Володар миру, або про духовний Всесвіт у коротких рядках

09 серпня 2025 р. 23:31

09 серпня 2025 р. 23:31

В руці тримаю його книжку. Останню. Таки останню… В серці тримаю його посмішку. Щиру… Відверту.. В думках тримаю його Слова. Вони розмаїті, мов листки на деревах, як росинки на отавах. І книжка має назву дивну – «На розгортці трави». Розгортаю, аби попасти в ауру мислення й почуттів Володимира Кравчука. І вас хочу провести отими луками та стежинами протоптаними серцем автора.

Але перед тим – пару слів. Коли він звернувся до мене стати редактором його книжки (не цієї, а іншої), то мені, направду, до рук потрапили роздуми зрілого філософа про сенс і сутність життя, про отой розіп’ятий на цвинтарі часу годинник суєти людської. Багато літ минуло. Багато зустрічей і розмов закарбувалися в архівах пам’яті. Я не був на похороні, ще досі не стояв перед могилою на цвинтарі сьогодення, де умиротворився його бунтарський дух. Відчуваю це як гріх свій, і бережу мов якусь останню надію зустрітися. Я молився за душу Поета. І молюся досі. Знаю, що ми зустрінемося, але вже… там. Тому, ще на землі, ходжу росяними травами і запрошую вас до світанковості поетичних сторінок Майстра Слова. Володя завершив житейську дорогу на 65 році життя.

Відкриваю книжку на 65 сторінці. «На цвинтар знов кличе Покрова. / Між сліз повиполюю трави, / З батьками ведучи розмову / Уявну й таку полинаву./ А сонечко заполудневе / Мовчить над обірваним шляхом. / Від тиші оглухли дерева, / Лиш дятел достукує цвяхи…». Перечитав і в душі повіяло прохолоддю. Побачив перед собою оті оглухлі від безмовності древа життя. Древа роду. Древа, що корінням вглибились у минуле, а на верховіттях тримають хмарини незвідання. Але чим же почав свою добірку поет, якою думкою відкрив свої роздуми?

«Це тепле Новоріччя, / Немов твої обійми. / Моргають протиріччя / Вогнями голубими./ Ніч день веде за руку / Без подиву сніжинки./ Не дітлахи, онуки…/ І дощик із ялинки». І вже тепло розлилося тілом, огорнуло обіймами коханої, дітей та внуків.

Віртуоз коротких поезій. Коротких за кількістю рядків, а глибоких до просвітлення душі, до болю і тиші, до прагнення самому відкритися, висповідатися, очиститися від скверни й словоблудства. Такий він – дивотворець змовлення Володимир Кравчук. Часом видається, що тримаю в долонях перлинки образків, що п’ю з чистого джерела животоки мрій та прагнень. Його боліло не лише тіло, його боліло незвідання майбуття.

«…Вже й ця весна римується з війною, / Думки буравить кротовинний щем./ Двокрапка у контексті не героїть: / «Допоки ще?..» Та знову маятником його думки перебігають в інший вимір, у інший світ, у інші емоції. «Сива хата в маминій хустині / Перехрестить поглядом мене». Думки про дитинство, про своїх батьків, як зоринки наповнюють небеса його поетичних одкровень. Та враз зустрів рядок, за який, мов за колючку троянди зачепилося моє серце. «Наснилась мати, в клопотах, як осінь, / Межею роси збила, мов жалі. /На картоплІ погодив Бога просить, / І ВІН, здаєтся, слухався її./ Чомусь мене у цьому сні немає…»

Що це – передчуття? Якийсь прогноз кінечності життя? Аж обпекло мене оте: «Чомусь мене у тому сні немає…» Ти є, Володю, але не в сні. Ти є у строфах і подихах поміж словами. Ти є у стукоті сердець твоїх рідних. Ти є у Царині Слова, як засівач і жнивар духовних врожаїв. Але ще декілька унікальних образків від Володимира Кравчука. Вчитайтеся. Вслухайтеся. Відчуйте. «Недописаним віршем Ти мені зацвіла», «Світанок ніч розтер на попіл», «Жне місяць світло, зір стернини лишає за серпом», «Яке ж це слово мовчазне, коли нещирість промовляє», «Вже після захололого плачу гніздо в чеканні тихо посивіє», «Аплодують листям клени. Це про осінь – не про мене». Але завершу оту поетичну вервицю рядками, що народили назву збірки. «Намальовано час, / Що проходив повз нас, / На розгортці трави, на мовчанні калини…»

Дякую Богові, що звів наші стежини на творчих просторах. Дякую тобі, Володимире, за довіру і віру безмірну у торжество правди. Дякую долі, що маю можливість запросити вас, шановні читачі, пригубити це дивовижне вино поезій Володимира Кравчука. Насолоджуйтесь джерельною справжністю!

Тернопільські