Грант Зазуля: український канадець із великим серцем

28 листопада 2025 р. 12:51

28 листопада 2025 р. 12:51

Три дні перебував з благодійницьким візитом у Чорткові волонтер із канадського міста-побратима Вайтгорс, представник організації Yukon Support Ukraine Грант Зазуля. Програма його перебування була досить змістовною та насиченою. І за її підсумком заокеанський гість, коріння, якого, до речі, походять з Чортківщини, виявив бажання поспілкуватись з місцевими журналістами. Тож пропонуємо вам стислий виклад нашої бесіди.

Пан Грант у нашому місті вдруге. Рік тому приїжджав у складі делегації із трьох осіб. Сьогодні він – сам. Грант очолює вищезазначену благодійну організацію в рідному місті, яка допомагає через благодійний фонд «Покрова Чортків» Збройним Силам України і Чорткову зокрема.

З його слів, він дуже радий знову повернутися в Чортків. Це – його другий дім. Важкий час сьогодні переживає Україна, тому допомагати українцям вистояти – дуже важливо.

Що привело його волонтерський рух? Причин багато. Хоча батьки уже народилися в Канаді, бабуся й дідусь походять з України. Його прізвище – Зазуля (можливо, змінено на англійський манер від Зозуля – авт.). Батькова родина досі проживає у Трибухівцях. Із тридцятих років минулого століття зв’язок з нею був втрачений. Лише нещодавно Грант випадково натрапив у Фейсбуці на світлину свого прадіда, яку виклала правнучка прадідового рідного брата. Так знайшов свою родину. Коріння матері походить з Чорткова, проте наразі нічого не довідався. Сподівається, що після війни зможе повернутися зі своєю сім’єю, аби знайти родичів.

Звісно, ми звернули увагу на красиву вишиванку. Каже, що це – його гордість. Також любить розмальовувати писанки. Матір вміє готувати борщ, вареники, різні українські страви тощо, які йому дуже смакують.

Яким чином акумулюються кошти на поїдку? Минулого місяця провели благодійний концерт. За отримані кошти було придбано різні медичні препарати, бандажі, бинти, теплий одяг тощо. Донатять як пересічні люди, так і різні організації. Кілька підприємств великого бізнесу вносять досить великі суми. Загалом він привіз із собою шість сумок вантажу, маючи чотири пересадки в аеропортах.

У Канаді мешкає велика українська діаспора. Асоціація вишукує різні шляхи, щоб чим більше людей допомагало. Наприклад, варять борщ і люди приходять, купуючи страву, влаштовують ярмарки тощо. Стараємось, каже, адже це земля наших пращурів. Україна здобула незалежність лишень тридцять з лишком років і отримала таку страшну війну… Це розбиває його серце. Коли читає новини, часто плаче. Війна змусила ще більше полюбити рідну землю і повертатись сюди, щоб допомагати.

Яке найсильніше враження від останньої поїздки? Що Україна уже чотири роки стоїть. Українці стали прикладом для всього світу. Це вартує дуже багато! Проте потрібно робити ще більше, щоб це зупинити. Коли минулого року приїжджав, сподівався, що наступного разу буде як турист прогулюватись мирними вуличками нашого міста. Однак війна триває і потрібно продовжувати допомагати.

Він знає одного свого співвітчизника, котрий вже бував в Україні за період війни 37 (!) разів. З Чортковом постійно на зв’язку. Минулого місяця телефонував отець Андрій Левкович з проханням про допомогу у придбанні медичного апарата для паліативного відділення лікарні. Два місяці тому його товариш придбав автомобіль-пікап для пожежної частини у Чорткові.

Автор: Чортківська міська рада

Щодо програми візиту. Все відбувалося надто швидко. Був у лікарні, пожежній частині, ЗОШ № 5. Мав екскурсію в замку. Грант за професією палеонтолог і залюбки розповідав школярам про своє захоплення на уроці. Отець Андрій його всюди супроводжував, мовляв, як той супермен, аби скрізь встигнути. Після цієї зустрічі поїде до Трибухівців, аби зустрітись зі своєю родиною. За два дні вирушить у зворотну дорогу: Львів, Краків, Ванкувер, Едмонтон і нарешті Вайтгорс. Сміжється, що хоче нарешті виспатись.

Автор: Чортківська міська рада

Чи боялися рідні відпускати в далеку дорогу? Переживали, звичайно. Тут іще цей жахливий ракетний удар по Тернополю… Багато відраджували, мовляв, ти що – шалений? Куди ти їдеш? На те відповідав, що українці проживають в цьому кожен день. Навіть у Канаді на тебе може наїхати автобус. Ніхто не знає, коли прийде твій час… Після трагедії у Тернополі зрозумів, що потрібно допомагати ще більше, аніж до цього.

Коли планується наступний візит до Чорткова? Наступного року, у травні. Чи вийде йому особисто, невідомо, однак хтось із членів організації обов’язково приїде. Саме його 18-річний син закінчує навчання. Учні в його школі теж допомагають Україні, нещодавно проводили ярмарок, збираючи кошти на теплий одяг для солдатів. Хлопець дуже хоче сюди приїхати, але матір відмовляє – тільки після закінчення війни.

Українці стали приїжджати в Канаду досить давно, будували тут хати, засновували ферми. За океаном діє велика потужна організація – Український канадський конгрес, яка комунікує з меншими осередками, акумулює пропозиції від них і надає уряду. Українці – помітна частина канадського суспільства. Близько півтора мільйона проживає етнічних українців в Канаді при населенні країни у 40 мільйонів. Лише у невеличкий Вайтхорс з початку повномасштабної війни приїхало більше тисячі наших співвітчизників. (Що їх особливо схвилювало, багато з них говорять російською – авт.). Багато з них вже адаптувалося, розпочали власну справу, для цього є усі можливості. Скажімо, у них користується великою популярністю кухня на колесах. Українські сім’ї готують вареники, доставляючи їх авто тощо.

Чи планують вони повернутися з часом в Україну? Складне питання. Але чимало таких, як він, приїжджатимуть сюди, шукатимуть шляхи для інвестицій. Можливо, залишаться тут назавжди. Зізнається, що із задоволенням пів року мешкав би в Україні, і пів – у Канаді. У них там дуже холодно. (Сміється).

Оскільки ми, журналісти, представляли здебільшого друковані видання, поцікавилися, як у них стоять справи з газетами. Як і скрізь, сьогодні вони не настільки популярні. Однак, коли повернувся перший раз з України, підходили журналісти місцевої газети, аби розповісти про свою поїздку. Так буде і цього разу.

З чим буде пов’язаний наступний візит? Продовжувати далі допомагати. Питання не лише у війні. Допомагати, щоб збудувати в Україні міцне суспільство. Багато говорять, мовляв, світ вже стомився допомагати Україні. Проте він особисто – ні. Його пристрасть – це Україна. Дуже багато проблем сьогодні у світі, але російсько-українська війна – проблема № 1. Канадський уряд продовжує підтримувати Україну. Канада зрозуміла, що потрібно виробляти більше власної зброї, переозброюватися тощо. Росія дуже близько. У тім числі викликають тривогу й заяви Трампа. Спершу їх сприймали як жарт, але тепер розуміють небезпеку. Це свого роду й удар по Україні, адже замість того, щоб допомагати нам, Канада сама мусить переозброїтись.

Звісно, насамперед необхідно підтримувати армію, але й потрібно не забувати про дітей і всіх, хто цього потребує. Yukon Support Ukraine багато допомагає центру реабілітації дітей з інвалідністю «Дорога в життя», що у нашому місті. Пан Грант розповів цікаву історію про юного чортків’янина Богдана Вуйчика. У хлопця складна форма ДЦП з порушенням мовлення. Він усе розуміє, однак не може говорити. Від імені своєї організації вони написали листа фірмі, яка виготовляє спеціальні високотехнологічні пристрої для альтернативної комунікації (дана канадська розробка – єдина в світі!), завдяки яким дитина може спілкуватись з оточуючими за допомогою очей), про те, що треба допомогти хлопчику в Україні. Дане підприємство передало апарат безкоштовно, хоча коштує він 20 тис. доларів. Тепер звернулися до них з проханням у придбані стійки-тримача для цього пристрою, аби кріпити його на кріслі колісному. Перед нашою розмовою Грант у ролі святого Миколая завітав у реабілітаційний центр з мішком, повним іграшок, а Богданчик, упізнавши благодійника, до нього привітався!

Наостанок, подякувавши за спілкування, ми висловили сподівання, що співпраця триватиме й надалі і дружба між країнами стане ще міцнішою. Адже ми чудово пам’ятаємо, що Канада першою в світі визнала незалежність України у 1991 році.

З нетерпінням чекатимемо Вашого наступного візиту в Україну, пане Грант!

Тернопільські