До Дня Героїв України Євген Коновалець – провідник українського визвольного руху

25 травня 2025 р. 14:11

25 травня 2025 р. 14:11

23 травня щороку Україна відзначає День Героїв. Війна породжує героїв, а революція – вождів-провідників. Так і 1-а світова війна, в якій після двохсотлітньої неволі з руїни і забуття вставала Українська держава, зродила когорти славних борців-героїв. Одним із них був полковник Євген Коновалець.

Народився Євген Коновалець 14 червня 1891 р. в с. Зашків біля Львова в родині У 1909 р. Євген закінчив навчання у Львівській українській гімназії. У 1909–1914 рр. Євген навчався на правничому факультеті Львівського університету. За антипольську пропаганду у 1911 р. його заарештувала поліція, але у суді Є. Коновальця виправдили й звільнили.

У 1912 р. він вступає на військову службу до австрійського війська, яку закінчив в чині четаря. Відбувши військову службу, Є. Коновалець організував із студентів окреме товариство для військового вишколу під назвою «Січові стрільці».

З вибухом 1-ї світової війни Коновалець пішов до австрійського війська і у квітні 1915-го в боях за гору Маківку потрапив до російського полону, але і в полоні він організовував своїх друзів-вояків та готував до подальшої боротьби за визволення України. Як тільки туди дійшли вісті про революцію в Росії, він організував втечу українських полонених в Україну. У липні 1917-го в Києві Є. Коновалець зустрічається з Миколою Міхновським і пропонує план переведення полонених на територію України та утворення з них окремої військової частини для захисту Української держави.

Після наполегливих старань у листопаді 1917 р. Симон Петлюра дав згоду на утворення із полонених галицьких українців куреня «Січових стрільців». У січні 1918-го на військовому вічі командиром обрали Є. Коновальця. Курінь тоді нараховував 500 стрільців, згодом збільшився до двох тисяч.

Аналізуючи ідеологію Української Народної Республіки (УНР), Євген Коновалець дійшов висновку, що революція в Україні має дві тенденції: націоналістичну, виразником якої є М. Міхновський, і соціалістичну, яку розвивав В. Винниченко та підтримував М. Грушевський. У питанні будівництва української національної армії Коновалець став на бік Міхновського. У час будівництва УНР прихильники В. Винниченка не врахували можливої небезпеки з боку більшовицької Росії, і тому провели демобілізацію українських військових частин. Є. Коновалець розумів, що суперечлива політика діячів УЦР втягує унеможливлює організацію боєздатної національної армії.

Він був тим, кого рука провидіння провела у Київ у найкритичніший момент, щоб він застеріг українську націю перед смертельною небезпекою і вказав їй єдино правильний шлях: «Творім негайно міцну дисципліновану українську Національну армію, на прапорах якої яснітиме єдине гасло – «За Самостійну Соборну Українську Державу!»

Саме Є. Коновалець попередив діячів УЦР про можливість гетьманського перевороту, який стався 28 квітня 1918 р., коли німці оточили будинок УЦР і змусили її капітулювати. Коновалець заявив гетьману Скоропадському, що «Січові стрільці» будуть лояльними до гетьманської влади, якщо вона буде оборонцем самостійної Української держави. Після проголошення Скоропадським федерації України з московською державою Є. Коновалець запропонував гетьманові умови опозиції і попередив його про можливість братовбивчої війни. Гетьман не прийняв умов опозиції, і Є. Коновалець вирішив зі зброєю в руках виступити проти проросійської влади в Україні. На щастя, Сердюцька дивізія гетьмана, сформована з українців, відмовилася вступати в бій проти «Січових стрільців» під Мотовилівкою, і ті 18 листопада провели бій лише проти російських білогвардійських добровольців, після чого війська Директорії зайняли Київ.

Курінь «Січових стрільців» був найбільш дисциплінованою частиною армії УНР. У грудні 1918 р. Коновальця призначили комендантом Києва. На цій відповідальній посаді він домігся організації єдиної розвідувально-слідчої установи. На шляху до модернізації армії він зустрічав непереборний опір з блоку соціалістичних партій. Полковник Коновалець негативно поставився до підписаного 21 квітня 1920 р. договору УНР з Польщею. Майбутні події підтвердили справедливість його позиції.

У скорому часі закінчився невдачею польсько-український похід на Київ. Поляки вели себе на українських землях як справжні окупанти, що сприяло успіхові більшовицької армії, яка в серпні 1920 р. перейшла р. Збруч і почала наступ на Варшаву. Перелякані поляки зраджують уряд Директорії і, рятуючи себе, підписують сепаратний Ризький мирний договір, визнаючи за більшовиками право окупації України.

Але боротьба за волю України не припинялася. На останньому засіданні стрілецької ради в липні 1920 р. у Празі Є. Коновалець закликав готуватися до затяжної підпільної боротьби проти польських і московських окупантів і тут же висуває проект утворення підпільної організації. Під його керівництвом у всьому краї завершується формування організаційної мережі збройного підпілля. Основою ідеології відроджуваної української нації полковник вважав державницький націоналізм.

У червні 1921 р. він повертається в Галичину і очолює керівництво Української Військової Організації. Високий авторитет Коновальця майже у всіх існуючих в краї і на еміграції політичних організаціях дав йому можливість скликати першу конференцію українських націоналістів, метою якої було обʼєднання всіх націоналістичних організацій. Вона відбулася 3-7 листопада 1927 р. у Відні та обрала Провід Українських Націоналістів, головою якого став Є. Коновалець.

Після 14-місячної активної підготовки 3 лютого 1929 р. відбувся І Конгрес Українських Націоналістів, на якому з багатьох націоналістичних організацій була утворена єдина революційна організація – Організація Українських Націоналістів (ОУН), головною метою якої проголошувалось здобуття Української самостійної держави. Очолив ОУН – Євген Коновалець.

Щоб бути незалежним у своїх діях, він переїжджає до Швейцарії, в м. Женеву, де проживає з 1929 по 1936 рр., після чого, у звʼязку з загрозою більшовицького замаху, переїхав до Риму. Одночасно він розсилає свою резидентуру в різні країни світу: Англію, Францію, Німеччину, США і Канаду. Вирішальним етапом визвольної революції українського народу, на його думку, повинно бути збройне повстання, а це вимагає добре вишколених кадрів. З цією метою при УВО, так і при ОУН постійно діяв військовий штаб, який організував видавництво відповідної літератури і військові старшинські курси.

Хоча ОУН розгорнула найактивнішу діяльність в Західній Україні, полковник велику увагу приділяв розбудові підпільних націоналістичних організацій на Наддніпрянщині, за що врешті поплатився життям.

23 травня 1938 р. в голландському м. Роттердам після зустрічі із «звʼязковим» під псевдонімом «Валюх» в кавʼярні «Атланта», від котрого Є. Коновалець отримав невеликий пакет «звітів», полковник прямував до готелю «Гранд Сантраль». «Звіти» виявилися пекельною машиною, яка вибухнула. Так  перестало битися серце справжнього воїна, вождя українського підпільного руху, вірного сина України полковника Євгена Коновальця.

Головними організаторами вбивства голови ОУН були Сталін і Берія, а безпосереднім виконавцем – працівник НКВС Павло Судоплатов (родом із Мелітополя, батько – українець мати – росіянка).

Розправившись з творцем УВО й ОУН, Москва сподівалася, що таким чином вона знищить увесь український революційно-визвольний рух, але вона прорахувалася. ОУН продовжувала боротьбу. Знайшлися нові нові провідники. За два роки організацію очолив Степан Бандера, який продовжив справу підготовки і вишколу патріотичних сил. Створена пізніше УПА стала спадкоємцем Січових стрільців і впродовж багатьох років боролася проти всіх ворогів України.

Світла памʼять борця, державного мужа і великого стратега полковника Євгена Коновальця наснажує нові покоління української молоді для захисту території України від московських окупантів і розбудови нашої Святої України.

Тернопільські