«Санскрит зародився на території України і є набагато молодшим за українську мову», – історик Анатолій Суковач

02 грудня 2024 р. 10:17

02 грудня 2024 р. 10:17

До редакції «Кременчуцького Телеграфа» звернувся кременчужанин-історик Анатолій Олександрович Суковач. Він розповів про свої дослідження у царині походження української мови. Часто, приїжджаючи в Індію, українці дивуються як звучить індійська мова і що в ній багато схожих на українську слів. Особливо це стосується центральних і північних областей Індії. Дослідник впевнений, що санскрит — прадавня мова Індії — зародився на українських землях, а українська мова куди старіша, ніж ми думаємо. Про це пишуть закордонні  академіки, але в Україні мало хто знає, наскільки наша мова древня.

Анатолій Олександрович занепокоєний тим, що зараз українська мова стала способом піару у період президентських та парламентських виборів. Українізація у нашій країні відбувається, мова поступово відроджується, але йде штучне гальмування цього процесу. Бо дослідження закордонних вчених щодо санскриту та української мови не мають популяризації на теренах України та не відомі народу. А це надзвичайно важливо, адже якщо українці будуть більше знати про прадавність своєї історії, про значення своїх пращурів, це допоможе їм перш за все більше пізнати себе та свій народ.

Свої дослідження він виклав у статті, якою хоче поділитися з кременчужанами.

Іще раз про українську мову

В цій статті ніякої патетики, ні гасел, ні закликів не буде, як не буде і кон’юктурщини.

У цьому плані уже говорилося і говориться, різними за рангом спритниками, за увесь період незалежності України, особливо, під час виборів до Парламенту та Президента, для піару. Українську мову використовують ці ділки як розмінну монету на торговищі.

Ця стаття – неупереджений аналіз, в популярній формі наукових досліджень іноземних та вітчизняних вчених про становлення санскритської мови та її вплив на мови індоєвропейських народів. Чимало матеріалу взято з видатних пам’яток старовини – “Велесової книги» , «Веди словена» та Кам’яної могили. Отже…

Прадавність української мови

Українські землі були одними з перших, де народжувалася цивілізація в післяпотопний період (14 тис. років до н.е.). А землі наші – благодатні, бо розташовані дуже затишно, далеко від океанських берегів, з напрочуд помірним кліматом, родючими грунтами та позитивним земним випромінюванням. Все це давало змогу нашим далеким пра- пра- прапредкам ще в пізньому палеоліті (50-10 тис. р. до н.е.) займатися примітивним обробітком землі та приручати тварин.

Про це свідчать артефакти археологічних розкопок стародавніх городищ на Буковині (40 тис. р.) та Мізенського городища на Чернігівщині (20 тис. р. до н. е.). Тут, ми знаємо, були знайдені кістки тварин, на яких зображений Тризуб – прообраз нашого державного Герба.

Стародавніх пам’яток багато. Вони зустрічаються в Херсонській, Одеській, Кіровоградській, Київській, Дніпропетровській (Кривий Ріг) та інших областях. Маємо їх і на Полтавщині – с. Більськ Котелевського району та в Кременчуцькому районі, м. Горішні Плавні.

Як добре, що в 19 ст. з’явилася велика помічниця історії – археологія, яка дала змогу вивчати все, що відбувалося в до літописну добу, бо з цього часу історіографія перестала бути основою вивчення історії. Відтоді і концептуальність стала реальністю у вивченні історії. Цьому приклад – всім відоме відкриття Г. Шліманом легендарної Трої.

Отже, первісний обробіток землі та приручення тварин і розвиток скотарства прискорило процес людського мислення та розвиток мови для спілкування. Людина почала засвоювати закони природи, землі та космосу – з’явився перший календар.

Збагачення і розвиток мови відбувався в міжплемінних стосунках, що збагачувало мову лексикою та загальними знаннями.

Праукраїнська мова і санскрит

Особливо відчутно збагатилися знання та мова в часи, коли зміни клімату в післяпотопний період привели до того, що з Півночі почалася міграція з загадкових земель Арктиди арійців або арієзованих народів.

Арій – просвітлений, мудрий, або той, що спілкується з космосом. Отже, арійці – це ті, що несуть світло, знання і ніякого відношення не мають до расизму, нацизму чи шовінізму. Це відноситься до гітлерівських, так званих «арійців» та інших «Богом вибраних народів».

Серед арійців були посвячені – «брахмани». Вони могли спілкуватися з космосом, одержуючи звідти інформацію і знання про давно минуле та майбутнє.

Брахмани передавали свої знання волхвам, які жили серед місцевого населення. Від волхвів багато залежало – вони керували всією діяльністю родів. Волхви дожили на наших землях до часів, коли було прийнято християнство. Церква почала вести боротьбу з ними на винищення як з чаклунами та слугами диявола.

Арії разом зі знаннями поповнили мову аборигенів більш досконалою мовою. Згодом на наших землях зародилася нова мова – санскрит.

Про історичну філологію, пов’язану з санскритом

Санскрит – священна мова таємного учення, надісланого «зверху», збереженого ведунами – жрецями Аратти – Трипілля – Оріяни в V тис. до н.е. Поступово санскрит змішувався з мовою місцевою, тобто санскрит поєднався з пракритом. Отже: Санскрит – Культура – Пракрит – Природа… а звідси – нічого штучного. Співвідношення між санскритом і пракритом таке ж як між літературною мовою і мовою розмовною – діалектно-суржиковою.

Так от – про історичну філологію та значення санскриту як загальновживаної мови. Вивчаючи санскрит можна зрозуміти багато дечого з історії походження і значення рослин, тварин та не живої природи чи людські імена.

Даремно буде сказати, що Русь і Росія – не одне і теж. На санскриті Росія – лють, гнів, а точніше – поява люті, гніву, жорстокості. Про це писав В. Бєлінський в книзі «Страна Моксель или открытие Великороссии» и М. Лермонтов в статті «Пророчество».

А Русь – Русія на санскриті – блискуча, розвинена країна. В одній букві скільки значення. Або слов’яни. З брехливої «легкої руки» греків це – раби, а на санскриті : 1- й варіант – старанний жнець, красивий працівник; 2 – й варіант – слава Богу.

На санскриті слово Інді (Індія) означає поява чи народження такої ж самої, тобто, мова йде про наші праукраїнські землі. На кожному кроці в нашій українській мові ми знаходимо санскрит.

Деякі назви в топоніміці за санскритом:

• Полтава – богиня землі;
• Канів – місце видобудку золота.

Назви хлібних злаків:

• Пшениця – Годума, годувальниця;
• Жито – Їті – перемога, прибуток;
• Хліб – шматок найбільшого бажання.

Санскрит допомагає нам відроджувати знання та назви ще праукраїнські. Наприклад: нізащо скривдили таку рослину як прозірник, обізвавши страхополоховим звіробоєм, або замість бордуна (вбивчий) створили чистотіл.

А як вірно визначено назву калина – прикраса для молодих і для любові та здоров’я на славу Бога, або верба – хто виявляє вологу – воду та вгамовує спрагу, або малина – та, що залишає плями і сліди (маляр, малюнок).

І в науці бере початок санскрит. Бо хімія – хемія – покритий тайною, прихований, замаскований, або атом – найдрібніша частина. Та й уся українська філологія насичена санскритом.

Майже усі імена, вживані в Україні несуть певну інформацію: Аліна – бджола, Марія – кохана, улюблена, юна; Оксана – освячена; Олександр – сила володаря богів Індри; Богдан – дуже багатий, заможний; Роман – прекрасний, привітний, люб’язний; Іван –той, що надає життя для існування.

Про спорідненість санскриту та української мови багато написано відомими закордонними та вітчизняними науковцями. Та найбільше детально, цікаво, в популярній формі розповідає наш науковець В. Кобилюх.

А тепер час переходити до іншого розділу нашої розмови…

Вплив арієзованих народів на мову та життєдіяльність індоєвропейських народів

Арієзовані народи не залишили свою місіонерську діяльність на землях Трипілля – Аратти – Оріяни. Вони мігрували через Кавказ, нинішні землі Туркестану, Казахстану, Таджикистану, Пакистану до Індії, створюючи оази цивілізації – нові держави.

Найбільшою та наймогутнішою нам відома під загальною назвою – Кушани. Доказом того, що державу кушанів створили вихідці з земель Трипілля – Оріяни міг слугувати Тризуб, який в той час на цих землях являвся священним символом. В Кушанах він став гербом – символом влади. Початкова форма письма – абетка, викарбувана на монетах кушанів.

У кушанських мовлян – праукраїнська мова. Це засвідчують імена царів та князів, як – то: Котис, Васишка, Говерко, Канішка, Чувішка та ін. Про все можна прочитати в Індії, Камбоджі, Пакистані, Афганістані, Тибеті і … в Англії.

Особливо праукраїнська мова зустрічається на кожному кроці в Центральних та Північних штатах Індії: хата, лінь, тин, кохана, сало та багато рідних слів та назв знаходимо на цих землях. Тільки 50 назв відомих нам дерев знаходимо в Індії – дуб, граб, верба, липа, сосна та інші.

Великий вплив на всі сторони життя народів Південного Сходу мали наші предки. Як спадщина спільного, – залишилися в побуті величезні вуса, «оселедці» на голові та сережка у правому вусі у воїнів кушанів та кшатріїв Індії, це ми бачимо у київського князя Святослава, а потім у запорозьких козаків.

Та не тільки науковці дають нам інформацію про визначну місію наших арієзованих предків. Величезну роль відіграє історична пам’ятка «Велесова книга». Зокрема, вона розповідає про те, що частина арієзованих праукраїнців, які поселилися на півночі Індії, в долині Гімалайських гір, здригнулись від могутніх землетрусів від яких « …був мор і голод великий і пішли з краю Індського світ за очі… на тому Дніпрі мав осісти рід слов’ян. І поставив перше рід слов’ян молбище в граді Індікиєві, який названий Київ. І ось … тут бо корова Замунь (священна корова) іде до поля синього і починає їсти траву і молоко давати…»

Ще одне пояснення дає нам «Велесова книга»: «…і Дажбо нас народив від корови Замунь і були ми кравенці і скіфи, анти, руси, боруси і сурожці і тако стали діди русове.»

Тою ж таки мовою «Велесова книга» розповідає про боротьбу русів з ворогами, які наступали на їх землі. На Півночі вони об’єднавшись з украми за підтримки жмуді – литовців, воювали з готами.

На Півдні руси – слов’яни колонізували Північне Причорномор’я і Крим ще задовго до греків, побудували міста – фортеці і вели торгівлю з Південними та Східними державами , а Сурож (Судак) став своєрідним центром «… коли наші пращури Сурож творити починали, греки приходили купцями… і ось одного разу побачили воїнів їхніх при мечах і скоро нашу землю прибрали до рук своїх».

Але пам’ятки присутності та діяльності русів нагадують про це: міста – фортеці, назва морів – Руське (Чорне), Сурожське (Азовське) та й загальна назва Північних приморських земель – Руськолань, ввійшли в історію, і цього вже не змінити.

На основі санскритської мови

Загальновживаний санскрит народився на наших землях. Тож сформовані цією мовою слов’янські племена почали освоювати землі далі на захід і продовжували свою місію.

Широкі простори Європи від Дону до Балкан зайняли слов’яни. Про це свідчать багато історичних джерел, а з них найдостовірніше найдавніша книга «Веди словена» та «Велесова книга».

Деякою мірою ми уже розкрили зміст «Велесової книги», а тепер черга прийшла до «Веди словени».

У священній книзі «Веди словена», давнішої від «Махабхарати» і будь-якої іншої в світі, на праукраїнській санскритській мові, слідом за нотатками Кам’яної могили – багатотисячолітньому архіву та «стопою Бога Вішну» розповідається про великі переселення народів слов’ян та про діяння боголюдини – предтечі Ісуса Христа – Коляди.

За свідченням «Веди словени», Коляда народився від Бога Вішну і земної жінки Майя. Через тисячу років ці свідчення лягли в основу Біблії і її Новому Заповіті Євангелії.

Немає сумніву, що Ведизм народився в слов’янському середовищі як і його мова, яка лягла в основу стародавньої мови Індії. Пам’яткою про Коляду являються колядки, які відбуваються в день його народження.

Знаки Рігведи знаходяться і на Кременчуччині. А якщо мова заходить про Рамаяну, то місце народження її на Наддніпрянщині, про що нам говорять дослідження знаного науковця Ю. Шилова та інших істориків.

Про велику місіонерську роль слов’ян написано багато наукових праць в Англії, Індії, США, Канаді та ін.

Щоб зоставатися неупередженим, буду наводити цитати з праць відомих закордонних вчених та державних діячів.

• Видатний державний діяч Індії Дж. Неру в своїй книзі «Погляд на всесвітню історію» високо оцінив наших предків по створенню держави Кушанів, куди ввійшла Індія: «Імперія Кушанів нагадувала велетня, що осідлав Азію і Європу… Вона була напівдорозі між Індією і Римом, між Індією та Китаєм… якби не праукраїнські арії не було б Індії. Її зайняли б монголо – китайці».
• Відомий лінгвіст Діамонт в кінці 19 ст. пише: «У степах Східної Європи (наші землі часів Трипілля) започаткувалася понад 5 000 років тому індоєвропейська мова, її діалекти роз’єдналися на мови, які поширилися серед багатьох народів світу».
• 100 років тому англійський вчений філолог та історик Л. Веделе довів спорідненість між мовою шумерів і мовою русів – українців.
• Професор Р. Вілсон в «Енциклопедії Британії», на початку 20 ст. пише: «Англійська та більшість європейських мов походять із прамови, якою розпоряджається людство…Оріяни принесли з собою визначні поняття і вірування, які вони продовжили розвивати в Індії».
• Вибухом стала книга поляка Мих. Красуського «Древности малороссийского язика», яка вийшла у 1882 р. в Одесі. Виявляється, як зазначив М. Красуський, українська мова давніша не тільки від грецької, латинської чи, навіть, давньоєгипетської, але й від самого санскриту. Написав би він про це в 30-х роках 20 ст., його б розстріляли як агента ворожої держави.

І все це пишуть не якісь там українські націоналісти, а іноземні вчені.

Доречно буде сказати, що 200 років тому геніальний француз Ж-Ф. Шампольон на основі коптської мови та їх письма дешифрував єгипетські ієрогліфи, а копти, як відомо, вихідці з центральних земель України, а точніше з Поінгулля.

Своєрідно визнає роль слов’ян навіть «батько» наукового комунізму Карл Маркс (Леві Мордухай) в своїй знаменитій роботі «Маніфест Комуністичної партії»: «…це сміття, відпрацьований матеріал, який треба викинути на смітник історії…»

Тут палкий інтернаціоналіст, палкий пропагандист братства між народами виявився звичайним шовіністом, як і його наступники. Та «собаки гавкають, а караван іде» – так проголошує східна мудрість.

Тож, будемо закінчувати нашу розмову, а для цього зробимо висновки до всього говореного.

Замість епілогу

Історія становлення та удосконалення української мови говорить про те, що цей процес потребує природного, вільного та творчого розвитку людей.

Так і відбувалося на наших землях до тих пір, поки вони не стали предметом загарбання кочовими войовничими племенами.

Будучи ослабленими феодальною роздробленістю руські племена стали жертвою тюрських племен під загальною назвою татари в 14 ст., які згодом створили нову агресивну державу Московію.

Підступно загарбавши землі Русі, Московія почала агресивну політику на знищення всіх досягнень за роки багатотисячної історії та нахабно вкравши цю історію, почала війну на знищення самого народу – творця величної мови, щоб ніщо не нагадувало про його існування.

Ось тому російська історіографія покрита коростою брехні – про роль Московії в «збиранні руських земель», не мала ніякого відношення ні до русів, ні до слов’ян. «Хіба з’ївши вівцю вовк успадкує її гени?»

Війна Московії – Росії велась в різних напрямках. Ось тому за багатовікову колонізацію України було видано понад триста указів на заборону української мови. Здавалося б мову жде повна загибель, але не так сталося, як гадалося.

Мова як і вся ідентичність народу тримається на генній інженерії – вона закодована в організмі людини, а оскільки вона є соціальним явищем, то являється об’єднуючою основою народу. За цих обставин штучно ніяк не можна змінити гени чи перекодувати людину.

Черпаючи з народного «архіву» інформацію наші видатні митці І. Котляревський, Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка та багато інших творців допомогли мові відродитися.

Але не закінчилося випробування народу та його мови. Правонаступниця царської влади – радянська влада повела більш жорстоку боротьбу з українським народом. Десятки мільйонів людей було репресовано, а сотні тисяч митців було страчено за відстоювання ідентичності народу та право на свою мову.

Розпалось штучне утворення – Радянський Союз, бо він був недієздатним, та не закінчилася російська війна проти українського народу. Не далекий час, коли залишки імперії розпадуться.

Існує притча, в якій говориться: «Якщо Бог хоче покарати за гріхи – він спочатку відбирає мову, а потім і розум». Це означає, що не зважаючи на всі випробування український народ живий і дієздатний, як і його мова, і за ними велике майбутнє, бо Всевишній на нашому боці.

Є тверде переконання в тому, що в недалекому майбутньому в українській державі запанує не дозована історія розвитку наших земель та її господарів, а повноцінна історія. Прийде час і світова спільнота буде обізнана про величну діяльність наших пращурів – творців санскритської мови.

Тернопільські