І папороть зацвіте, і «сонце у воді купатиметься»

23 червня 2025 р. 23:11

23 червня 2025 р. 23:11

24 червня – Різдво Івана Хрестителя, або, як кажуть, свято Івана Купала. Пам’ять про Івана Хрестителя, або Івана Предтечу, займає у східній літургійній традиції особливе місце. Серед інших святих Іван Хреститель має найбільшу пошану – упродовж церковного року на його честь відзначають аж шість дат, найпоширенішою із них є Різдво і Усікновення голови.

Різдво святого Івана Хрестителя – найбільше з усіх свят на його честь. Це християнське свято збіглося зі святом Купала, яке святкувалося у час літнього сонцестояння 21–24 червня у дохристиянські часи. Наші прадіди вірили, що в цей час все в природі наповнене максимальною життєдайною силою. Вода, земля, трави, вогонь… Також в цей період можна загадувати бажання, які обов’язково збудуться.

Івана Купала – мабуть, найнеординарніше українське свято, в якому вдало переплелися язичницькі і християнські традиції.

Ой на Івана, на Купала,
Ой на Івана, на Купала,
Вийшла Марія, як та пава,
На неї хлопці зглядаються,
А зачепити стидаються

Святкування починалося звечора і крутилося навколо вогнища. Ця традиція збереглася досі. Цього ж вечора неодружені дівчата гадали на нареченого. Вони плели вінок, кидали його у воду, молоді люди також перестрибували через багаття, хлопці спускали з гори вогняне колесо.

Український літературознавець, фольклорист Михайло Мочульський у рукописній праці «Купальські обряди» про це свято на Тернопільщині писав, що не всюди Купайло святкують в один час. Його справляють 23 червня, також 23 і 24 червня або лише 24 червня. Найбільше – 23 червня, тобто напередодні свята Івана Хрестителя.

Існують численні повір’я, що папороть зацвітає «перуновий цвіт» з 23 на 24 червня на коротку мить лише на Купала, тоді коли б’ють громи і блискавиці (гадали, що надзвичайне напруження в природі під час грому сприяє зацвітанню квітки папороті). Щоб узяти цей чарівний квіт, треба окреслити навколо папороті коло і не оглядатися, доки не зірвеш. За легендами, цвіт схожий на вогонь, який треба заховати буквально собі всередину: через поріз на тілі. А далі не озираючись бігти додому. Наші прадіди вірили, що цвіт папороті наділяє людину надзвичайними здібностями, дає людині мудрість, багатство, силу, кохання, красу. Ботаніки ж вважають, що папороть не цвіте. Проте, закохані в цю ніч знаходять свою квітку папороті – своє щастя.

Наші прадіди вважали, що в цей день «сонце у воді купається», тому й вода, як і вогонь, має очищувальну силу. Побутувало повір’я: хто побачить купання сонця, той цілий рік буде здоровий і щасливий, а котра дівчина у ці хвилини оголеною, скритно від людей «скупається» у росі високого жита чи пшениці, завжди буде зберігати жіночу красу, принадність, щасливо вийде заміж.

Ритуальне купання на Івана забезпечувало здоров’ям і щастям протягом року. По купальській росі качалися – це мало сприяти примноженню життєвої сили. Росою вмивалися, щоб вилікувати очі та шкіру, напували худобу – це мало сприяти збільшенню надоїв.

Дівчата збирають польові, лісові квіти, пахуче зілля, яке мало чудодійні властивості, ним лікували різноманітні захворювання.

Літнє сонцестояння вважається найкращим енергетично днем, щоб позбутися непотрібних речей та думок, які вас обтяжують. Варто буквально спалити все непотрібне, якщо це безпечно. Якщо ж такої можливості немає, напишіть на папері те, від чого хочете позбутися, і спаліть його. Вогонь уособлює силу, тепло та надію, а його світло проганяє темряву та відкриває нові можливості.

У цю ніч зачинають найщасливіших дітей. Це день зустрічі води та сонця, чоловічого та жіночого начал, ніч священного шлюбу. Тому його вважали найкращим днем для зачаття дітей і для формування пари.

На честь Різдва Івана Хрестителя на Тернопільщині названо десятки храмів, зокрема, у Тернополі, Борщові, селах Баворів поблизу Тернополя, Глушка на Заліщанщині, Гори-Стрийовецькі на Збаражчині, Котівка і Постолівка на Гусятинщині, Тютьків на Теребовлянщині, Яблунівка на Підгаєччині та ін.

Також є багато фігур на честь св. Івана Хрестителя, зокрема, у селах Лапшин на Бережанщині, Постолівка, Підберізці (з написом «памятка студні») на Зборівщині та інших селах Тернопільщини.
До Івана Хрестителя наші предки зверталися з проханням зцілити від головного болю, під час харчових отруєнь, при спазмах і судомах, черепно-мозкових травмах, епілепсії, з метою влаштування долі дітей, благословення врожаю та хліборобів, освячення пасіки.

Святий Іван Хреститель – опікун аскетів, продавців птахів, пасічників.

То що ж якщо у ніч з 23 на 24 червня здійснюються усі бажання, то загадаймо і ми: «Щоби до кожного українського порога, якнайшвидше завітала перемога». І, звичайно, щоби наступив такий бажаний та очікуваний мир.

Тернопільські