Їх досі називають щіткарями: у Заболотівці, що на Чортківщині, відкрили унікальний музей

25 січня 2025 р. 17:47

25 січня 2025 р. 17:47

За два з половиною десятиліття журналістської діяльності на яких тільки імпрезах не довелося бувати автору цих рядків. А ось на відкритті музею щітки... У приміщенні Заболотівського староства Нагірянської сільської ради саме такий унікальний заклад було відкрито минулої суботи, 24 січня, за присутності представників Чортківської районної військової адміністрації, місцевої влади та громадськості.

Автор: Орест Лижечка

Основним творцем, автором ідеї і фактично єдиним її реалізатором є місцева староста Марія Гаджала. Як розповіла жінка в часі відкриття, це зроблено для того, щоб зберегти для нащадків ремесло щіткарства, яке здавна було дуже поширене в цьому селі. Сюди приходитимуть на екскурсії наші діти й онуки, і на власні очі побачать, як жили їхні предки, берегти пам’ять про це.

Тут вдалося зібрати необхідні знаряддя для виготовлення щітки. Антураж також доповнено різними експонатами старовини – бамбетлем, столітніми образами, речами домашнього вжитку, вишивкою та іншим, що збереглося у сховках сільчан. Знайшовся й куточок для наших захисників, що боронять Україну від російського агресора. Зокрема на стіні висить рисунок олівцем авторства одного з них – Василя Винника, на якому жінка серпом жне траву на щітки.

Коли це незвичайне ремесло зародилося на теренах села, історія мовчить, але можна тільки здогадуватися, як таке могло статися. Цьому посприяла сама природа, про що повідала вчитель історії Заболотівської школи Марія Баглей. За переказами, коли люди селилися в сусідніх Улашківцях, в кінці села було величезне болото, де пізніше виникло поселення. Звідси й назва. Звісно, на болоті росло багато осоки, яку використовували на щітки для білення.

Попри те, що мешканці Заболотівки здавна орали землю, вирощували хліб, займалися різними ремеслами, найважливіше місце у селі завжди займала щітка. Як йшлося вище, для її виготовлення використовували осоку. Це дуже важка праця, іноді треба було заходити по пояс у холодну воду, аби нажати сніп. Коли осушили болота, сільчани цілими сім’ями вирушали на заготівлю в сусідні області – на Буковину, Станіславщину. Серед присутніх на відкритті музею були заболотівчани, які ще добре це пам’ятають.

Автор: Любомир Габруський

Пригадують, що за радянських часів не так просто було поїхати з села, не маючи паспорта. Зокрема одним із цінних експонатів музею є довідка, датована 1961 р., видана чотирьом жінкам-колгоспницям колгоспу імені Суворова з дозволом на десять днів поїхати рвати траву у Станіславську область. Крім цього, для продажу продукції потрібно було придбати патент. Було нелегко, але люди мали певний додатковий заробіток і почували себе матеріально краще, ніж прості хлібороби. Їхні оселі помітно вирізнялися з-поміж інших. Це ремесло уже давно відійшло у минуле, але, зокрема, у трьох сільських родинах його досі зберегли: Сулими, Москалики, Юрківи.

Автор: Любомир Габруський

Здавна мешканці сусідніх сіл жартома називають заболотівчан щіткарями. Але вони не ображаються, навпаки – гордяться цим, бо робити щітки вміли лише їхні діди, в сусідніх цього не вміли.

Так уродженець Заболотівки Степан Москалик, 1968 р. н., котрий у дитинстві допомагав батькам виготовляти щітки, розповідає, що заготівля продукції починалася наприкінці липня – в серні місяці, коли виростала осока. Її потрібно було заготовити на увесь рік, добре висушити. Батьки вдень працювали у колгоспі, тож щітки робили вечорами. За вечір одна людина могла виготовити близько ста штук. За сезон їхня сім’я орієнтовно виробляла близько десяти тисяч шт. Продавати їздили на базар у Заліщики, Снятин, Городенку, рідше в Чортків. Пішки йшли на потяг до Нагірянки, несучи на плечах мішок, куди вміщалося двісті щіток. Пам’ятає, що просили за них «три на рубель». Тож попри нелегкий виснажливий труд, родина мала певний матеріальний дохід.

Автор: Орест Лижечка

До освячення приміщення запросили місцевого пароха – отця Ігоря Лесюка. З відкриттям музею присутніх привітали начальниця гуманітарного відділу Чортківської РВА Галина Чайківська, заступник Нагірянського сільського голови Йосип Зібрівський, начальник гуманітарного відділу Нагірянської сільської ради Ігор Стасишин.

Ну, а кульмінацією всього дійства став своєрідний майстер-клас з виготовлення щітки від 72-річної майстрині Степанії Сулими, підтриманий усіма присутніми гучною колядою.

Відео Любомира Габруського

Тернопільські