Вбивця журналіста Гонгадзе – генерал Пукач у одному судів Тернопільщини доводив свою невинуватість

02 серпня 2025 р. 07:44

02 серпня 2025 р. 07:44

Засуджений Олексій Пукач звернувся до Чортківського районного суду з клопотанням скасувати вирок Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2013 року , яким йому призначено покарання у виді довічного позбавлення волі; застосувати до нього ст. 48 КК України (у редакції 1960 р.) щодо строку давності притягнення до кримінальної відповідальності та, на виконання ст. 284 КК України, закрити кримінальну справу.

Чортківський районний суд своєю ухвалою від 12 червня 2025 року клопотання відхилив. Обґрунтовуючи своє рішення, суд вказав, що, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання, пов’язане з виконанням вироку, подається до суду, який ухвалив виро к. Отже, засудженому належало звертатись до Печерського районного суду м. Києва.

Слід зазначити, що вироком Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2013 року Олексія Пукача визнано винним у вчиненні злочинів за ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 364 КК України, ч. 3 ст. 166, п.п.”в”, “і” ст. 93 КК України (в редакції 1960 року) та засуджено до довічного позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 6 січня 2016 року апеляційні скарги засудженого та його захисників залишено без задоволення, вирок Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2013 року в порядку ст. 365 КК України (в редакції 1960 року) змінено та постановлено вважати Олексія Пукача засудженим до покарання у виді довічного позбавлення волі з позбавленням права 3 роки обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій представника влади.

Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду України від 2 липня 2021 року вирок Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 6 січня 2016 року щодо О. Пукача залишено без змін. Вирок набрав законної сили.

Засуджений не погодився з рішенням районного суду і подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що місцевий суду помилково зіслався на п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України. Насправді суд повинен був керуватись п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України, яким визначено, що  клопотання про вирішення питання щодо виконання вироку подається до місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбував покарання.

Разом з тим, апелянт вважав, що під час розгляду справи Печерським районним судом м. Києва допущено помилки, не усунуті Апеляційним судом м. Києва, тому ухвалений вирок – протизаконний та несправедливий. Зокрема, О. Пукач стверджував, що висновок суду про доведеність його вини у вчиненні умисного вбивства журналіста Георгія Гонгадзе ґрунтувався на припущеннях і доказах, одержаних незаконним шляхом, а його дії за статтями 93, 166 КК України (в редакції 1960 р.) кваліфіковані неправильно.

Також звернув увагу на неоднакове визначення категорії тяжкості злочину, передбаченого ст. 93 КК України (в редакції 1960 р.) та обчислення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки згідно зі ст. 7-1 КК України (в редакції 1960 р.) злочин, передбачений ст. 93 КК України (в редакції 1960 р.) належав до категорії “тяжких”, а суд інкримінував йому як “особливо тяжкий”.

Доводив, що суд повинен звільнити його за строком давності, оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 48 КК України (в редакції 1960 р.) давність притягнення до кримінальної відповідальності становила 10 років, а вирок суду першої інстанції за ст. 93 КК України (в редакції 1960 р.) постановлений 29 січня 2013 р., коли строки притягнення до кримінальної відповідальності вже сплинули; на час розгляду справи Апеляційним судом м. Києва закінчився також і термін за скоєння “особливо тяжкого злочину” – 16 вересня 2015 року.

Тому просив ухвалу Чортківського районного суду від 12 червня 2025 року скасувати та новим рішенням звільнити його в залі суду у зв’язку із закінченням строку давності, та на підставі ст. 284 КПК України справу закрити.

Апеляційний суд відхилив клопотання засудженого до довічного позбавлення волі звільнити його з-під варти

У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів  погодилась із висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав щодо розгляду клопотання засудженого Олексія Пукача Чортківським районним судом: клопотання, пов’язане з виконанням вироку, подається до суду, який ухвалив виро к (п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України) .

Разом із тим, у своїй апеляційній скарзі засуджений не навів жодних доводів по суті наведених висновків районного суду, не обґрунтував, у чому їх неправильність та невідповідність вимогам кримінального процесуального закону, а лише наполягав на неправильного застосування кримінального закону при постановленні вироку Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2013 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 6 січня 2016 року, які не можуть бути предметом судового розгляду у даному судовому розгляді.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу Олексія Пукача залишила без задоволення, а ухвалу Чортківського районного суду від 12 червня 2025 року – без змін. Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Тернопільські