«Краю мій, моя кровинко,…на твоїх розквітну грудях»: Ірині Дем’яновій – 70!

30 серпня 2025 р. 09:33

30 серпня 2025 р. 09:33

«Де мій скарб – там серце!»

І. Заверуха-Дем’янова.

Ірину Дем’янову подарували світові Володимир і Євстахія Заверухи. Дівоче прізвище матері Бурмас. Майбутня письменниця народилася 26 серпня 1955 року в мальовничому селі Нова Брикуля на Теребовлянщині, яке відоме від 2 половини 17 ст. Її охрестили ім’ям Ірина, що походить від імені грецької богині Ейрони, що означає «мир» і «спокій». Ірини – добрі та безкорисливі особистості. У творі «Вишеньки-черешеньки»» письменниця згадує своє дитинство у рідному селі: «Коли я народилася, вже буяли молоді сади, в кожній садибі щедрилися ягідники…».Дівчина навчалася в дитбудинку, де «у нумерованих ліжечках – діти, наодинці з жалями і страхом, занурені в сни…».

Професійну освіту здобула у м. Рига – закінчивши радіотехнічне училище (1982). Працювала у містах Рига і Тернопіль на різних посадах. У душі нуртувало слово, просилося на папір. Свій нахил до літературної творчості Ірина відчула, коли працювала завідуючою магазином-салоном «Джура» (2003) та редакторкою цього тернопільського видавництва, кореспонденткою, завідуючою відділом газети «Подільське слово» та керівником-науковим редактором «Редакції енциклопедичного довідника «Тернопільщина» (2003–2008), яка підготувала до друку солідне видання – «Тернопільський енциклопедичний словник» у 4 томах. Тільки у 1-му томі цього видання письменниця-редакторка подала 136 власних статей (гасел) із різних напрямків суспільного життя.

У 2001 році Ірину Дем’янову прийняли до Національної спілки журналістів України, а 2005 – до Національної спілки письменників – на цей час вже були надруковані її книги «Допоки день» (2000), «Увійти двічі» (2003), ряд цікавих публікацій у ЗМІ.

У 2009 р. вона стала стала лауреаткою обласної премії з культури ім. Петра Медведика в галузі краєзнавства.

Укладачка серії видань «Українські письменники – дітям» і «Всі празники – в гості». Авторка сценаріїв документальних фільмів «Небо любові» (1994) і «Я відшукаю папороті цвіт» (1996). Як редакторка відредагувала понад 150 книг різної тематики літераторів краю, серед яких відомі письменники Т.Дігай, І.Потій тощо. До багатьох редагованих нею книг майстер пера написала передмови і післямови.

Ірина Дем’янова у 2000–2001 була завідуючою віддділом поезії журналу «Сова», від 2006 р. – «Курінь». Вона також редагувала друкований орган композиторів краю «Тернопільський кобзарний вісник». Якось у передачі «Вітальня у вівторок» сказала журналістові: «…Я люблю свою роботу і вважаю, що добрий редактор ціниться не менше, як письменник».

Організувала та певний час очолювала літературно-мистецьку студію «Восьма нота» при Тернопільській обласній бібліотеці для дітей.

«…Вальсую, вальсую нестримно // плачу від музики віршів…»

Ірина Дем’янова відома як поетеса-піснярка, прозаїк, літературознавець, публіцист і дитяча письменниця. Вона – лауреатка премій імені Іванни Блажкевич (2015) та Михайла Дубова (2016).

Перша добірка віршів поетеси з Нової Брикулі «Муза дива» була надрукована у газеті «Ровесник» у 1983 році з передмовою відомого поета Б.Демківа. У 1980-х на папір попросилися й прозові твори малої форми. Теребовлянська районна бібліотека видала книгою «Брикульські оповідки».

Три твори з цього видання також побачили світ в антології «Літературне Тернопілля. 1984-2007» (надрукована у видавницві Терно-граф» в 2007 році). Сюжет твору «Спочивай, герою!» взято з історії Нової Брикулі – у березні 1944 року радянські військові спалили частину села і розстріляли 104 особи.

Перу письменниці І.Дем’янової, крім вищеназваних, належать також видання: «Дві зорі на овиді» (2005), «Лолитва вітру» (Т.,2007 і Л., 2008), книга-алігат, написана разом із поетом І.Потієм), «Мандолінова оркестра» (2011, поезія і проза), «Плин» (поезія, проза, сентензії). Письменниця увіковічнює в творах своїх талановитих односельчан: при новобрикульській читальні «Просвіти» діяв мандоліновий оркестр під керівництвом Я. Берестянського.

Діти радо зустріли дитячі твори письменниці, а саме: «Забавлянки» (2005), «Чи втікав би з річки рак?» (2005, вірші, загадки, швидкомовки), «Знайома абетка», «Ната і добрий ранок» (оповідання), «Цікавий зоосад» (вірші), «Кого півник розбудив» (вірші), «Вервиця» (віршики, загадки, оповідки до свят), «Комарики-дзюбрики» (віршовані та прозові мініатюри, присвячені творчій еліті Тернопілля), «Слон, слониха, слоненя» (рахункові загадки) та інші.

Кілька поезій поетеси стали піснями. Музику написали композитори І.Вовчок, В.Войнаровський, Л.Романчук, В.Подуфалий, В.Сорока та інші. Ряд віршів поетеси надихнули композиторів на музичні твори…

Окремі вірші письменниці перекладено італійською й польською мовами та есперанто.

Радів за успіхи своїх вихованців поет Б. Демків. Він залишив нам такий відгук про поетичну творчість І. Дем’янової: «Це поетеса незбагненної уяви і щирих медитативних роздумів. Наче з нічого з тривіальної сякої-такої собі причини раптом народжується диво, до якого кожному хочеться бути причетним. Вона вважає, що все написане створилося, так би мовити, спонтанно. Можливо, і так, але ж до цього ґрунтувалася якась внутрішня самопідготовка, що акумулювала всі тривоги і радощі сущого життя, щоби так раптово вибухнути згустком яскравого поетичного образу». Ось рядки поетеси з твору «Не топтала цьогоріч рясту»:

Той нестримний розмай іван-чаю,

під ліском, на дрімучім горбку,

там, де яблуні, вигнані з раю.

де вельможно-щедротне «ку-ку»,

де єдвабні мохи, де суниці

запашні, як у світі ніде!

Квітне папороть обіч криниці,

до котрої господар не йде…

або «…І випрагла душа, й ненатле тіло»:

Десь млин вселенський меле вічне мливо

життів і доль. А наше нам – лиш раз!

Сили й мистецького духу, іскри в слові поетеса також черпала з чарівної природи рідного краю, брикульських криниць, від вулиці Старого Детюка, дідусевої хатини, де на Різдво пахла смачна кутя і дзвеніла коляда під Вефлеємською зіркою…

Про мову творів письменниці подруга по перу Т.Дігай відзначила, що вона «проста, природна, з відблисками джерельної чистоти й дзвінкості», що авторка володіє акмеїстичною манерою оживити деталь і через неї одухотворити цілісність». Колорит її краю в творах, особливо в мові героїв, надають вміло використані діалектизми, особливо в діалогах, мові героїв, що віддзеркалює колорит її рідного барвінкового Тернопілля.…

Багатогранна зацікавленість духовною творчістю І.Дем’яновою свідчить про те, що вона отримала талант від Всевишнього і під його орудою довела землянам, яка велика духовна сила криється у кожній людині, яка своєю працею, думками, словом сміливо береться за вирішення земних проблем.

Письменниця І. Дем’янова у своїх творах дбає про суспільну історичну пам’ять, відредагувала для шанувальників літератури багато книг, написала вірші й прозу для дорослих і дітей, сценарії фільмів, літературознавчі та публіцистичні статті. Залишила нам букет авторських пісень. Вона закодувала у своїй творчості спільну працю Всесвіту і мистця. Кожен її твір залишає певний слід у людських душах. Приємно наголосити, що творчість І. Дем’янової проходить під ореолом свободи. А свобода – це сонце, в проміннях якого купається кожна вільна людина з її книгами в руках.

Тож зичу зустріти Серпневого Зайчика і радісно відзначити свій ювілей у святковому квітковому царстві з маленькими шанувальниками своєї творчості.

P . S . Редакція газети «Свобода» також щиро вітає п. Ірину та бажає міцного здоров’я, великого щастя, творчого натхнення та нездоланної життєвої енергії!

Тернопільські