“На щиті”: Тернопільщина прощається з вірними синами України

17 липня 2025 р. 08:26

17 липня 2025 р. 08:26

Герої не вмирають

Полинули сонечками за горизонт

Чому Героїв ховають так тихо?

Згадавши абзацом в колонці новин.

Відколи буденним для нас стало лихо?

Для нас їх багато, комусь – він один…

Далеко не всіх відспівають на площі,

Під звуки оркестру із ріками сліз.

Ще довго когось виглядатимуть очі,

І постать знайому вбачатимуть скрізь.

Відколи Героїв ховають так тихо?

І Ви хоч з собою лишіться відверті.

Настільки буденним для нас стало лихо:

Живемо життя, а звикаєм до смерті…

Анна Мазур

Був справжнім патріотом

9 липня жителі Заліщицької громади провели останньою життєвою дорогою, військовослужбовця, мешканця м. Заліщики Михайла Ярославовича ПІДГРЕБЮ (5. 05. 1988 р.н.), який трагічно загинув 2 липня на Сумщині.

Світлої пам’яті  Михайло народився в сім’ї Надії та Ярослава Підгребі. З дитинства мав активну громадську позицію, був щирим, відстоював правду. Успішно закінчив школу ім. Осипа Маковея, Заліщицьку державну гімназію, ТНЕУ та магістратуру (юридичний факультет) ЗУНУ. У школі активний  учасник гуртків та  позашкільних навчальних закладів. До повномасштабного вторгнення працював у Заліщицькій міськраді. Маючи можливість залишитися на цивільній роботі, Михайло вирішив добровільно стати на захист України ще до 24 лютого 2022 року. Після здобуття первинного офіцерського звання у Національній академії сухопутних військ ім. Гетьмана П. Сагайдачного, він пішов на фронт, служив у Протиповітряній обороні та Силах спеціальних операцій» (детальніше про життєвий чин Героя Михайла читайте у наступному випуску газети).

Мужній воїн залишив у вічному смутку батьків, сестру Владиславу, наречену Наталю…

Поховали захисника у рідному місті.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, друзям і побратимам…

Вічна пам’ять і слава Герою!..

«Н авіть небо не стримало сліз… »

10 липня жителі Підволочиської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, солдата 63-ї окремої механізованої бригади ЗСУ, мешканця села Кам’янки Назара Богдановича Бойка (5. 06. 1992 р.н.), який загинув 4 липня від смертельних поранень отриманих внаслідок ворожого артилерійського обстрілу на Луганщині під час евакуації побратимів.

«…Сьогодні над селом Кам’янки схилилося небо… Під дощем, що стирав сльози з облич, прощалися із Героєм… Його зустрічали на колінах у Підволочиську. Колона машин у скорботному мовчанні прямувала до рідної домівки, в його рідне село. А на похороні навіть небо не стримало сліз… У нього залишилися мама, дві сестри й молодший брат…», – написали на сторінці Підволочиської селищної ради.

Поховали захисника у родинному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, друзям…

Був працьовитим і добрим душею …

10 липня жителі Лановецької громади віддали останню шану військовослужбовцю, сержанту, мешканцю с. Молотків Василю Зосимовичу КОСТЮКУ (4. 03. 1972 р.н.), серце якого зупинилося 3 липня під час несення військової служби.

Світлої пам’яті Василь «…Був працьовитим, добрим душею, ніколи нікому не відмовляв у допомозі. Незважаючи на поважний вік, він доєднався до лав Збройних сил України, щоб боронити рідну землю… Під звуки державного гімну та військового залпу, як знак пошани та подяки, братові Василя урочисто передали державний прапор…», – йдеться у дописі Лановецької міської ради.

Щиро співчуваємо рідним і близьким…

Вічна пам’ять, честь і шана Герою!..

З агинув, аби ми жили…

11 липня жителі Тернопільської громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, мешканця Тернополя Романа Євгеновича ХОПЦЯНА (13. 09. 1981 р.н.), який загинув 30 червня під час виконання бойового завдання на Харківщині.

Світлої пам’яті Роман навчався у тернопільській ЗОШ №19, на сторінці закладу у соцмережі йдеться: «…Він був світлою, доброзичливою людиною, люблячим чоловіком і турботливим батьком. У нього залишились дружина, мама, 14-річна донька та 12-річний син… Він загинув, аби ми жили…». Друзі згадують, що він щирим, любив пожартувати, добрим сім’янином.

Поховали захисника на Пантеоні Героїв Микулинецького кладовища.

Вічна пам’ять і слава Герою!

В важався зниклим безвісти…

12 липня жителі Підволочиської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця 33-ї окремої механізованої бригади, солдата, мешканця Підволочиська Сергія Миколайовича ЗАЯЦЯ (5. 12. 1985 р.н.), який загинув 1 листопада 2024 р. під час виконання бойового завдання під час переміщення особового складу на Покровському напрямку.

Світлої пам’яті Сергій від листопада минулого року вважався зниклим безвісти…

«Сергій із юних років мав загострене почуття справедливості та глибоку любов до України. Він був активним учасником Революції Гідності, неодноразово брав участь у мирних акціях протесту на Майдані. Для нього слово «патріотизм» було не просто гаслом — це був його стиль життя… Братові Сергія вручили Пам’ятну грамоту – на знак шани, вдячності й вічної пам’яті, а прапор, яким була вкрита домовина – матері», – йдеться в повідомленні Підволочиської селищної ради.

Поховали захисника у рідному селищі.

«К оровай, який мали роздати на весіллі, роздали на похороні .. . »

12 липня жителі Шумської громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, інспектора прикордонної служби 2-ї категорії – номер обслуги 2-го відділення інспекторів прикордонної служби, мешканця села Рохманів Руслана Григоровича ЛІЩУКА (24. 04. 1977 р.н.), який загинув 6 липня від отриманих поранень під час виконання бойового завдання поблизу міста Вовчанськ Харківської області.

Світлої пам’яті Роман «Був єдиним сином у Калини та Григорія Ліщуків. Після закінчення місцевої школи деякий час працював охоронцем у Будинку школяра. Також допомагав односельцям, якщо його просили. Був змалку дуже працьовитим, разом з татом проживав на Чотириполівці, де тримали господарку. Декілька років тому відійшов у засвіти тато. Тож останні роки Руслан проживав разом з мамою у Рохманові. Влітку минулого року чоловіка мобілізували до лав ЗСУ… Оплакує свого єдиного сина мама, яка втратила найріднішу кровинку. Руслан був неодруженим. Тож коровай, який мали роздати на весіллі, роздали на похороні… », – написала журналістка газети «Новини Шумщини» Мар’яна Паращинець на сайті «Шумськінфо».

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам…

Добровольцем пішов захищати Батьківщину

13 липня жителі Бережанської громади віддали останню шану військовослужбовцю, стрільцю-снайперу 1-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 4-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону військової частини А****, солдату, мешканцю с. Шибалин Михайлу Степановичу ЛАБАЙЧУКУ (6. 01. 1983 р.н.), який загинув  7 липня під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Січне Синельниківського району Дніпропетровської області.

Світлої пам’яті Михайло «навчався в Шибалинській ЗОШ І–ІІ ступенів. Після школи навчався за спеціальністю «водій» у Бучачі. Працював водієм на різних підприємствах та організаціях в Україні та закордоном. У 2021 р. проходив строкову військову службу. З початком повномаштабного вторгнення в лютому 2022 р. добровольцем пішов на захист рідної Батьківщини», – йдеться у дописі у соцмережі Бережанської міської ради.

Мужній воїн залишив у вічному смутку синів Руслана та Артура, сестер Надію, Марію, Ольгу, Олеся, брата Ігоря, вітчима Володимира.

Вічна пам’ять і шана Герою!..

Не витримало серце

13 липня жителі Тернопільської громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, інспектора прикордонної служби 3-ї категорії номер обслуги групи вогневого відділення прикордонної застави артилерійських гармат військової частини ****, старшого солдата мешканця Тернополя Віталія Михайловича КобзарЯ (21. 12. 1988 р.н.), який відійшов у вічність 8 липня внаслідок захворювання серця, перебуваючи у відпустці на лікуванні.

Світлої пам’яті Віталій закінчив Тернопільську ЗОШ №26.

Серце перестало битися від важкого захворювання

14 липня жителі Тернопільської і Заліщицької громад віддали останню шану військовослужбовцю 68-ї єгерської бригади, уродженцю м. Заліщики Василю Івановичу НІКІТЧИНУ (3. 03. 1970 р.н.), серце якого перестало битися 10 липня від важкого захворювання на Донеччині.

Світлої пам’яті Василь у 1977–1985 рр. навчався в школі в рідному місті, згодом проживав і навчався у Тернополі в ПТУ, після служби в армії в ТНЕУ, а пізніше переїхав до Києва. Після початку повномасштабного вторгнення добровільно вступив на контрактну службу до лав ЗСУ. Як згадують побратими та друзі, він був сміливим, відповідальним і відважним воїном, завжди готовим прийти на допомогу у потрібну хвилину, а водночас добрим і щирим чоловіком.

У мужнього воїна батьки і дружина вже відійшли у засвіти, а син перебуває закордоном.

Вічна пам’ять і шана Герою!

Мав майстровиті руки

14 липня жителі Шумської громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, водія-електрика самохідної артилерійської батареї, старшого солдата ЗСУ, уродженця села Мирове Богдана Анатолійовича СМОЛЯКА (31. 01. 1990 р.н.), який загинув 7 липня під час виконання бойового завдання поблизу села Садки Сумської області.

Світлої пам’яті Богдан «…Зростав меншою дитиною у сім’ї. У подружжя Тетяни та Анатолія є ще старша донечка Ірина. Навчався у Кордишівській школі, згодом – у Шумській. Був спортивним хлопцем – займався бігом. Відвідував дитячо-юнацьку спортивну школу. У 2012 р. здобув спеціальність «Програмне забезпечення автоматизованих систем» у Тернопільському національному економічну університеті (нині ЗУНУ). Служив в армії. Родина Смоляків має у господарстві чимало вуликів, тому Богданові часто доводилося поратися із татом на власній пасіці. Мав майстровиті руки: до чого не візьметься – полагодить. Подобалося поратися біля техніки. У грудні 2024 р. чоловіка мобілізували до лав Збройних сил України… Колона шумчан проводжала Героя до місцевого храму, потім – до місця вічного спочинку. Весільний коровай розділили на цвинтарі, який гірчив слізьми, адже Богдан був неодруженим…»,– написала журналістка газети «Новини Шумщини» Мар’яна Паращинець на сайті «Шумськінфо».

Він «…був надзвичайно мудрим, добрим, чуйним, товариським хлопцем… Викладачі та одногрупники згадують Богдана як наполегливого, старанного студента, який активно займався спортом та був прикладом у навчанні…», – йдеться в повідомленні Західноукраїнського національного університету.

Залишились без батька 11-місячна донька

14 липня жителі Борщівської та Копичинецької громад віддали останню шану військовослужбовцю, стрільцю-снайперу батальйону поліції особливого призначення «Стрілецький», уродженця села Слобідка-Мушкатівська, що на Борщівщині, мешканця села Оришківці, що на Гусятинщині Олександра Романовича ТОВАРНІЦЬКОГО (21. 10. 1997 р.н.), який загинув 7 липня під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Світлої пам’яті Олександр, свою службу в поліції розпочав у 2019 р., прийшовши на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції Чортківського районного управління ГУНП в Тернопільській області. Коли почалося формування стрілецького батальйону, він був одним із перших добровольців, хто пішов служити у лави бойового поліцейського підрозділу та захищати Україну.

«…У Олександра залишились 11-місячна донька, дружина та батьки..», – йдеться в повідомленні Копичинецької міської ради.

Поховали захисника у Слобідці-Мушкатівській.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам і друзям…

Вічна пам’ять, честь і слава Герою!..

Відійшов у засвіти під час короткочасної відпустки

15 липня жителі Козівської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, мешканця селища Козова Володимир а Володимирович а Горпинич а (12. 06. 1984 р.н.), серце якого перестало битися 13 липня  вдома, під час короткочасної відпустки.

Світлої пам’яті Володимир учасник АТО, ООС, з почтаком повномасштабного вторгнення також захищав Україну. Був сміливим і мужнім воїном, надійним побратимом.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам.

Вічна пам’ять, честь та шана Герою…

Поховали у родинному селі

15 липня жителі Підгаєцької громади віддали останню шану військовослужбовцю, солдату мінометної батареї 82-го батальйону ТРО, уродженцю села Мирне Петру ПАВУЛЯКУ (11. 07. 1972 р.н.), який трагічно загинув.

Світлої пам’яті Петро захищав Україну з 26 лютого 2022 р. на території Сумщини та Харківщини.

«Петро ти Герой, світла й вічна пам’ять тобі. Щиро співчуваю коханій дружині, дочці, сестрам і всій родині. З Богом спочивай, ми тебе будемо пам’ятати….», – написав у соцмережі Степан Фурдела.

«Вічна пам’ять зятю мого двоюрідного брата Петру від всієї нашої великої родини: Кардашів і Юськів з Бережан, Огнистих з Стриганців, Харів – Борщова, Савельєвих – Австрії, Пауків – Львова і Чернівців, Кузишиних – Канади та Англії… Щиро співчуваємо племінниці сестрі Галині та їх донечці Марійці,зятю Павлу та онучку Дем’янчику….», – написала у соцмережі Надія Паук .

Тернопільські