Чортківщина зустріла полеглого Героя Тарасовського Петра, котрий десять літ захищав Україну

03 червня 2025 р. 20:14

03 червня 2025 р. 20:14

Сьогодні, 3 червня, о першій годині дня біля катедрального собору Верховних Апостолів Петра і Павла нашого міста знову було людно. Вдячні чортків’яни вийшли стрічати навколішки тіло ще одного нашого краянина-захисника, котрий виконав свій військовий обов’язок до останку, віддавши молоде життя за Вітчизну. Цього погожого літнього дня додому назавжди повертався командир стрілецького відділення 3-ї стрілецької роти в/ч А7172, молодший сержант ТАРАСОВСЬКИЙ Петро Миколайович, що отримав смертельні поранення в останній день травня внаслідок скидання боєприпасу з ворожого БПЛА поблизу населеного пункту Темирівка Пологівського району Запорізької області.

29 червня цього року йому б могло виповнитися всього тридцять років. Останніх десять з них він знав не з чужих розповідей, що таке війна. У 2015-му, маючи всього 20 літ, ще не змужнілий юнак уже брав участь в Антитерористичній операції, коли рашисти чужими руками перевертнів намагалися відкусити шматок України. Коли у повітрі запахло великою війною, ще до початку повномасштабного вторгнення, у грудні 2021-го, маючи за плечами бойовий досвід, Петро знову став до лав ЗСУ. Служив в одному з батальйонів 105-ї окремої бригади Територіальної оборони, маючи позивний «Тиса». Став одним з героїв документальної стрічки «На день ближче до Перемоги» про військовослужбовців цієї бригади, який презентували до Дня Незалежності у 2023 р. Згодом у розвідці, де весь час чатує небезпека. Мав кілька поранень, після яких знову повертався на фронт.

Фото: зі сторінки у Facebook Наталії Тарасовської

«Він мав багато нагород – за зразкову військову службу, вірність присязі, захист нашої землі. Серед них – відзнака за участь в АТО, нагороди за військову дисципліну, почесна грамота Львівської ОДА за сумлінну службу, за особистий внесок у зміцнення обороноздатності України… У Петра залишився 6-місячний син, якому він, на жаль, уже не зможе розповісти, яким був сильним, добрим і відданим. Але я розповідатиму. Щодня. І завжди. Бо такими Героями пишається не лише родина – такими Героями пишається країна!» – поділилася щемним постом в соцмережах про коханого чоловіка дружина загиблого воїна Наталія Тарасовська.

Здавалося б, можна й зачерствіти серцем від побаченого стільки горя і страждань рідних і близьких за одинадцять років російсько-української війни, коли десятки Героїв поверталися на рідну Чортківщину «на щиті». Аж ні, неможливо споглядати картину без сліз, як піврічний синочок торкається маленькими рученятами холодної домовини, природньо не усвідомлюючи, що у ній покоїться його батько-Герой… Як втрачає свідомість від втрати найцінішого, що є на землі, – рідної дитини – згорьована матір...

На превеликий жаль, досі на планеті не знайшлося кому зупинити цю кровожерливу націю варварів, щоб припинити цей жах. Чому українцям трапився такий хижий сусід, який маючи стільки неосвоєних просторів своєї «необ’ятної родіни», весь час зазіхає на нашу землю? Скільки таких сиріток сьогодні уже є по всій Україні, скільки ще буде і скільки дітей уже більш ніколи не народиться! Ми сьогодні безповоротно втрачаємо цвіт нашої нації!..

Після відслуження молебню на подвір’ї собору траурний кортеж вирушив у селище Заводське, де проживав полеглий Герой разом зі сім’єю, щоб сусіди й односельці могли віддати йому останню шану. Опісля відправився у село Майдан Копичинецької громади, звідки родом Петро, де завтра, 4 червня, о 13-й годині розпочнеться чин похорону. Поховати у рідному селі, якщо раптом щось з ним трапиться – такою була його воля…

Вічна пам’ять і шана тобі, Герою! Дякуємо за Україну!

Тернопільські