«Хочу пошвидше додому і щоб закінчилася війна». Під час ракетної атаки постраждала Софія Сачко

25 листопада 2025 р. 14:14

25 листопада 2025 р. 14:14

Тринадцятирічна Софійка Сачко не хоче згадувати той ранок — у день, коли ракета перетворила її будинок на вул. 15 Квітня на палаюче згарище. Дівчинку та її бабусю рятувальники знімали через вікно, коли вогонь блокував усі виходи. Тепер вони лежать поруч у лікарні, підтримуючи одна одну, а на ліжку біля Софійки — десятки м’яких іграшок, принесених друзями та однокласниками.

«Я не хочу про це згадувати. Не можу. Найбільше хочу додому… і щоб закінчилася війна», — тихо каже дівчинка.

Знайшли її лист до Миколая

Софії за чотири дні до ракетної атаки по Тернополю виповнилося 13 років, і вона була вдома, коли почалася пожежа у її будинку на вул. 15 Квітня, 31. А невдовзі на місці згарища слідчі знайшли її листи до Святого Миколая.

Софійка у лікарні разом з бабусею — літня жінка теж постраждала. І тепер вони приймають підтримують одна одну.

На лікарняному ліжку Софії — чимало м’яких іграшок. Дівчинка розповіла, що ці звірята поки не мають імен — усіх принесли ті, хто приходив відвідувати дівчинку у лікарні, аби підтримати її. Це і друзі, і однокласники. Мала намагається посміхатися, згадуючи, як в перший час лежала весь час під кисневою маскою, бо сильно надихалася чадним газом. І коли запевняє, що більше не постраждала, у голосі додається оптимізму. Особливо коли зізнається, що дуже хоче додому.

А повертатися їй фактично нікуди — квартира на 8 поверсі у 2 під’їзді, де найбільші руйнування і вирував епіцентр пожежі, знищена, розповів дідусь Софійки, народний артист України Ігор Сачко.

— Господь милостивий – він зберіг їм життя — і це головне, — каже Ігор Сачко. Він зараз допомагає оформлювати втрачені документи онучці. Один син у тривалому від’їзді, інший — на Покровському напрямку. Саме вони є співвласниками квартири, і від обох чекають довіреностей, аби подати документи про втрачене житло.

Це було пекло

Зараз онучка і колишня дружина вже почуваються краще. А в перший день, згадує Ігор Сачко, — це було пекло.

— Я, як і всі тернополяни, дізнався про вибухи приблизно о 7.15. Коли відчинив вікно — над «Сонячним» побачив чорне куриво і величезні стовпи диму, — згадує Ігор Сачко. — Вже о 7.16 подзвонила колишня дружина, що по ним «бабахнуло». Я тоді вперше набрав 101, там відповіли, що за адресою 15 Квітня, 31 ще немає реєстрації. Тоді, напевне, знали лише про влучання на Стуса.

Далі, згадує Ігор Сачко, безперестанку дзвонила колишня дружина, що вони із Софійкою горять. Що поруч вибухи, горить будинок і автомобілі у дворі вибухають.

— Вони удвох були у квартирі, тоді вже там не залишилося ні вікон, ні дверей, — розповів Ігор Сачко. — Внучка із бабусею заховалися у ванній, намочили рушники і шмаття водою та приклали до носа і рота. Врятувало їх те, що в цьому бетонному будинку ванна і туалет ніби в окремій капсулі.

Пан Ігор згадує, як дзвонив до диспетчера 101 знову і знову. Повідомляв, що двері заблоковані, вирує пожежа, перекриті і центральний вхід, і інший — з іншого боку будинку. Вогонь вирував та набирав обертів. Онучку і її бабусю зняли рятувальники через вікно. Старша дорогою втратила свідомість. Обидві перебували у шоковому стані — їх повезли до лікарні.

Людям повертатися нікуди

— І Софійка, і бабуся всім забезпечені — від уваги та догляду — і до медикаментів. Щира подяка всім лікарям, волонтерам та всім небайдужим, хто допомагає.

Пан Ігор вже був на місці влучання — там, каже, згарище, тому повертатися рідним поки нікуди. Поки займаються відновленням втрачених документів. І згадує, як поліцейська дзвонила у день прильотів — на місці згарища і неподалік знайшли дитячі листи до Святого Миколая. Серед них був і Софійчин.

Люди допомагають, класна керівничка онучки потужно включилася, — каже пан Ігор. — Приходять однокласників дузі, волонтери. Співробітники сина знайшли тимчасове помешкання в Березовиці — далеко, але дякуємо їм за це. В тому під’їзді було пекло. Головне, що Господь милостивий – він спас їм життя.

Тернопільські