34 імені, 34 життя, 34 світи, яких уже немає. Тернопіль оплакує своїх убитих дітей і дорослих

26 листопада 2025 р. 17:24

26 листопада 2025 р. 17:24

Тридцять чотири. Діти, батьки, студенти, працівники, друзі, люди з мріями й планами на завтра. 19 листопада російська ракета забрала їх усіх — просто у квартирах, на кухнях, у під'їздах, біля будинків на руках у рідних. Тернопіль у жалобі вже понад тиждень, бо жодні слова не передадуть цього болю. Ми згадуємо кожного, аби їх пам’ятали…

Вони прокинулися вранці у своїх домівках. Хтось, можливо, ще досипав, заплутавшись у ковдрі, з надіями на день.

Мить — і Тернопіль здригнувся від вибухів ракет, забравши 34 життя. Наймолодшому загиблому дитяті у серпні виповнився рочок. Найстарша загибла місяць тому відзначила 90-річний ювілей. Тепер їхні імена звучать у списках загиблих, на похоронах, у постах друзів, у молитвах…

Віталій і маленький Давид, які так і не пережили ранок. Амелія, знайдена в обіймах мами. Марія та двоє її діток — Каміла й Назарчик. Руслан Бобик, душа коледжу. Артем Малюта, якому лишалося кілька місяців до випуску і ще майже три десятки невинних душ, убитими росією того ранку. Кожен із них — цілий всесвіт. І кожен став чорною пусткою в житті близьких.

Ми розповідаємо про всіх 34-х. Про сім’ї, які втратили одразу двох чи трьох. Про батьків, що залишилися без дітей. Про дітей, які осиротіли. Про тишу замість голосів, про порожні столи, про іграшки, які тепер нікому не потрібні.

Тернопіль пам’ятає. Україна і світ повинні пам’ятати…

Віталій і Давид Долиняки

1.2 Серед шести загиблих дітей Тернополя — Давид Долиняк, син родини, яка пережила жахливу втрату. Вранці 19 листопада під час ворожого удару загинув 39-річний батько Віталій Долиняк та його молодший син, чотирирічний Давид. А мама і двоє сестричок опинилися у реанімації.

Родина Долиняків жила у багатоповерхівці на вулиці 15 Квітня. Того страшного ранку вони були вдома — і удар зруйнував їх життя. Квартира згоріла повністю, а всі матеріальні пожитки сім’ї — зруйновані.

Для сім’ї відкрили благодійний збір : друзі та небайдужі люди з міста звернулися до громади, щоб підтримати маму Тетяну та її двох донечок — Анну й Катерину — які вижили, але досі перебувають у лікарні.

З Віталієм і Давидом прощаються 26 листопада у Церкві Матері Божої Неустанної Помочі на бульварі Данила Галицького.

Тато і молодший братик загинули. Друзі родини відкрили збір на допомогу мамі з двома донечками

Амелія Гжесько і мама Оксана Било

3.4 Серед загиблих — Амелія Гжесько, яка навчалася в 2-В класі школи № 27 Тернополя. Під час удару вона обіймала свою маму, Оксану, і саме так їх і знайшли — в обіймах.

Матір і донька згоріли заживо, йдеться в офіційних повідомленнях.

Амелія мала польське громадянство, і смерть дівчинки прокоментував Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск: «Сім. Польська дитина. Вона загинула … Вона не зможе здійснити жодної своєї мрії».

Загибель семирічної Амелії внаслідок ракетного обстрілу Тернополя розслідують прокурори Польщі. Слідчі окружної прокуратури в Познані звернулися за допомогою до посольства України. Про це повідомляє tvn24.pl .

На похорон  зібралися рідні, друзі, сусіди. У школі № 27 назвали Амелію «ангелятком», який більше ніколи не сяде за парту й не обійме однокласників.

Мама і донька загинули під час ракетної атаки, обіймаючи одна одну

Марія, Каміла і Назарчик

Внаслідок удару на Стуса загинула мати Марія, її дочка — 5-річна Каміла, і син Назарчик, якому у серпні лише виповнився рочок.

Батько дітей Камаль, який був із рідними в одній квартирі в момент прильоту і якому єдиному з родини вдалося вижити, три дні поспіль приходив до зруйнованого будинку, дивився у бік зруйнованої квартири і чекав на диво. Хоча й сам не вірив, як розповів журналістам на місці прильоту 19 листопада, що рідним вдасться вціліти.  Бо на місці їхнього помешкання були лише руїни. Тоді ми побачили чоловіка з травмованою рукою і в закривавленому одязі під будинком. Але, здається, він не звертав на це жодної уваги — лише дивився у бік, де ще донедавна проживала вся щаслива родина.

На прощання з ними зібралися сотні тернополян — люди принесли квіти, лампадки, молилися і гірко оплакували двох діток і їхню маму, яку пам’ятають як світлу, добру, чуйну людину.

Господи, який біль… Тернопіль прощається з Марією та її двома дітками, яких вбила ворожа ракета

Руслан Бобик

Студента Технічного коледжу ТНТУ імені Івана Пулюя, групи АТ-301 Руслана Бобика викладачі й друзі називають душею коледжу. Він був щирим, доброзичливим, життєрадісним. Кураторка групи згадує: Руслан щодня приходив, запитував, як справи, підтримував інших, був активним волонтером.

— Руслан дуже любив автомобілі, мотори — він знав про них буквально все. От такий технарь — від і до. Був ініціативним, добрим, щирим, веселим, життєрадісним. Легко знаходив спільну мову з усіма. У нього було багато друзів не лише в групі, а й по всьому коледжу. Він щоранку приходив і завжди запитував, як справи. Це надзвичайно світла дитина. І я тепер не знаю, як прийняти, що його більше немає…

Хлопець знався на техніці, мріяв про майбутнє, яке не судилося. Коледж, друзі та вся громада зараз плачуть — «за ним плаче весь коледж», пишуть у повідомленнях.

«Він був душею коледжу…» Внаслідок російської атаки загинув 17-річний студент Руслан Бобик

Артем Малюта

Ще одна юна душа, яка відійшла — Артем Малюта. 17-річний підліток з Тернополя був учнем групи СЕГ-34 Тернопільського фахового коледжу ТНТУ імені Івана Пулюя.

Хлопець мав стати випускником цього навчального року. Його мрія — здобути професію слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів та електрогазозварника, якій так і не судилося здійснитися.

Війна відібрала у нього не лише майбутню професію, а й перші кроки в дорослому житті — плани, надії, можливість жити власним життям.

Під час удару постраждали також його батьки та сестра — вони перебувають у лікарні і втратили житло.

Артем — символ вкраденого майбутнього. Його загибель — нагадування про те, наскільки тиха й невинна ціна, яку платить кожна родина, коли в їхньому житті з’являється війна.

Внаслідок ворожої атаки обірвалось життя 17-річного тернополянина Артема Малюти

Тарас Гнатюк і Лідія Багрій

18-річний Тарас Гнатюк та його бабуся Лідія Багрій були вбиті російськими терористами внаслідок атаки 19 листопада. російська ракета влучила саме в ту частину житлового будинку, де була квартира сімʼї. Вони мешкали на 9 поверсі…

Лідії Багрій було 70 років, її онук Тарас був студентом третього курсу Тернопільського фахового коледжу харчових технологій та торгівлі. Викладацький та студентський колектив закладу глибоко сумує разом із родиною та близькими .

Олена Унольт

Олена Унольт, мама двох дівчаток, — перукар. Убита російським ракетним ударом по місту 19 листопада 2025 року. Її донечки – учениця 7 класу Унольт Адріана та учениця 10 класу Унольт Єва — потрапили до реанімацій.

Олена — донька заслуженої артистки України Людмили Червінської, яка також постраждала внаслідок ворожого удару. Жінку доправили до опікового центру у Львові на лікування.

Аліна Присяжнюк

Аліна Присяжнюк, 41 рік, лаборант місцевої лікарні. Вбита російськими терористами 19 листопада ракетним ударом по житловому будинку.

Ми втратили не лише працівницю, ми втратили людину, яка завжди робила свою роботу так, ніби від неї залежало більше, ніж просто результат аналізу, написали колеги.

— Вона завжди дуже любила життя . І святкувала це життя кожного дня. Вона завжди була усміхнена. Завжди виглядала дуже гарно, була дуже гарна жінка. Доглядала за собою, дуже приємно було за цим спостерігати. Ми всі як студенти вчилися по-різному, але скільки чула відгуки від колективу, вона була дуже хорошим спеціалістом, тому що ми медики, і хороші спеціалісти завжди цінуються. Дуже прикро, що життя обірвалося так рано , — говорить одногрупниця Алла.

Андрій Вегера

21-річний Андрій Вегера, студент ТНТУ. Він навчався на третьому курсі освітньої програми «Галузеве машинобудування» факультету інженерії машин, споруд та технологій. Убитий російськими терористами внаслідок ракетного удару по житловому будинку 19 листопада.

– Андрій Вегера став жертвою ворожої атаки на місто Тернопіль 19 листопада 2025 року. Сумлінний і цілеспрямований, свідомий і патріотично налаштований, щирий і завжди готовий прийти на допомогу… Андрію було лише 21. Його життя тільки починалося, було сповнене перспектив, можливостей, надій… Він назавжди залишиться частиною нашого університету. Наші глибокі співчуття всім рідним та близьким загиблого. Вічна та світла пам’ять тобі, Андрію, – йдеться у повідомленні ТНТУ , університету.

— Вічна пам’ять тобі, Андрію… На жаль, російська ракета обірвала твоє молоде життя та життя багатьох людей… Тернопіль. Щирі співчуття сумуючій родині, — написав священник Олексій Філюк.

Оксана Цяпало та Ігор Неспляк

Оксана Цяпало та її батько Ігор Неспляк загинули 19 листопада. Проживали у будинку на вулиці 15 Квітня, біля якого стався приліт ракети та пожежа.

У реанімацію потрапила 15-річна донька Оксани Анастасія Цяпало — кілька днів тому дівчину перевезли до опікового центру у Львів.

Прощалися з Оксаною та Ігорем 22-23 листопада.

Богдан і Віра Гнатієвичі

Богдан Гнатієвич із мамою, 81-річною Вірою Іванівною загинули 19 листопада на вул Стуса.

Життя декана Біблійного коледжу Богдана Гнатієвича і його мами обірвалося дорогою до укриття. Богдан був батьком Наталі Гнатієвич, яку із подругою 20 років тому збив у Петрикові п’яний водій — екс­податківець Олег Струнь.

Товариш Олег розповів «20 хвилин», що знав Богдана понад 10 років.

— У них із мамою, Вірою Гнатієвич, був особливий зв’язок, — згадує тернополянин Олег. — Мама його дуже любила, і, пригадую, колись казала, що не знає, як житиме, якщо Богдана не стане. І для нього мама була всім — найбільше він боявся того дня, коли мами не стане. От вони і пішли разом. В одну мить…

Ірина Чорненька

Ірина Чорненька — працівниця видавництва «Богдан» загинула внаслідок ракетного удара по житловому будинку у Тернополі.

— Іра була не просто нашою працівницею, вона була яскравою частинкою нашої команди: світлою, доброю, душею колективу і справжнім професіоналом своєї справи. Її відданість роботі, талант до редагування, щира усмішка завжди надихали нас. Щирі співчуття родині і близьким. Невимовно сумуємо разом, — написали у видавництві «Богдан».

Ольга Рижа

Ольга Рижа (Богатюк), як повідомляють у соцмережах, була жителькою с. Осташівці.

— Ми не були знайомі. Але щодня зранку бачились на зупинці. Вона мені посміхнеться,а я їй. Питає: Куди? Я відповідаю,що на роботу, — згадує у Фейсбук Ліліана Вітушинська . — Щоранку отримувала від неї: «Гарного та легкого дня!». Царство Небесне! Вічна пам'ять усім невинно убієнним!

Про загибель Ольги Рижої, працівниці ресторану сучасної європейської кухні «Ватра», повідомила її знайома Світлана Зафігурна: «Легких хмаринок тобі, Олю… Не вірю, що більше тебе не побачу, не почую твій сміх. Таких людей, як ти, — одиниці. Вічна пам’ять».

Юрій Байко

Одним із загиблих унаслідок ракетного удару був Юрій Байко — батько двох дівчат і чоловік педагогині Тернопільської школи №19 Руслани Байко. Про втрату повідомили на ФБ-сторінці закладу, зазначивши, що шкільна спільнота переживає непоправну трагедію.

Галина і Любов Гуменюки

Галина Гуменюк, 43 роки, і її мама Любов Гуменюк, 69 років (фото не знайдене) Вбиті російськими терористами 19 листопада ракетним ударом по житловому будинку м. Тернопіль

Галина та Олександр Вар’яни

Галині Вар’ян був 41 рік, Олександру — 51.

Внаслідок атаки на Тернопіль 19 листопада загинуло подружжя, вижила лише їхня донька Оля, зараз дівчина перебуває у лікарні. Попереду у неї тривала реабілітація та лікування, які допоможуть зберегти зір та слух.

Галина Мацьків

26 Тернопіль попрощався із загиблою через ворожий ракетний обстріл Галиною Мацьків. Ввечері 24 листопада заупокійна служба звучала і за її дочкою Тетяною та онукою Софійкою, які зникли безвісти.

«Внаслідок жорстокої масованої російської атаки на м.Тернопіль 19.11.2025 загинули з вулиці Стуса 8: Мацьків Галина Петрівна 54 р., Попик Тетяна Богданівна 35 р., Попик Софія Романівна 4 р. Просимо парафіян молитовно підтримати», — написали на сторінці парафії Михаїла.

Про загибель Галини Мацьків повідомили на сторінці Департаменту соціального захисту населення Тернопільської ОДА.

«З глибоким сумом повідомляємо, що від удару російської ракети по місту Тернопіль 19.11.2025 загинула наша колега Галина Петрівна Мацьків . Це сумна і болюча звістка для всього нашого колективу. Хай добрі спогади про неї залишаються у серцях тих, хто її знав», — зазначили у Департаменті.

Під час ворожої атаки також загинули:

Марія Борщук, 44 роки,

Микола Рудик, 72 роки,

Любов Стрілкова, 65 років,

Петро Козбур, 66 років,

Володимир Стрєлков, 64 роки,

Євгенія Бекесевич, у жовтні виповнилося 90 років,

Роман Демчук, 62 роки,

Володимир Дячун, 73 роки,

Детальнішої інформації про них поки що немає.

Редакція щиро співчуває рідним, друзям, колегам, сусідам і всім, хто втратив 19 листопада дорогих людей. Світлої вічності їхнім душам…

Тернопільські