці стоїть причеп з дровами. Це місцеві мешканці організувалися, рубають деревину по посадках і розвозять людям. Кажуть, що перш за все – малозабезпеченим, багатодітним, а також людям з інвалідністю.
«Це вже 44-й чи 45-й причеп, – розповідає староста, – і на підході вже 46-й. Роздаємо дрова людям. Також, ось погляньте, – повна машина гуманітарної допомоги, це вже 16-й рейс».
Юрій Лисенко каже, що у громаді вже роздали 15 тонн гуманітарки, 50 «буржуйок», по 200 покривал та спальників, і на підході – 1000 наборів для утеплення будинків та 1000 обігрівачів.
«Багато чого ще в дорозі, і ми поки що збираємо списки людей, які потребують невідкладної допомоги. Це маломобільні, малорухливі. Ті люди, які не можуть самі собі допомогти, нарубать дров. Робимо все можливе для того, щоб всі трималися, і ситуація була під контролем», – розповідає Юрій.
Чому в людей немає газу та які перспективи вирішення проблеми?
У населених пунктах Стецьківського старостату, а також в частині сіл Миколаївської сільської громади газу немає через те, що росіяни вдарили по газопроводу, і через цю поломку неможливо далі транспортувати блакитне паливо до цих населених пунктів.
Чи роблять щось для того, щоб ситуація покращилася, щоб знову повернути газ у домівки людей? Так, звісно, що роблять, та всіх деталей розкривати не можна: це зовсім близько до лінії бойового зіткнення. Але газові служби і всі причетні до цього роблять максимум з того, що можуть зробити.
Несподівана зустріч в аптеці
У селі бачимо відкриту аптеку. Її власниця Ганна Гамота показує наслідки прильоту неподалік, розповідає, що прилетіло у дорогу, була пошкоджена вивіска, а також дах будівлі. Вікна у приміщенні позакривали ще до прильоту, превентивно, каже пані Ганна, щоб було безпечніше.
Щоб поповнювати запаси ліків в аптеці, підприємцям доводиться їздити в Суми.
«Працюємо безперервно з другого дня від початку повномасштабного вторгнення», – розповідає жінка.
У розмові з’ясовуємо, що пані Ганна – це мама поліцейського Юрія Гамоти, про якого ми неодноразово писали у наших публікаціях: чоловік працює в Хотінській громаді, неодноразово допомагав евакуйовувати людей з небезпечних місць та нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поліцейський Юрій Гамота вивозить людей з Олексіївки
Жінка зізнається, що пишається сином, але постійно хвилюється, адже він нічого їй не розповідає про свою роботу, поїздки на прикордоння й евакуації, і про все жінка дізнається хіба що з новин.
На роботу пані Ганна зазвичай їде велосипедом. Каже, що постійно везе корм для собак та котів, бо в селі багато покинутих тваринок, яких треба підгодовувати.
Магазини працюють, але безпечною Стецьківку не назвеш
Попри обстріли та відсутність газу людей у Стецьківці ще доволі багато. Крім аптеки, тут працюють магазини продовольчих та промислових товарів, підприємці намагаються забезпечити людям хоча б необхідний базовий мінімум.
Втім, назвати життя в селі спокійним і мирним не виходить: дороги тут затягнуті сітками, періодично чути вибухи, буває, що люди потрапляють під обстріли.
Обабіч дороги стоїть спалена легкова автівка. Її власник – місцевий підприємець Роман, який розвозив і продавав на вулицях молоко, але потрапив під удар російського FPV-дрона. Машина вигоріла вщент, але сам Роман встиг вискочити, тож не постраждав.
Біля магазину бачимо купку людей, підходимо, щоб поговорити. Пані Світлана – власниця магазину. Жінка розповідає, що сама вона – переселенка з Кіндратівки, у Стецьківці живе вже три роки. Вдома у неї російськими обстрілами розбите все – і хата, і магазини, тож жити там наразі просто неможливо.
«Тепер он тут все розбивають… Ну, а що – працювати все ж таки треба», – каже жінка.
У самому магазині товарів багато – взуття, портативні газові плитки, свічки, побутова хімія, посуд тощо, але холодно й світла немає. Світлана каже, що для роботи використовують павербанки, та називає свій магазин «маленькою «Авророю».
Розбиті вікна, покинуті будинки – і люди, що залишаються
На вулицях села дуже багато розбитих будинків, у багатьох з них вже немає вікон, а деякі – покинуті. Через село літає багато російських ударних дронів. Якась частина їх проходить транзитом далі на Суми, але й прильотів по селу теж багато. Так, днями було влучання у житловому секторі – на щастя, люди не постраждали, але будинки пошкоджені.
Трохи далі по вулиці – будинки, зруйновані КАБами. У них теж ніхто вже не живе, бо це просто неможливо – від людських осель залишилися хіба що стіни. Та попри все – у селі продовжують жити люди: комусь просто нікуди виїжджати, а дехто каже, що ще – не час…
Джерело: debaty.sumy.ua
Новини рубріки
У Сумах силовики змагалися за Кубок генерала Річкаля
22 листопада 2026 р. 11:05
Сумські патрульні зупинили п’яного водія, який проїхав на червоний сигнал світлофора
22 листопада 2026 р. 10:56
Кролевчанка Анна Марченко потребує допомоги після ворожої атаки
22 листопада 2026 р. 10:56