"Двійнята на фронті": брати з Тернопільщини тримають оборону з 2022 року (фото, відео)

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

"Двійнята на фронті": брати з Тернопільщини тримають оборону з 2022 року (фото, відео)

17 червня 2025 р. 18:37

17 червня 2025 р. 18:37

54-річні Анатолій і Юрій — не просто брати, а двійнята, які з перших місяців повномасштабної війни захищають Україну у складі 105-ї бригади територіальної оборони.

Один — командир мінометного взводу, інший — головний сержант батареї. Обоє — з Підволочиської громади. І обоє стоять пліч-о-пліч, хоч і на різних позиціях, бо закон не дозволяє братам воювати разом, повідомили у Суспільне Тернопіль

"Ми раніше разом проходили строкову службу. Разом і тепер. Нас в один день призвали, спочатку було важко: вік не той. Але звик. Працюємо, тримаємося, підтримуємо один одного. Як завжди в житті", — розповідає Анатолій, який на 10 хвилин молодший за брата.

У вільний від бойових завдань час чоловіки намагаються не думати про війну. Анатолій має трьох онуків, Юрій — одного. Про війну дітям і внукам не розповідають — бережуть їхню душу. Краще розкажуть про риболовлю чи гриби.

У коротких відпустках брати встигають бодай трохи побути з родинами. У Юрія — двоє синів, які мешкають у Польщі. Старший — священник, молодший навчається на логіста. Нещодавно подружжя змогло побачитися з дітьми у Польщі — це була лише друга за два роки спільна відпустка.

"Найважче на війні — це чекання і тривога за рідних. Не встиг зайти на позицію, а вже думаю, як з жінкою поговорити. А вона в мене така, що всіх на вуха підніме, поки не дізнається, що зі мною все добре", — ділиться Юрій

Брати не приховують: підтримка сім’ї — найцінніша. Медалі та нагороди — лише зовнішні знаки того, що було пережито. Юрій отримав відзнаки за порятунок побратимів на Харківщині, коли прикривав відхід бійців під обстрілами.

До війни обидва працювали будівельниками. Працювали за кордоном — у Польщі, Чехії, Словаччині, Угорщині. Та коли ворог прийшов на українську землю — повернулись. І вже понад два роки стоять разом. Бо брати, бо українці.