Україна в Другій світовій війні

08 травня 2025 р. 12:16

08 травня 2025 р. 12:16

8 травня 2025 року Україна відзначає 80-ту річницю перемоги над нацистською Німеччиною у Другій світовій війні.

З поразкою національно-визвольних змагань українців у 1917–1921 рр. ідея боротьби ідея боротьби за українську державу не припинялася. Через її відсутність українці опинилися по різні сторони фронту: землі на схід від річки Збруч окуповані СРСР, Східна Галичина і Західна Волинь – під Польщею, Буковина – під Румунією, Карпатська Україна – під Чехословаччиною. 15 березня 1939 р. була проголошена Незалежність Карпатської України.

2-а світова війна для українців розпочалася у березні 1939 р., а закінчилася в 1945-му. Після війни життя було важким: черги за хлібом, карткова система. Солдати, які пройшли війною через всю Європу, поверталися до бідних і голодних родин. На людних вулицях міст, біля ринків, магазинів сиділи інваліди війни. Частина з них без ніг, рук, їздили на саморобних дошках із коліщатами – випрошували гроші й хліба. Держава їм не допомагала до 1965 року. Багато українських сіл були знищені, стриміли лише одні комини.

В розпалі 2-ї світової війни винні – Адольф Гітлер і Йосиф Сталін. У серпні 1939 р. між СРСР і нацистською Німеччиною було укладено договір про ненапад. Було також підписано секретний договір про розподіл території, завойованих земель між двома імперіями, так званий пакт Молотова-Ріббентропа. Гітлер після цього договору вів постійну дипломатичну гру «Хто кого переможе?!»

Сталін, мобілізуючи велику наступальну армію, запровадив там дисципліну і послух, яких досягав через репресії та страх. Безглуздий терор і знищення кваліфікованих командирів у 1937–1938 рр. призвели до того, що, маючи велику кількість танків і літаків, армія на початку війни виявилася небоєздатною.

Гітлер, захопивши Західну Європу, зумів створити вісь Берлін-Рим-Токіо.

Сталін також готувався до війни, але володіння технікою і звʼязком у СРСР були на дуже низькому рівні. Відповідно до договору між СРСР і нацистською Німеччиною 1939 р., до Німеччини із СРСР почали надходити сировина і продовольство. Також німецькі спеціалісти обмінювалися військовою технікою на полігонах СРСР. У грудні 1940 р. канцлер Німеччини Адольф Гітлер підписав план воєнних дій проти СРСР, так званий план «Барбаросса». Третій Рейх розпочав концентрацію військ на східних рубежах для нападу на СРСР.

На початку січня 1941 р. радянській розвідці вдалося поінформувати Політбюро СРСР про головні положення плану «Барбаросса», але Сталін і його оточення розглядали це як фальшивку, сподіваючись на виснаження німецьких військ на заході Європи, особливо у боях з Великобританією. Тому СРСР планував тріумфальним походом визволити Європу і встановити там комуністичний режим.

Остаточна дата нападу Німеччини була затверджена на 22 червня 1941 року. Гітлер був упевнений, що вермахт впорається із червоною армією до осені 1941-го. На початку травня на східних кордонах СРСР було зосереджено 120 дивізій німецької армії.

У грудні 1941 р. Москву відвідали премʼєр Великої Британії Уінстон Черчилль і американська делегація, які домовилися про постачання озброєння та матеріалів. Слід зазначити, що поставки західних союзників за ленд-лізом мали доленосне значення для перемоги червоної армії над німецькими військами. Дослідники доводять, що без західних поставок СРСР не тільки не виграв би війну, але навіть не зміг би протистояти нацистському вторгненню.

В СРСР, як під час війни, так і після неї, реальні розміри союзницької допомоги замовчували. Так, 1 березня 1944 р. газета «Правда» в офіційному звіті по ленд-лізу щодо його продовольчої складової повідомила, що обсяг продовольчих поставок союзників склав 3,5 % від загальних продовольчих запасів СРСР у роки війни. Відтоді цю цифру без належного аналізу і навіть коментарів наводили у радянських дослідженнях. Сьогодні переважна більшість дослідників визнала, що матеріально-технічну та гуманітарну допомогу США й інших країн, надану СРСР у роки війни як по лінії ленд-лізу, так і громадськими організаціями, донедавна штучно применшували. Історики стверджують, що з багатьох позицій поставки мали важливе значення як щодо значимості кількісних і якісних характеристик, так і щодо доступу до нових зразків озброєння й промислового устаткування.

Значення поставок ленд-лізу було особливо вагомим у боях за Правобережну Україну і для подальших бойових операцій червоної армії. Відмобілізувавши до своїх лав за період 1943–1945 рр. понад 4 млн українців, забезпечивши їх обмундируванням і провіантом, одержавши від союзників потужні засоби пересування і звʼязку, маючи сучасне озброєння, червона армія у складі 1-го, 2-го, 3-го і 4-го Українських фронтів, укомплектованих на 50-60 % українцями, стала могутньою силою в боях на Правобережній Україні і в Європі.

Вже на третій день після нападу Німеччини на СРСР – 24 червня 1941 р. – президент США Франклін Рузвельт на прес-конференції заявив про готовність США надати допомогу Радянському Союзу. Першої угоди про поставки до СРСР було досягнуто у лютому 1942 р., коли на СРСР було поширено чинність закону про ленд-ліз. 11 червня 1942 р. була підписана «Угода між урядами СРСР і США про принципи, застосовні до взаємної допомоги у веденні війни проти аґресії».

Другий (Вашингтонський) Протокол, підписаний заднім числом 6 жовтня 1942 р., зафіксував не лише колишні обсяги запитів СРСР, а й значне їх збільшення. Крім того, 8 вересня 1942 р. Радянський Союз підписав угоду про кредит з Канадою (так звану «пшеничну угоду»).

У Третьому (Лондонському) Протоколі продовольчі поставки з липня 1943-го по липень 1944 рр. значно збільшилися, переважаючи метали і навіть окремі види озброєнь. При цьому перевагу надавали продуктам, які мали великий вміст білків і жирів.

Щоб скласти обʼєктивну картину про вагу і значення ленд-лізівських поставок в СРСР, варто навести статистичні показники по окремих видах продукції, отриманих СРСР переважно від США, Канади та Англії: 22206 літаків типа «Аерокобра», «Харикейн» та ін.; 12755 танків типа «Шерман» та ін.; 5000 бронетранспортерів; 7944 артилерійських гармат (зеніт-ні гармати, які були дефіцитні в ЧА); 427000 автомобілів; 8701 трактор; 35000 мотоциклів; 3000606 автопокришок; 445 радіолокаторів і 200 високочастотних телефонних станцій; 35800 радіостанцій, 190000 польових телефонів, 2 млн км телефонного кабелю.

Для військово-морського флоту були поставлені один лінкор, 9 есмінців, 4 підводні човни, 202 торпедні катери, 28 сторожових кораблів (фреґатів), 138 мисливців за підводними човнами, 99 тральщиків, 29 десантних суден, 105 транспортерів, 28 танкерів, 3 криголами (під час війни в СРСР все не не виробляли або виробляли у дуже обмеженому обсязі).

Для залізничного транспорту СРСР отримав: 1981 паровоз; 66 дизелів-електровозів; 11300 вагонів і цистерн; 622000 тонн залізничних рейок; 387,6 тис. тонн міді; 328 тис. тонн алюмінію; 2,3 млн тонн броньової, авіаційної конструкційної, високолеґованої сталі; 103,5 тис. тонн натурального каучуку (з Англії); 2586000 тонн високооктанового авіабензину і 248000 тонн автобензину; 350000 тонн вибухових речовин; 44600 металорізальних верстатів і 104 преси; 15 млн пар солдатського взуття; 610000 тонн цукру; 664000 тони мʼясних консервів, а також значні поставки маргарину, крупи, голландського сиру, галет, плиток шоколаду, різних концентратів. Усього продовольства по ленд-лізу було поставлено 3,8 млн тонн.

Наведені показники, звичайно, не вичерпують всього того, що Радянський Союз отримав по ленд-лізу, але й вони свідчать про те, що ця допомога була дуже значною і мала неабияке значення для підвищення боєздатності Червоної армії.

Завдяки американським автомобілям червона армія повністю «стала на колеса», значно збільшивши свою мобільність. «Студебекери», які переважали у поставках, набагато перевершували за всіма показниками радянські «газики», їх використовували також як артилерійські тягачі.

Те саме можна сказати про ленд-лізівські радіостанції та польові теле-фони, які звели нанівець зверхність німецької армії у засобах звʼязку.

Виконуючи рішення Тегеранської конфереції, уряди США і Великої Британії вирішили до літа 1944 р. відкрити другий фронт на півночі Франції – у Нормандії. Це була дуже добре спланована операція 2-ї світової війни. Американська й англійська авіації бомбили німецькі міста, військові обʼєкти, а морський флот заблокував доставку матеріалів для Німеччини з Африки і Латинської Америки. СРСР після втрат і поразок без союзників був би неспроможний виграти війну.

8 травня у передмісті Берліна Карлсхорсті у присутності представників Збройних сил СРСР – маршала К. Жукова, Великої Британії – маршала авіації А. Теддера, США – генерала К. Спатса, Франції – генерала Латра де Тассіньї, ь – уповноважений німецького верховного командування Кейтель, адмірал флоту Фриденбург і генерал-полковник авіації Штумпф підписали акт про безумовну капітуляцію Німеччини. Залишилася війна з Японією, яка не погоджувалася капітулювати. Велика Британія і США домовилися про застосування атомної зброї, і 9 серпня 1945 р. американці скинули атомні бомби на Хіросіму і Нагасакі. В результаті загинули 100 тис. осіб, 400 тис. отримали смертельні поранення. Значна територія була забруднена радіоактивними відходами.

Втрати україни у другій світовій війні

Німецько- радянська війна

У 1941 р. мобілізовано 6 млн українців, які воювали на 1-му, 2-му, 3-му і 4-му Українських фронтах. У 1944 р. польові військкомати на Правобережній Україні мобілізували людей від 17 до 55 років. Погано озброєних, їх кидали на передову. Загинуло військових від 3,5 до 4 мільйонів, 4,5 млн цивільних громадян, на схід евакуювали 3,5 млн мешканців України. Нацистами вивезено на роботу до Німеччини 2,4-2,8 млн осіб. Повернулися з фронту 1,7 млн калік. За час війни населення УРСР скоротилося з 41 млн до 27,4 млн чоловік. Зруйновано 714 міст і селищ міського типу, 28 тис. сіл, 16 тис. 150 промислових підприємств, 2 млн будинків, 1 тисяча 916 залізничних станцій, 27 тис. 725 колгоспів, 1 тисячу 227 МТС, 873 радгоспи, 18 тис. лікарень, поліклінік і медпунктів, 32 тис. 930 шкіл, технікумів, училищ, інститутів та університетів, науково-дослідних установ, 19 тис. 200 бібліотек. Евакуйовано на схід 550 найкращих підприємств України, 10 млн людей залишилися без житла.

Окупація Карпатської України

В ніч з 13 на 14 березня 1939 р. гортистське Королівство Угорщина, за підтримки Третього Рейху розпочало війну проти Карпатської України. 18 березня вона була окупована угорськими військами. При захисті Карпатської України загинуло вояків «Карпатської Січі» (серед яких було багато молоді) та цивільного населення понад 5 тис. осіб. Для українців це був початок 2-ї світової війни.

Німецько-польська війна (розпочалася 1 вересня 1939 р.). У складі Війська Польського налічувалося 112 тис. жовнірів-українців, близько 8 тис. загинуло, 16 тис. було поранено.

Радянсько-фінська війна (розпочалася 30 листопада 1939 р.). На боці СРСР у війні брали участь, серед інших, військові частини, сформовані із вихідців з України. 44-та Київська стрілецька дивізія потрапила в оточення і майже вся загинула, намагаючись вирватись з фінського кільця. Ті, хто вирвався, були піддані військово-польовому суду. Командир дивізії, начальник штабу, начальник політвідділу та комісар були розстріляні перед строєм бійців, яких вони вивели з оточення. 7-а Чернігівська стрілецька дивізія майже повністю полягла у снігах Фінляндії, по чверті особового складу втратили інші дивізії, сформовані в Київському, Харківському та Одеському військових округах. Загалом репресій зазнали кілька тисяч учасників цієї війни. У цілому, кількість загиблих українців, що воювали в складі Червоної армії, більше 22 тис., десятки тисяч залишилися інвалідами.

На основі матеріалів УІНП «Київ-Ніжин» (2010 р.)

Тернопільські