Пам’яті Романа Романіва: історія головного інженера Тернопільводоканалу

27 листопада 2025 р. 14:33

27 листопада 2025 р. 14:33

Колектив Тернопільводоканалу згадує багатолітнього головного інженера підприємства Романа Романіва, який пропрацював на цій посаді понад 22 роки. Роман Романів народився наприкінці осені і у засвіти пішов восени. Про це повідомило КП “Тернопільводоканал”.

Шлях до професії

Роман Романів з’явився на світ 9 листопада 1958 року у селі Новосілка на Бережанщині. Хоча в офіційних документах вказана інша дата народження — 2 січня 1959 року. Був середущим із трьох синів у сім’ї. Змалку любив вчитися та читати книжки. Особливо ж хлопця цікавили точні науки, цифри, формули, математичні задачі.

Восени 1976-го юний Роман розпочав навчання у Львівському політехнічному інституті за спеціальністю “Водопостачання і каналізація”. Вступні випробування хлопець здолав легко — два екзамени здав на відмінно і це звільнило його від подальших іспитів.

Під час навчання познайомився з Галиною, яка вчилася на тому ж факультеті за спеціальністю “Теплогазопостачання і вентиляція”. За словами Галини Мирославівни:

“За сорок років життя у шлюбі я ніколи не пошкодувала, що поруч зі мною саме Роман. Якось хлопець зі студентської компанії зауважив, що дівчина, яка вийде заміж за Романіва, буде дуже щаслива. Ті слова чомусь врізались в пам’ять. І сьогодні можу сказати, що мені й справді завжди було добре й затишно поруч із Романом”.

Робота та сім’я

Роман Романів закінчував університет 1981 року вже одруженим чоловіком. За скеруванням випускника направили на роботу у Вінницю, але згодом перенаправили працювати на комбайновий завод у Тернополі. Роман працював інженером-конструктором з водопостачання і водовідведення. Влітку 1984-го сім’я стала ще більшою — у них народилася донька Зоряна.

У вересні 1993 року Роман Іванович обійняв посаду інженера виробничого відділу управління ЖКГ Тернопільської міської ради. Через рік його призначили заступником начальника УЖКГ.

Головний інженер водоканалу

В останні дні 1998-го Романові Івановичу запропонували місце головного інженера Тернопільводоканалу. Новий 1999 рік Роман Романів зустрів на новій посаді.

Лідія Сумцова, яка на той час обіймала посаду начальниці виробничого відділу, пригадує: співробітникам нерідко здавалося, що пан Роман пропадає на підприємстві по 26 годин на добу. Ненаситна робота не закінчувалася навіть у вихідні.

Начальниця відділу водопровідних мереж Ганна Загородна згадує: “Бувало траплялися помилки, я в роботі щось сотворила недобре. Та перед головним інженером огріхів не затаювала. Так, Роман Іванович міг підвищити голос, насварити, але за діло. Щоб кричав на когось знічев’я — ніколи. Коли ж виникала якась проблема, то все обговорював зі мною, пояснював, а не скаржився поспіхом директору”.

“Неодноразово в мене виникали непрості аварії, пошкодження труб. Деколи з хлопцями трудимося над проблемою — і все мимо. Коли руки вже опускалися, телефонувала головному інженерові: «Романе Івановичу, приїдьте, допоможіть». Тільки-но Романів пообіцяє прибути, як Фортуна повертається до нас обличчям і все йде, як по маслу. Мабуть, то мене стимулювала його потужна підтримка”, — розповідає пані Ганна.

Стиль керівництва

Директор Тернопільводоканалу Володимир Кузьма згадує першу зустріч із головним інженером:

“Мене провели у невеличкий кабінет. Він був настільки задимленим, що самого головного інженера, завзятого курця, годі було розгледіти. Здавалося, щоб побачити Романа Івановича, треба рукою відгорнути ту густу димову завісу”.

“Роман Іванович був авторитарним керівником, нерідко навіть упертим. Жартома говорив, що у водоканалі діє закон тумбу-лумбу. Пояснював підлеглим, мовляв, перший пункт цього закону гласить, що начальник завжди правий. А якщо ти вважаєш, що начальник неправий, то звірся із попереднім пунктом. Тобто, сперечатися чи ділитися припущеннями із головним інженером було прийнятно, але ухвалення рішення відбувалося саме на основі вказівок Романа Івановича. Водночас головний інженер був відданим патріотом підприємства”, — пояснює Володимир Кузьма.

Хвороба та останні роки

У 2005 році чоловік переніс інфаркт. Любомир Калиняк, начальник відділу обслуговування вузлів обліку, згадує: “Пам’ятаю той день. До мене зранку зателефонував Роман Іванович, поскаржився на погане самопочуття й попросив замінити на нараді. Я погодився, але сказав, що мені теж недобре. Запропонував в обід разом навідатися до кардіолога. Перед візитом в лікарню Романіва ще довелось умовляти і переконувати. Дуже вже не хотів звертатись до медиків”.

Здоров’я Романа Романіва підірвав підступний ковід. Серце головного інженера Тернопільводоканалу зупинилося 3 вересня 2021 року.

Дружина Галина згадує:

“Роман був добрим, щедрим, завжди намагався усім допомогти. Коли хворіли рідні чи навіть знайомі, завжди підтримував словом та копійкою. І мені ніколи нічого не пожалів. Коли ще жили в гуртожитку, придбав в день народження великий букет квітів. З грошима у нас тоді було скрутно, діти часто нездужали. Ми б за ту суму, мабуть, тиждень жили. Ох, як же я сварилася з чоловіком. Та конфлікти у нас виникали нечасто”.

Подружжя Романівих прожило душа у душу сорок років. У них народилося двоє дітей — син Роман та донька Зоряна, шестеро онуків.

Тернопільські