Героїв не вмирають! Тернопільщина зустрічає “на щиті” вірних синів України

03 травня 2025 р. 08:20

03 травня 2025 р. 08:20

Пам ’ яті однокласника, воїна-героя Погрібного Ігоря…

Розквітли квіти, на асфальті вздовж села,

Сюди машина, воїна-героя привезла.

Квітки, лампадки, сльози і ридання,

Усе змішалося, за що такі страждання?

Ввірвалось горе у мале село Джурин,

Загинув Ігор, мужній воїн ще один.

Люди навколішки, всі голови схиляють,

І на малих сиріток зі сльозами поглядають.

Ось плаче мати, батько похилився,

Хіба замало він до Господа молився?

Що Бог його синочка не вберіг,

Не прийде вже на батьківський поріг.

Усе для нього, все для сина свого,

А як тепер прожити їм без нього…

Неля Кравецька

Залишилась дружина з двома дітьми…

16 квітня жителі Тернопільської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, навідника номер обслуги гармати артилерійського взводу, артилерійської батареї артдивізіону військової частини А****,  уродженця с. Гайворонка, що на Теребовлянщині, мешканця Тернополя, старшого солдата Володимира Михайловича СТРИХАЛЬСЬКОГО (14. 09. 1987 р. н.), який загинув 11 квітня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Садки Сумської області.

Іван Ожоганич у соцмережі написав: «Стрихальський Володимир «Прапор» навічно у строю… Я би розписав як він воював ще на самих початках цієї війни і як був добровольцем вже під час повномасштабного вторгнення, і якою був людиною та побратимом, але, на жаль, це його не поверне… Спи спокійно друже, твоя багаторічна війна завершилася. Залишилась дружина з двома неповнолітніми дітьми…».

Світлої пам’яті Володимир захищав Україну від 2014 р., згодом повернувся, після повномасштабного вторгнення знву став на захист Батьківщини. Воював на різних напрямках, зокрема на Курському, після операції його перевели на Сумщину. Близькі згадують його як доброзичливого, щирого чоловіка, хорошого сім’янина.

Поховали захисника на Пантеоні Героїв Микулинецького кладовища.

Щиро співчуваємо дружині, дітям, батькам, рідним і близьким, побратимам захисника…

Вічна слава і пам’ять Герою!..

Майже рік вважався зниклим безвісти…

17 квітня жителі Кременецької громади віддали останню шану військовослужбовцю, стрільцю-помічнику гранатометника 1-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону військової частини А****, мешканцю с. Великі Млинівці Олександру Андрійовичу ПАСІЧНИКУ (5. 09. 1974 р. н.), який загинув 24 травня 2024 р. внаслідок ворожого обстрілу, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Вільшана Куп’янського району Харківської області.

Світлої пам’яті Олександр разом із братом пішов захищати Україну. Майже рік не було від нього звістки, рідні розшукували сподівалися, але…

Мужній воїн залишив у вічному смутку дружину, сина, доньку із сім’єю, онуків.

Поховали захисника у родинному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким…

Вічна шана та пам’ять Герою!..

Помер у лікарні…

17 квітня жителі Кременецької громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, водія-сапера 2-го інженерно-саперного відділення 2-го інженерно-саперного взводу військової частини А**** мешканця с. Жолоби, солдата Василя Івановича КОЛІНЧУКА (13. 01. 1967 р. н.), серце якого перестало битися 16 квітня у КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради.

Світлої пам’яті Василь, воїн-«афганець» маючи досвід військових дій, добровільно пішов захищати Україну від початку повномасштабного вторгнення.

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо дружині, дітям, внукам, родині та близьким…

Вічна та світла памʼять Герою!..

Був люблячим , турботливим чоловіком …

17 квітня жителі Збаразької громади віддали останню шану військовослужбовцю, кулеметнику стрілецького батальйону, уродженцю села Синява, що на Збаражчині, мешканцю с. Розношинці, солдату Василю Володимировичу ЯРЕМКУ (17. 03. 1973 р. н.), який загинув 11 квітня під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Світлої пам’яті Василь «…був простою скромною людиною, яка встигла створити хорошу сім’ю, стати люблячим, турботливим чоловіком, виростити добрих працьовитих доньку і сина, вкласти частку душі у похресників та родичів» – йдеться у дописі Збаразької міської ради у соцмережі.

Поховали мужнього воїна у Розношинцях.

Щиро співчуваємо рідним і близьким захисника.

Навіки попрощалися у Страсну п’ятницю…

18 квітня жителі Великодедеркальської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, механіка відділення регламенту та ремонту електроспецобладнання ремонтного взводу автомобільної техніки військової частини А****, мешканця с. Шкроботівка, що на Шумщині Віталія Вікторовича НЕСТЕРЕЦЯ (25. 03. 1981 р. н.), який загинув 8 квітня під час виконанння бойового завдання поблизу населеного пункту Новоолександрівка на Харківщині.

Світлої пам’яті Віталій навчався у школі в рідному селі, працював у місцевому сільському господарстві, згодом охоронцем у «Шумськ-Агро», влітку 2023 р. його мобілізували.

Як написала журналіст газети «Новини Шумщини» Мар’яна Паращинець на сайті «Шумськ інфо»: «Декілька років тому Віталій втратив тата. Минулого року відійшла у засвіти мама. У Віталія є ще молодший брат Микола, який зараз захищає нашу державу від лютого ворога. З дружиною Інною у Віталія двоє доньок: Мар’яна та Катерина. Мар’яна вже одружена. Разом з чоловіком виховують трирічну донечку. А Катерина закінчила Шумське профтехучилище».

Вічна пам’ять і слава Герою!..

Без батька залишилися дві доньки

19 квітня жителі Великоберезовицької громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, гранатометника 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону військової частини А****, мешканця с. Буцнів, солдата Ігоря Євгеновича КОЛЯСУ (22. 01. 1983 р. н.), серце якого перестало битися 17 квітня.

Світлої пам’яті Ігор навчався у школі с. Буцнів, деякий час проживав у Тернополі, призваний на військову службу у червні 2023 року.

Мужній воїн залишив у вічному смутку дружину Оксану, доньок Яну та Анастасію, батьків Євгена і Олену, брата Богдана, сестер – Лілію, Марію та Олесю…

Щиро співчуваємо рідним, близьким, друзям…

Вічна та світла пам’ять Герою!..

Був патріотом України

22 квітня жителі Тернопільської громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, командира бойової машини командира механізованого відділення механізованого взводу, механізованої роти військової частини А****, тернополянина Івана Богдановича Щебивлока (12. 10. 1972 р. н.), який загинув 1 квітня виконуючи бойове завдання у Донецькій області.

Світлої пам’яті Іван закінчив ЗОШ №19 м. Тернополя, захищав Україну від 2023 р., від початку квітня вважався зниклим безвісти. Побратими згадують його як доброзичливого, щирого, сміливого чоловіка, який любив свою сім’ю, Україну та цікавився її історією.

Ірина Яковчук у соцмережі написала: «…Ти говорив, що у вас все є, просив лише шапку невидимку. Ми її, на жаль, не знайшли… Співчуття рідним…».

Вічна шана та памʼять Герою!..

Сім місяців вважався зниклим безвісти…

23 квітня жителі Теребовлянської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, солдата 7-ї роти, 3-го батальйону військової частини А****, мешканця Теребовлі Ігоря Ігоровича Синенького (1. 09. 1969 р. н.), який загинув 23 вересня 2024 року на Донеччині.

Світлої пам’яті Ігор зник безвісти 23 вересня 2024 р. в районі населеного пункту Маринівка Покровського району Донецької області. Дружина Наталія розшукувала свого чоловіка, до останнього вірила у диво, хоча побратими Ігоря писали їй, що шанси, що він вижив мізерні…

Мужній воїн залишив у вічному смутку маму, дружину, дочку, внучку…

Поховали захисника у рідному місті.

Щирі співчуваємо рідним, близьким, друзям…

Вічна слава і пам’ять Герою!…

Мав приїхати додому у відпустку…

23 квітня жителі Чортківської громади віддали останню шану військовослужбовцю, стрільцю 1-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти 105-ї окремої бригади територіальної оборони, чортків’янину Ігорю Богдановичу Островському (18. 01. 1972 р. н.), який загинув 19 квітня виконуючи бойове завдання на Сумщині.

Світлої пам’яті Ігор у мирному житті працював на залізниці, згодом у Чортківській центральній міській лікарні, його мобілізували 20 грудня 2023 року.

«Добряче пригрівало полудневе сонце, а на вітцівському подвір’ї родини Островських, що в мікрорайоні Синяково м. Чортків – біль, плач, траур…16-го квітня воїн мав вирушити додому у відпустку, щоби святкові дні Пасхи провести у колі рідних. Та по своїй добродушності помінявся відпусткою з побратимом, сказавши: «У тебе молода сім’я, маленькі діти, тож побудь з ними у свята». Так і залишився Ігор на бойовій позиції… Ледь трималася на ногах старенька мати загиблого Героя – наймолодшим він був у неї, проте надійною опорою та підтримкою. Не так давно сива горлиця схоронила доньку, відійшов у засвіти й чоловік. І ось тепер, схилившись над бездиханним тілом синочка, востаннє вона ніжно гладить оніміле холодне його обличчя тремтячими руками…» – написала журналістка чортківської районної газети «Голос народу» Тетяна Лякуш.

Мжній воїн залишив у вічному смутку маму, доньку, сина, сестру…

Вічна шана і пам’ять Герою!..

Поповнив Небесне воїнство

23 квітня жителі Збаразької громади віддали останню шану військовослужбовцю штурмового спеціалізованого батальйону, мешканцю Збаража Андрію-Михайлу Ігоровичу Кузю (31. 10. 1996 р. н.), який загинув  17 квітня, виконуючи бойове завдання, поблизу населеного пункту Новомихайлівка Лиманського району Донецької області.

На сторінці Збаразької міської ради у соцмережі написали: «…Відтепер Андрій-Михайло поповнив Небесне воїнство, де буде відстоювати правду, добро і справедливість разом із сотнями таких же, як він, хоробрих солдатів. Схилімо низько голови перед безутішною матір’ю, яка втратила дорого сина.

Щиро співчуваємо, рідним, близьким, друзям…

Вічна пам’ять та честь Герою!..

Цікавився історією і колекціонував давні речі

23 квітня жителі Скала-Подільської громади провели в останню життєву дорогу військовослужбовця, мешканця селища Скала-Подільська Олександра Олександровича ЧОРПІТУ (23. 06. 1983 р. н.), який загинув 12 квітня поблизу населеного пункту Преображенка Донецької області.

Світлої пам’яті Олександр навчався у Скала-Подільській  ЗОШ І–ІІІ  ступенів, Тернопільській академії народного господарства, де, як йдеться на сайті Скала-Подільської громади: «зустрів свою долю – дружину Ірину, з якою прожив у шлюбі 16 щасливих років.  Пробував свої сили  у будь-якій справі, його мама померла  передчасно – тож діти розраховували на власні сили. Олександр працював оператором пресів у ДП «Дінтер Україна Скала». Любив природу, цікавився історією України та рідного краю – колекціонував давні речі…»

Захисник з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини, боронив Україну на різних напрямах – Миколаївському, Херсонському та Донецькому… Був люблячим сином, братом, чоловіком і батьком…

Олександр залишив у вічному смутку батька, дружину, донечку Софію, братів Олега і Дмитра, сестер Ірину та Ольгу…

Поховали мужнього воїна у родинному селищі.

Вічна пам’ять і честь Герою!..

Поховали у родинному селі

25 квітня жителі Козівської громади провели останньою життєвою дорогою ветерана-військовослужбовця, учасника АТО, ООС, повномасштабної війни з московським окупантом, мешканця села Дибще Ігоря Андрійовича ГОРУЦА (24. 02. 1965 р. н.), серце якого перестало битися 24 квітня.

Світлої пам’яті Ігор усе життя прожив у селі Дибще. У 2014 році став на захист України. Цьогоріч у лютому звільнився з військової служби після досягнення 60-річного віку.

У мужнього воїна залишився неповнолітній син Владислав.

Щирі співчуваємо рідним та близьким…

Поховали на Пантеоні Героїв

26 квітня жителі Тернопільської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця військової частини А**** Сергі я Іванович а ГУЛЬК А , серце якого перестало битися 23 квітня під час виконання службового завдання у Волинській області.

Щиро співчуваємо рідним, близьким і побратимам…

Вічна памʼять і слава Герою!..

Відійшов у засвіти від важких поранень

27 квітня жителі Трибухівської громади, провели останною життєвою дорогою військовослужбовця, водія-електрика відділення безпілотних авіаційних комплексів, мешканця села Медведівці, що на Бучаччині, солдата Анатолія Михайловича ВОДОВОЗА (5. 11. 1986 р. н.), який відійшов у засвіти 22 квітня від важких множинних поранень, отриманих внаслідок ураження транспортного засобу дроном поблизу Новоандріївки Запорізької області.

Добрий, дружелюбний, веселий, завжди готовий прийти на допомогу…  Саме таким Анатолій залишиться у пам’яті всіх, хто його знав.

Поховали захисника і рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким захисника…

Був спортсменом, командиром, патріотом

28 квітня жителі Борсуківської громади віддали останню шану військовослужбовцю, командиру гармати військової частини А****, мешканцю с. Передмірка, що на Лановеччині, сержанту Ігорю Івановичу Власюку (30. 07. 1991 р. н.), який загинув 17 квітня під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Шипувате Купʼянського району Харківської області.

Світлої пам’яті Ігор у 2013 р. закінчив Львівський державний університет безпеки життєдіяльності, виступав за львівський регбійний клуб «Батяри», працював у ДСНС України.

На сторінці у соцмережі 5-го ДПРЗ ГУ ДСНС України у Тернопільській області йдеться: «Ігор Іванович віддано служив українському народові, рятував життя у мирному житті, а з початком повномасштабної війни став на захист Батьківщини. Його мужність, честь і самопожертва назавжди залишаться у наших серцях. 5-й Державний пожежно-рятувальний загін м. Кременець щиро співчуває родині загиблого героя».

Щиро співчуваємо батькам, сестрі, усім рідним і близьким…

Вічна слава, честь і пам’ять Герою!..

Загинув на Донеччині

28 квітня жителі Білобожницької громади віддали останню шану військовослужбовцю, саперу інженерно-саперного відділення, інженерно-саперного взводу військової частини А****, уродженцю с. Полівці, мешканцю с. Джурин Ігорю Богдановичу ПОГРІБНОМУ (2. 03. 1986 р. н.), який загинув 23 квітня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Костянтинівка Краматорського району Донецької області.

Світлої пам’яті Ігор захищав Україну від 8 березня 2022 року.

Головний редактор чортківської районної газети «Голос народу» у соцмережі написав: «…Тату!..» – розірвав розмірений спокій несамовитий крик доньки полеглого воїна – восьмикласниці Насті, від чого неможливо було стримати сльози… Куди менше пам’ятатиме батька син-другокласник Тарасик, котрий, мабуть, ще не до кінця усвідомлює у своїй дитячій уяві гіркоту втрати, разом з дорослими прихилившись чолом до холодної домовини… Уродженець сусідніх Полівців, Ігор до війни працював, як і більшість сільської молоді, на різних будовах. Разом з дружиною Іриною – вчителькою географії Джуринської одинадцятирічки, виховували доньку та сина.  До кінця своїх днів навідуватимуть свіжу синову могилу сивочолі батьки загиблого воїна, який навпаки мав би доглянути їхню старість….».

Щиро співчуваємо батькам, дружині, доньці, синові, всім родичам і близьким…

Вічна шана і пам’ять Герою!…

Вважали зниклим безвісти…

29 квітня жителі Мельнице-Подільської громади віддали останню шану військовослужбовцю, матросу, мешканцю с. Кудринці, що на Борщівщині Сергію Володимировичу МАНУЙЛЕНКУ (15. 11. 1984 р. н.), який загинув 30 листопада 2024 р. внаслідок артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Вознесенка Покровського району Донецької області.

Світлої пам’яті Сергія тривалий час вважали зниклим безвісти…

Вічна пам’ять та слава Герою!..

Герої не вмирають!

Тернопільські