«Ця була дитина-сонечко»… У лікарні померла 12-річна Андріана Унольт, яка постраждала від ворожого удару

27 листопада 2025 р. 13:56

27 листопада 2025 р. 13:56

Щира, товариська, світла… 27 листопада Тернопіль прокинувся зі страшною новиною: у Львівській лікарні померла 12-річна Андріана Унольт, важко травмована під час ракетного удару по місту дев’ять днів тому. Діти у школі не можуть прийти до тями, класна керівничка не стримує сліз, а родина вдруге за цей час переживає непоправну втрату — спершу загинула мама дівчинки, тепер пішла й Андріанка, яка трималася за життя ще дев’ять діб…

«Плачуть всі діти, просто заходяться… — класній керівничці Нелі Романюк важко говорити, жінка плаче, бо нещодавно дізналася про смерть учениці. — Адріана була настільки щира і товариська, її любили всі. Вона надавалася до любові, мала друзів… От вона така, що підтримувала, дружила, любила з усіма спілкуватися. Вона не мала ніяких суперечок з дітьми — це просто важко навіть говорити…»

Бігли в укриття

Зранку 27 листопада, на 9 день після ракетної атаки на Тернопіль, місто ошелешила новина: 12-річна Андріана Унольт померла у лікарні Львова, куди її перевезли з реанімації Тернопільської обласної лікарні. Дівчинка отримала тяжкі травми під час влучання ракети поруч із будинком на 15 Квітня 19 листопада. Мама, Олена Унольт, загинула на місці. Двох донечок — семикласницю Андріану та 10-класницю Єву, доправили до реанімацій різних лікарень. До реанімації потрапила і бабуся дівчаток — заслужена артистка України Людмила Червінська. Невдовзі її перевезли в опіковий центр у Львові. А Єву із реанімації міськлікарні №2, куди вона потрапила після ракетної атаки, перевели в обласну лікарню, де дівчину прооперували та досі надають меддопомогу.

Родина проживала на вул. 15 Квітня, 25, неподалік 31-го будинку, поруч із яким влучила ворожа ракета, розповіли знайомі родини. Того ранку мама з дівчатками бігли в найближче укриття — їх накрило вибуховою хвилею…

— Під час ракетної атаки в половині школи повибивало вікна, зокрема і в нашому 7-В класі, тому діти вчаться онлайн, — каже класна керівничка. — Від першого дня і діти, і батьки весь час питали про Андріанку, Єву. Долучилися до збору коштів на їхнє лікування і допомогу родині. Ще вчора я просила їх молитися за дівчаток і їхню бабусю. Сьогодні мені довелося їм сказати, що Андріани вже немає. Це такий біль. Діти плачуть, аж заходяться. Довелося відмінити урок.

«Дітки, стан тяжкий, моліться...»

Андріана займалася танцями у шкільному гуртку, співала. Творча дитина, згадує вчителька. Дуже любила знімати різні відео, фільмувала весь час, бавилася і створювала власні кліпи, як і її однокласники. У навчанні — спокійна, зосереджена дитина, ніколи не було зауважень від вчителів до неї. Вихована, гарна дівчинка.

Однокласники знали, що Андріанка у лікарні Львова. Весь час цікавилися, що з нею і чи є новини. Важко було пояснювати 12-річним підліткам, що саме з дівчинкою, тому класна керівничка намагалася пояснити простими словами: нирки не працюють, вона не може дихати сама. Писала: «Дітки, стан тяжкий, моліться...» Малі молилися і вірили, що Андріана впорається. Але…

— У перший день трагедії, коли я прийшла до школи, дізналася, що Андріана в лікарні, мама загинула, — згадує Неля Романюк. — Спершу сказали, що й бабуся загинула — такий шок був, що і мами немає, і бабусі. І двох дівчаток забрали в реанімацію. Я знаю, що тато їхав за кордон у поїздку, то він по дорозі дізнався. Розвернувся, приїхав сюди, і ми зустрілися біля реанімації. Його пустили на кілька хвилин — сказав, що дитина без свідомості. Єва тоді була в іншій лікарні, думали, що доросла, тому її повезли в міськлікарню №2.

Класна керівничка у розмові з батьком попросила створити банку для допомоги, що просять батьки однокласників доньки. Він, згадує, тоді ж її створив. Біля реанімації класна керівничка познайомилася з хрещеною мамою старшої Єви. Відтоді, аби не турбувати батька, тримала з нею звʼязок і дізнавалася про стан дівчаток. Вона інформувала вчительку, а та — батьків класу. І сьогодні ж Євина хрещена написала, що Андріанки вже немає…

Як вони це мають пережити?..

— Знаю з розповідей близьких людей, що Єва дуже сильно пережила, коли Адріану забирали в реанімацію іншого міста, — каже Неля Романюк. — Вона ще тоді не знала про смерть мами. А тепер ще й сестричка. Я взагалі не уявляю, як дитина має це пережити… А батько, а дідусь. Біда…

Саме дідусь 19 листопада привіз Андріану до лікарні. Чоловік був у такому шоці, що навіть не міг згадати, в якій школі навчалася дівчинка. Всі дані згодом у лікарні уточнювала класна керівничка.

— Дідусь тоді був у шоці, він не вірив, що дружина загинула — на щастя, це виявилося неправдою, пані Людмила була живою, а от дочка загинула, тепер і онучки не стало, — вчителька плаче. — Батько на похороні дружини був наче чорна тільки. Тепер і донечка. Як він має це пережити? Боже милостивий… Дитина була просто як сонечко…

На сторінці школи у Фейсбук вже повідомили про смерть учениці і висловили співчуття.

Редакція щиро співчуває батькові, сестричці, рідним, однокласникам, всій шкільній родині, друзям і всім, хто втратив дорогу людину. Світлої вічності тобі, Янгелятко...

Тернопільські