Чиї кістки відкопали в Садовому: ексгумація у Пужниках

19 листопада 2025 р. 16:18

19 листопада 2025 р. 16:18

Новообраний Президент Польщі продовжує погрози ізолювати Україну від  Євросоюзу. Інструмент тиску на Україну у поляків один – Волинська трагедія. На тлі цієї теми поляки намагаються показати Світу як людиноненависники – українці в 1943-44 р. вбивали білих і пухнастих поляків. Їх мета прозора – виправдатись перед Світом за блокування кордонів і висипання зерна з вагонів, обмежити симпатії і допомогу Україні, яка стікає кров’ю, стримуючи навалу москвитів.

У 82-гу річницю Волинської трагедії Навроцький у соцмережі закликав Україну системно вирішити справу з надання дозволів на пошуково-ексгумаційні роботи. Україна системно вирішує цю справу з часів президента Порошенка. Будучи з візитом у Варшаві він перед пам’ятником на колінах віддав шану жертвам Волинської трагедії. При нинішньому президенті після проявів вандалізму відносно українського пам’ятника на горі  Монастир, Україна ввела тимчасовий мораторій на дозволи, але 2024 р. мораторій зняли.

Того ж року з боку держави завчасно були вирішені всі проблеми і на 2025 рік. Український  КабМін виділив бюджет ІНПУ на проведення пошуково-ексгумаційних робіт. І з польської, і з української сторін сформовані бригади спеціалістів. З 1-го квітня ці роботи почалися. На кінець 2024 р. і на 2025 р. проблем з отриманням дозволу на пошукові і ексгумроботи немає. Дозвіл на роботи на Волині в с. Угли голові Товариства примирення п. Кароліні Романовській задоволено. Як людині, яка піариться на цій проблемі п. Навроцькому це могло би бути відомо, але йому це вже не цікаво. Він маніпулює цим питанням, щоби вчергове показати який він польський патріот. Маніпулює він і цифрами, вводячи в  оману польську спільноту, озвучивши в своїй передвиборчій програмі кількість жертв волинської трагедії з польської сторони в 120 тис.; за одними з останніх оцінок істориків: поіменно встановлено 30 тис. з польського боку; 6 тис. з українського.

Але повернемось до «волинської» трагедії на Галичині, до Садового, а точніше до Пужників, чиї ж кістки там викопують? Трагедію Пужників дослідив і описав історик, військовослужбовець Сергій Волянюк.

Пужники – неіснуюче і з 1949 р. зняте з обліку село в Чортківському районі, біля села Садове. У 1939 р. там проживало 1100 осіб. З них 98% –  поляки.  В період німецької окупації в селі активно діяло польське підпілля, яке було організоване в загони. У Пужниках діяла так звана самооборона Армії Крайової. На момент операції 12-13 лютого 1945 р. в селі діяла й оперативна група НКВС. В кінці свого дослідження історик залишив коментар.

«На тлі Пужників ми бачимо чітке протистояння. В контексті цього села бачимо типову картину, коли польські підрозділи підпілля, Армії Крайової, всім своїм складом вступали в підрозділи НКВС, які формувалися для боротьби проти національного руху українців, проти ОУН і УПА… Кількість полеглих під час «наскоку» в наявних джерелах різниться: від «кільканадцять большевицьких вислужників» у документах УПА, до «близько 100 людей похилого віку, жінок і дітей» у звіті інспекторату АК. У різних за давністю радянських матеріалах подаються цифри: «до 50 чоловік поляків», «57 поляків», 82 людини».

Тернопільські