Футболіст «Дністра» Валентин Білик про перемогу у фіналі та підсумки сезону

10 липня 2025 р. 08:44

10 липня 2025 р. 08:44

Як ми уже писали 27 червня у фіналі аматорського чемпіонату України сезону-2024/25 в столиці України заліщицький «Дністер» переміг київський «Атлет» – 3:1.

До речі, в історії тернопільського футболу лише один раз команда з нашої області здобула першість України серед аматорів. Було це ще в 1982 р., коли чемпіоном стала бережанська «Нива». Тож минуло аж 43 роки поки команда з  Тернопільщини повторила досягнення бережаців.

Одним з герої фінального поєдинку з «Атлетом» став півзахисник «Дністра» Валентин Білик, який поділився з нашими читачами емоціями, які панували в команді після матчу та проаналізував футбольний сезон у цілому.

– Валентине, вітаю з перемогою і розкажіть завдяки чому вдалося перемогти у першості України і які емоції були після закінчення фінального поєдинку?

– Важко знайти слова щоби повінстю передати емоції після такого ефектного і переможного завершення сезону. Після фінального свистка про звершення поєдинку емоції зашкалювали, фінал став справжнім випробуванням сили, навичок вкладених у команду тренерами, техніки та характеру, фінансових зусиль президента клубу. Як кажуть «кінець, як у добрій казці» і ніби виглядає, що все було легко, а, насправді, більшість людей і не замислюється, скільки титанічної роботи було зроблено за цей рік командою, попереднім тренерським штабом на чолі з Олегом Шелаєвом і Русланом Костишиним і  теперішнім тренером Олегом Краснопьоровим. Було багато зусиль, поту, зрештою й синяків, які ми набили за цей рік, щоб збудувати саме таким наш колектив – команду переможців.

– Як складався сезон для команди?

– Як тільки заявилися на аматори на початку сезону, то думали зачепитися хоча б в серединці турнірної таблиці, але як кажуть, апетит приходить під час їжі. Запросили іменитих тренерів, вони повірили у нас, ми надихнулись їхнім бачення і поступово почали будувати команду. Були і прикрі поразки під час цього сезону, хоча здебільшого ми програвали не через те, що суперники були кращі за нас, а через власні помилки. Також ще в першому колі був історичний момент для «Дністра», коли ми не програвали 8 матчів підряд у чемпіонаті аматорів, а з врахованням на рівні області, таких поєдинків було 18. Це був дуже сильний відрізок для нашої команди, який напевне  заклав менталітет і психологію, що ми можемо й поборотись за призові місця чемпіонату.

Вважаю, що першу частину чемпіонату ми пройшли дуже добре, а що до другої, то вона вийшла менш стабільною. На мою думку, на це вплинуло ряд факторів, основний з яких – зміна тренерського штабу в підготовчий період до другого кола. Потрібен був час для адаптації, як і до нових вимог  тренера, так і якоюсь мірою і йому потрібен був час, щоб ближче познайомитися з кожним футболістом. А стабільність уже прийшла на кінець чемпіонату, коли потрібно було здобувати перемоги у кожному матчі.

– Який для вас поєдинок сезону є найбільш пам ’ ятним?

– Найбільш памʼятним поєдинком, звичайно, став фінал у Києві, на прекрасному стадіоні, де панувала хороша атмосфера, такі матчі враховуючи позитивний результат закарбовуються в памʼяті на все життя.

Цю перемогу наша команда присвячує ЗСУ, які боронять нашу країну.

Загалом підсумовуючи сезон хочу подякувати тренерському штабу Шелаєву О.М., Костишину Р.В., І Краснопьорову О.В. – це дійсно тренери високого рівня майстерності, які за цей рік відкрили особисто мені футбол з іншого боку, також хочу подякувати президенту команди Юрію Івановичу Куцю, який упродовж сезону фінансово-стабільно тримав нашу команду на плаву, який і будував цей колектив, і запросив висококваліфікованих тренерів й футболістів, також велика подяка вболівальникам, які раділи за наші перемоги і підтримували коли ми програвали, дякую усьому адміністративному корпусу за ту роботу на яку зазвичай не звертають уваги, але без якої не буде команди.

– Чи вже знаєте майбутні плани «Дністра», маєте власні бажання?

– Щодо планів на майбутнє, команда зараз у тижневій відпустці, після цього нас зберуть і повідомлять наші наступні цілі і кожен буде планувати свої подальші футбоольні кроки.

А перемога у фіналі – це дійсно історичний момент для Заліщик, для усієї Тернопільської області і уся команда радіє, що ми занесли своє імʼя в історію футболу.

А моє найперше бажання, щоби швидше переможним миром завершилася війна і його величність футбол приносив позитивні емоції на вщерть заповнених глядачами трибунах.

Тернопільські