Біатлоніст з Копичинців Тарас Тарасюк закінчив школу та розповів про плани на майбутнє: спорт, кумири та особисте життя (ФОТО)

29 червня 2025 р. 19:29

29 червня 2025 р. 19:29

16-річний біатлоніст з міста Копичинці Тарас Тарасюк – чи не наймолодший з тих, хто здобував міжнародні перемоги у такому віці. Нагадаємо, у лютому 2025 року він здобув золото Європейського юнацького олімпійського фестивалю в сингл-міксті, зазначає Чемпіон .

Тарас Тарасюк походить з біатлонної сім’ї. Зокрема його дві старші сестри – Тетяна та Ірина також у біатлоні. Мати – колишня біатлоністка Людмила Сагайдак, а батько Василь Тарасюк – тренер у Тернопільській обласній ДЮСШ з біатлону.

Днями Тарас Тарасюк закінчив школу в Копичинцях, урочисто відгуляв випускний і поспілкувався з виданням «Чемпіон». Розповів чому бере приклад з Віталія Мандзина, в кого більш біатлонна родина – у нього чи в братів Бьо, та про цікаві особливості тренування в юному віці.

– Тарасе, як відсвяткував випускний? І чи є вже розуміння де продовжиш навчатися?

– Відсвяткував класно, офіційна церемонія, вальс, усе як має бути. Але схід сонця так і не побачили з однокласниками, небо дещо хмарним було, але ми намагались. Щодо подальшого навчання – ще не знаю.

– Частина міжсезонної підготовки вже позаду, а де відбудуться наступні збори?

– Перший збір був в Буковелі, щоправда, я поїхав трохи раніше за інших, бо мав складати НМТ, здав його і потім поїхав, і вже тренувався з командою. Наскільки знаю, наступні збори до зими будуть на Львівщині, будемо готуватись під керівництвом Олександра Кравченка та Олександра Біланенка.

– З офіційними міжнародними стартами буде складніше, адже цьогорічний літній чемпіонат світу не проводиться…

– На літо планується юніорський чемпіонат України, дорослий. Якщо не виникне непередбачуваних ситуацій, то в планах – виступити на всіх цих змаганнях.

– А які особливості підготовки біатлоніста саме в такому віці? Від тренерів часто можна почути, що юнацький спорт, а потім і перехід в дорослий спорт – справа дуже тонка…

– Це тонка межа в тому плані, що можна завадити спортсмену швидкісною роботою. Але якщо правильно розкласти навантаження, то все буде добре. Кому треба більше лижоролерів, кому силова робота – це все індивідуально. Комусь не вистачає, наприклад, витривалості, а комусь силової витривалості. Тобто, тут вже треба відштовхуватись від індивідуальних особливостей спортсмена.

Загалом, в період міжсезоння йде важка та певною мірою "нудна" праця, йде детальна робота над помилками, які з’явилися під час сезону. Тому це і є самий тяжкий період. Але якщо не тренуватись добре в міжсезоння, то в сезоні позитивного результату не буде.

– А над якими основними помилками зараз ти працюєш? Що коригуєте з тренерами?

– Робимо акцент на техніці. До того ж мені дали нову гвинтівку і приклад, треба до інвентаря призвичаюватись, звикати до нового ствола, це займе певний час, тож я маю чим займатись. Також маю проблеми з силою, не вистачає її дещо мені. Тому багато силових тренувань в цьому сезоні планується.

– Що для тебе було важливіше в минулому сезоні – особисте шосте місце на чемпіонаті світу чи перше в одиночній змішаній естафеті на олімпійському фестивалі?

– Для мене ці нагороди порівняно однакові. Але все ж таки перемога в естафеті – це командна робота, а 6 місце на чемпіонаті світу – це індивідуальний показник. Схиляюсь до того, що все ж таки 6 місце на ЮЧС – це більш престижно.

– Успіхи ти демонстрував у відносно «стрілецьких» дисциплінах. Гонка якого формату, взагалі, є для тебе найбільш «твоєю»?

– Індивідуальна гонка (20 км, 4 стрільби, хвилина штрафу за неточний постріл – Прим.). У світовому рейтингу в мене не найкращий хід, а внаслідок точної стрільби можна показати хороший результат. Хоча на цьому акцентуватися не варто, треба в кожній гонці викладатися на повну. Не кожного дня дають шанс в 16 років виступити на юнацькому чемпіонаті світу. Тому старався в кожній гонці показати максимум. Хоча очікування від спринту та індивідуальної гонки – різні. Але викладатися треба на повну в кожній дисципліні.

– До речі, хто серед біатлоністів твоєї вікової категорії – такий собі Йоганес Бо. Кого бачиш лідером юніорського біатлону?

– У світі серед юнаків багато є сильних біатлоністів. Але молодий «Йоганес Бо» – це Гжегож Галіца (18-річний польський біатлоніст) В цьому сезоні він і чемпіоном Європи став, і на олімпійському фестивалі у двох гонках мав нагороди й на чемпіонаті світу срібло мав. Вважаю, він дуже сильний.

– А хто для тебе є певним орієнтиром чи кумиром в дорослому біатлоні?

– Віталік Мандзин. Спортсмен водночас і сильний, і молодий, і перспективний. Хотілося б виступати на такому ж рівні як він. Рівняюся на нього.

– Коли Дмитро Підручний став чемпіоном світу у 2019-му, ти ходив у початкові класи. Що чув про той успіх лідера української команди?

– У п’ятому класі я тоді був. Гонку дивився, але тоді ще не розбирався у світовому біатлоні та всіх нюансах. Я не знав, що і як, але цікаво було спостерігати за батьками як вони вболівали, та я вже й сам трішки вболівав. Я розумів, що це українець і своїх треба підтримувати.

– У вас найбільш біатлонна, мабуть, сім’я не лише в Україні, а й в Європі. Сестри, батьки, ти – всі в активному біатлоні. До речі, ніколи не цікавився цим фактом?

– Не думаю, що в нас сама біатлонна сім’я, я ніколи так не вважав. Мені завжди здавалося що це родина братів Бо. Хоча, вони ж вже й завершили кар’єру. Але ж результати в нас не такі, як у братів Бо.

– З ким в сімействі найчастіше говориш про біатлон? Обговорюєш тренування, змагання, новини. З сестрами чи з батьками? Як у вас в родині це відбувається?

– Так, біатлон, це головна тема, на яку ми спілкуємось завжди. Але найбільше про біатлон розмовляю з татом. Він мені й тренер, і в нього питаю поради, його думку. А коли збираємось усією сім’єю та починаємо спілкуватися, тема рано чи пізно переходить до біатлону.

– У тебе були якісь спортивні стимули чи заохочення від батьків?

– Мені говорили, що якщо я не буду вчитися зовсім, то мене просто не повезуть на збір! Тому змушений був вчитися, щоб була можливість повноцінно тренуватись і їздити на збори. Зараз розумію, що це був такий метод – мене трішки хотіли налякати, але це працювало.

– Які мав відчуття коли на чемпіонаті України в складі Тернопільської області виступав разом з сестрою Тетяною в сінгл-міксті? Одна ж справа вдома, а інша – на дистанції…

– Відчуття були змішані, певна радість, веселощі, все ж таки це був перший наш сімейний вихід дуетом. Трішки я підвів команду (два промахи на вогневому рубежі – Прим.), але якось старався потім реабілітуватись і зробити все можливе, щоб підняти нашу позицію трішки вище (Тарасюки фінішували на 5-й позиції – Прим.).

– У тій гонці стартувало ще кілька сімейних дуетів. Це була унікальна ситуація і ми тоді на цьому закцентували. Ви якось жартували між собою на цю тему?

– Так, це дійсно було унікально, жартували з дуетом Хмілів трішки на цю тему, по-дружньому посміялись та й все.

– Тарасе, які задачі вже окреслив для себе на сезон 2025/2026?

– Стабільно провести його – принаймні, не гірше, ніж попередній. Здобути медаль на міжнародних змаганнях – це було б ідеально.

Тернопільські