Дорога додому довжиною у майже два роки: з війни «на щиті» повернувся Кульчицький Павло з Семаківців

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

08 серпня 2025 р. 15:03

08 серпня 2025 р. 15:03

Без одного тижня два місяці минуло з того часу, коли біля катедрального собору Верховних Апостолів Петра і Павла міста Чорткова востаннє звучав тужливий реквієм «Пливе кача», яким уже дванадцятий рік зустрічають полеглих на війні за свободу і незалежність України її доньок та синів. На Чортківщині їх лік давно уже пішов на десятки, поступово наближаючись до сотні. І ось сьогодні, 8 серпня, в обідню пору знову в журбі схилили голови чортків’яни, стрічаючи навколішки тіло 48-річного воїна КУЛЬЧИЦЬКОГО Павла Володимировича зі Семаківців.

Від 4 жовтня 2023 року Павло вважався зниклим безвісти. Незадовго перед тим був у відпустці після важкого поранення і контузії. Переповідають, що відбуваючи на фронт, прощався з рідними і близькими, немов востаннє. Мабуть, відчував близький кінець…

Дорога додому довжиною у майже два роки: з війни «на щиті» повернувся Кульчицький Павло з Семаківців

До війни працював токарем у Білобожницькому відділку приватного агропромислового підприємства «Довіра». Його директор – Олег Войцишин розповідає, що чоловік був чудовим спеціалістом своєї справи і хорошою людиною.

Автор: Любомир Габруський

Мобілізувавшись у перший рік війни, служив стрільцем-електриком стрілецької роти. В часі останнього бойового завдання, на яке вирушив Павло, вдалося евакуювати лише поранених. Була надія, що можливо, потрапив у полон. Однак, на превеликий жаль, ДНК-експертиза одного з рештків тіл підтвердила, що вони належать Павлові, тому дата 4 жовтня вважається днем його загибелі. З рідних у нього залишились матір, батько і рідний брат. Власну сім’ю чоловік створити не встиг…

Після відслуження молебню, який очолив правлячий архієрей Бучацької єпархії УГКЦ владика Димитрій Григорак, траурний кортеж відбув у мальовниче село Семаківці, де його стрічали навколішки, вистеливши дорогу її квітами, мешканці Білобожниці, Калинівщини та рідного села.

Сьогодні, о 20-й годині, у домівці Героя служитиметься панахида за загиблим, а завтра, 9 серпня, об 11-й годині тіло мужнього воїна проведуть в останню путь.