Ідея бандеризму перемогла ідеї комунізму

15 листопада 2025 р. 19:42

15 листопада 2025 р. 19:42

Здобудеш державу Україна,

Або складеш голову за неї

Степан Бандера

2 червня 2025 р. президент А. Дуда підписав закон про встановлення  11 липня Національним днем пам’яті про поляків – жертв геноциду, вчиненого ОУН і УПА на східних землях Другої Польської Республіки. Новообраний президент Польщі К. Навроцький анонсував свої  законодавчі ініціативи – законопроект про прирівняння «бандерівського символу» до нацистських і комуністичних. На черзі його законопроект про  Інститут Національної пам’яті Польщі зі статтею про визнання УПА і ОУН(Б) злочинними організаціями (дослівно «Цензор.нет»).

Шість років тому, у 2018 р. Голова партії ПіС Ярослав Качинський починав з того самого – ініціював Закон про заборону «ідеї бандеризму», яким поставив у Польщі під кримінал ім’я Бандери і заборонив нагадувати полякам, що в часи німецької окупації  України і Польщі вони співпрацювали з німцями. Закон той, відомий під назвою «Закону про Інститут національної пам’яті Польщі» прийняв сейм і  підписав президент А. Дуда, але до кінця року Конституційний Суд Польщі визнав його юридично нікчемним і відмінив. Отже, перша спроба поляків стерти з історії і заплямувати перед Світом Ім’я Бандери й «ідею бандеризму» закінчилась міжнародним конфузом. Пройшло шість років – і поляки перед виборами президента витягують з рукава той самий фальшивий козир – Волинську трагедію. А чому фальшивий? А тому, що показаний ними тільки з одного боку – польського. А був і український, про який уже всі забули. Забули, що у волинській землі лежать тисячі українців, замордованих польськими поліцаями, які служили німцям, і тих, що загинули від рук Армії Крайової та польсько-радянських партизанських формувань Ковпака і Медвєдєва. Але  історія  того не забула і зберігає в своїх архівах.

15 лютого 2003 р. у місті Рівне відбувся круглий стіл на тему: «Причини і наслідки польсько-українського протистояння під час Другої світової війни». На ньому учасники занотували факти польського терору проти українців під час німецької окупації 1943-44 р. і звернулись до президента України Кучми із закликом подбати на державному рівні про вшанування світлої пам’яті  багатьох тисяч українців,  які були замордовані злочинними польськими угрупованнями в ті часи як на Волині, так і пізніше –  на Холмщині, Підляшші, Надсянні, Лемківщині.  Хіба ці безвинні жертви не потребують спокою душі і нашої пам’яті? В області проживають десятки тисяч депортованих з колишніх українських земель українців, які в 1944-46р. насильно і брутально були виселені зі своїх корінних  земель. Це виселення, як відомо, супроводжувалось убивством поляками тисяч невинних українських селян, десятків війтів, солтисів, священників, вчителів, лікарів. Звірства щодо українців особливого розмаху набули навесні 1944 р.  Так, 13-14 березня того року було спалено 14 українських сіл, замордовано півтори тисячі українців, серед яких 70% – жінки і діти. У селі Сагринь спалено 260 господарств і вбито понад 700 українців, у Турковичах – 150 господарств і 80 українців. Подібне відбулось у Модрині, Мягкому, Ласкові, Шиховичах, Березівному та інших селах. Були стерті з лиця землі села Маличів, Стрижинець, Теребінь.

Отже, об’єктивною реальністю є те, що волинська трагедія є наслідком утисків українців  на  їх землі поляками, починаючи з часів Люблінської унії, утисків на побутовому, релігійному і державному грунті. Створення УПА на Волинських землях – це адекватна відповідь  українців. Це матеріалізація бандерівського гасла « Здобудеш державу Україна, або складеш голову за неї » . Поляки назвали це гасло «ідеєю бандеризму». Збережемо цю назву як найкоротше вираження символу української національної ідеї, символу незалежності України. «Ідея бандеризму» з’явилась в українському народі не на голому місці. Вона з’явилась в свідомості провидця, як жезл естафети, перехвачений у попередників –  Є.Коновальця, М. Міхновського та ін., в жорстокі часи «пацифікаціі», умиротворення відновленою Польщею українського народу, який чекав від Антанти незалежності. З’явилась, і трансформуючись в матеріальну силу чотирьох  поколінь українців-патріотів, за сто років пройшла нелегкий шлях, в кінці якого ціною мільйонів жертв здобула державу. І наразі, стікаючі кров’ю, стоїть на кордонах своєї Держави, заблокувавши шлях до Європи ідеям ленінізму. Перемігши ідею ленінізму в Україні, вона розвалила комуністичну радянську імперію, і ослабивши пута  Варшавського пакту, змінила геополітичний устрій Східної Європи. Перемога антикомуністичної «ідеї бандеризму» над ідеями ленінізму – це  об’єктивна реальність, яка вже відбулась і залишиться в історії,  а прирівняння її до комуністичних  і нацистських гасел – це витвір хворої суб’єктивної свідомості, в якому загальновизнані поняття добра і зла поставлені до гори дригом.

Тернопільські