Історія бійця з Тернополя, який дев’ять місяців бореться за життя після поранення мозку

15 червня 2025 р. 11:14

15 червня 2025 р. 11:14

Захисник Богдан Тремба з Тернополя, якому після осколкового поранення головного мозку не давали шансів на життя, продовжує боротися і готується до подальшої реабілітації.

Про це журналістам Суспільного розповіла його дружина Анна Нетикс-Тремба.

За її словами, чоловік пішов на війну в перші дні повномасштабного вторгнення. Служив у розвідці.

Ми пройшли дуже нелегкий шлях. Ми в процесі одужання і стабілізації. В кожному госпіталі нам не давали жодної надії, казали, що дві ділянки мозку поранені, “прошиті” просто по діагоналі справа-наліво, зліва-направо, тобто поранення надскладне. Поранення, як кажуть лікарі, просто не сумісне з життям. Люди з таким не виживають. Але Богдан показав інше. Богдан бореться. Дев’ять місяців ми боремося за життя, ми молодці”, — сказала дружина воїна.

Анна розповіла, що Богдан вижив завдяки побратимам, які витягнули його з поля бою. Нещодавно вони навідали його у лікарні.

Дружина завжди поруч з чоловіком, читає йому книжки та новини.

Мені допоміг друг, в якого були проблеми з мозком, в нього була важка хвороба. Хлопець відновився, живе повноцінно. Він мені порадив прочитати книжку “Самовідновлення мозку”. Час від часу я сідаю і читаю Богданові. Навіть якщо в людини є мінімальний шанс на боротьбу, якщо це один шанс на мільйон, його треба обов’язково використати. За це треба боротися, за це треба чіплятися”, — зазначила Анна.

За словами жінки, чоловік реагує на її слова:

Коли я йому читаю про війну, що там загинули дорослі і діти, то в нього починають текти сльози. Тобто реакція є. Коли він бачить дитину, він теж починає плакати. Коли я читаю щось веселе, він просто роздивляється мене. Посмішки у нього я ще не бачила, але в найближчому майбутньому, надіюся, він мені посміхнеться. Я до нього звертаюся, щось йому говорю, і він ніби хоче мені відповісти. Сказати не може через трахеостомічну трубку, але я знаю, що він мене розуміє, він мене чує і на мене реагує”.

Колись на день народження ми зробили Богдану подарунок — подушку з принтом. То його улюблена подушка. Вона навіть на фронті побувала з ним. І хлопці передали її з фронту мені, коли сталося поранення. Ми її привезли до Богдана. Він її постійно обіймає, притискає до себе. Це дає йому змогу відчувати, що ми завжди поруч. Це наша сімейна реліквія”, — розповіла дружина військового.

Попереду в Богдана тривала і дороговартісна реабілітація в одному з приватних медичних закладів. Анна зазначила, що після поранення чоловіка, вона не працює, тому самостійно впоратися з витратами не зможуть:

Я дуже сподіваюся, що знайдеться організація, якийсь благодійний фонд, який профінансує реабілітацію Богдана. Я щиро вдячна тернопільським медикам, лікарям, медсестрам, всьому персоналу, санітаркам психоневрологічного диспансеру. Це неймовірні люди з великою душею, які допомогли Богдану стабілізуватися. Допомогли мені морально, не падати духом. Це реабілітологи, які працюють з Богданом і максимально докладають зусиль, щоб його підняти. Зараз ми вже дійшли до того, що 12 хвилин він стояв у вертикалізаторі і самостійно тримав усі показники. Це дуже круто”.

Донечка Богдана Тремби — Лейла, розповіла, що мріє про те, щоб батько виздоровів і повернувся додому.

Тернопільські