Головний тренер ФК “Трибухівці” Ігор Дворецький: “Змінили не лише покоління гравців, а й схему гри”

16 грудня 2025 р. 23:19

16 грудня 2025 р. 23:19

Продовжуємо підбивати підсумки футбольного сезону 202 5 року. На черзі – ФК «Трибухівці» з Бучаччини, який посів одинадцяте місце. До розмови ми запросили головного тренера команди Ігоря Васильовича Дворецького.

– Ігоре Васильовичу, якими були завдання на сезон перед Вами та футболістами ФК «Трибухівці» ?

– Два завдання стояли перед нами на 2025 рік. По-перше, хотіли оновити команду, запросити молодих перспективних футболістів та підсилити проблемні позиції. По-друге, планували грати у першій лізі, де завдання мінімум було потрапити в призову трійку, максимум – здобути там перемогу. З перший завданням ми впоралися. Щодо другого, то, на жаль, вийшло зовсім інше, ніж очікувалося. Прийшлося виступати в одній об’єднаній лізі. І хоча завдань у цій лізі потрапити до призової трійки вже не було, адже ми добре розуміли наші фінансові та кадрові можливості, однак аж ніяк не думали, що будемо у підсумку одинадцятими. Тому, якщо в загальному оцінювати наші виступити у 2025 році, то саме друге завдання поставлене перед нами керівництвом виконане не було.

– З Ваших слів стає зрозуміло, що про «призи» не йшлося, а от чи планували за новим форматом чемпіонатом увійти до ві c імки кращих, щоби вести боротьбу у фінальній частині змагань з лідерами тернопільського футболу ?

– Завдання такого теж не було, хоча самі хлопці прагнули туди потрапити. Однак ми розуміли, що запросивши десять нових гравців, яким потрібен час, щоби зігратися, було б надзвичайно складно ввійти до першої вісімки. Водночас, на старті ніхто навіть не міг подумати, що після 9 стартових турів матимемо всього шість очок. Хоча, підсвідомо, десь уявляв, що буде дуже складно входити в сезон з такою великою групою новачків.

– У яких матчах, на Ваш погляд, ФК «Трибухівці» втратив очки, які власне завадили потрапили до фінальної частини чемпіонату ?

– Це відбулося у тих матчах, в яких ми програвали опонентам на виїзді з мінімальним рахунком 0:1. Так, у Підволочиську поступилися за далеко не найгіршої гриз нашого боку. Схожа ситуація була в Почаєві, де «Зелені леви» відібрали в нас три очки. В Збаражі від місцевих муніципалів пропустили вирішальний гол на 86-й хвилині і теж не дорахувалися очок. Десь, якби календар був трішки кращим, могли б за рахунок домашніх матчів набрати більше очок. Вийшло ж так, що на першому етапі чемпіонату, який відбувався в одне коло, з лідерами – довелося грати вдома, а з рівними за класом суперниками – виступати на виїзді.

– Можна ствердно говорити, що цьогоріч у команди з Трибухівців закінчилася зміна поколінь, яка частково розпочалася ще минулого чемпіонату ?

– ФК «Трибухівці» не лише змінив покоління гравців, а й змінив схему гри. Майже всієї молоді, яка у нас раніше була, по певних причинах, її вже немає. Тому довелося робити ставку на інших виконавців, декого запрошувати по ходу чемпіонату.

– Чи виправдали новачки Ваші сподівання ?

– Відповідаючи на це питання, треба було б кожного гравця аналізувати. Загалом, у жодному із запрошених футболістів не розчарувався. Хтось легше влився в новий колектив, хтось важче, однак всі старалися. Наведу лише один приклад, коли завдяки старанню людина отримує бажане і приносить користь колективу. То й ж універсал Володимир Семчук розпочинав, як гравець ротації. Згодом, завдяки старанню став футболістом основи, при чому, міг закрити будь-яку позицію – від центрального оборонця до центрального нападника. У загальному, задоволений всіма новачками. І, якщо хтось і відчував, що десь не дотягує, то, вважаю, він це добре знає і намагатиметься в майбутньому покращити свою гру.

– Дивлячись на Ваших новачків, приходиш до висновку, що ФК «Трибухівці» став ледь не фарм-клубом збаразького «Галича».

– З «Галича» нами було запрошено лише трьох футболістів – Літуса, Дишлюка та Зиска. У нас дійсно, склалися дружні стосунки з цим клубом. Часто спілкуюся з їхнім представником Володимировим Йосиповичем Курилом і при розмові, просив, якщо хтось з футболістів «Галича» не потраплятиме у 18-ку, то ми готові його запросити до себе. Однак, це був вибір кожного футболіста. Дана трійка пристала на наші умови і, я думаю, вони не розчарувалися, що опинилися в Трибухівцях. Разом з тим, не лише ми беремо футболістів з «Галича». У зворотному напрямку минулого сезону пішли Максим Крамарчук та Назарій Бобко. Тому цього року збаражчани повернули нам борг (сміється – авт. ). Тобто маємо рух у два боки…

– ФК «Трибухівці», мабуть, єдина обласна команда, яка більшість матчів грала за тактичною схемою з п’ятьма захисниками і двома нападниками…

– З тим підбором гравців, який у нас був, іншого варіанту, як грати за схемою 5-3-2, я не бачив. Ми починали за іншою схемою і як я вже говорив, набрали всього 6 очок у перших 9 матчах. У цей період ми багато пропускали і майже не створювали моментів в атаці (не враховуючи матч проти ФК «Теребовля»). А коли тактична схема в другій частині чемпіонату змінилася, то в інших 9 поєдинках здобули 16 залікових балів. Результат показав, що ми на правильному шляху. Це підтверджують у тому числі і матчі з командами першої вісімки. До прикладу, непогано зіграли вдома з тими ж «Медоборами» (0:0), на виїзді перемогли «Галич» (2:1). Хтось може сказати, що в останньому зі згаданих поєдинків нам десь пофартило з голом Василя Богачука. Однак, як кажуть, щастить сильнішим і результати більшості матчів показують, що ми обрали правильний шлях.

– Потрапивши у групу «вибування», чи не складно було, у першу чергу психологічно, налаштовувати футболістів, які вже не ведуть боротьбу за високі турнірні місця ?

– Однозначно, було важко. Однак наші хлопці розуміли, що вони грають для вболівальників, які, я вважаю, одні з найвідданіших зі всіх команд, які цьогоріч брали участь чемпіонаті області. Тому хотілося їх потішити, як грою, так і результатом. З п’яти матчів у цій «втішній» групі – три ми проводили вдома і всі три перемогли, тому наші симпатики точно не були розчаровані. Водночас і з локальною задачею залишитися у першій 12-ці ми теж впоралися.

– Доводилося чути, що у команди не було стабільного тренувального процесу. Напевно це теж вплинуло на не зовсім вдалі результати ФК «Трибухівці» ?

– Цьогоріч, ситуація в цьому плані була трішки дивною. Стабільним був тренувальний процес у першій частині сезону, тренування відвідували по 12-14 футболістів, але результату тоді… не було. А з середини серпня по різних причинах тренувань не було зовсім і команда… здобула результат, вигравши чотири матчі з п’яти. Складно пояснити ,чому мала місце така ситуація, однак так у нас вийшло і я відверто про це кажу.

– А де вдалося відшукати резерви футболістам, які видали фінішний спурт з чотирьох поспіль перемог ?

– По-перше, це сталося завдяки тому, що ми стали грали з п’ятьма захисниками, щільніше грали в обороні з гравцями групи атаки суперника, не даючи їм як простору, так і можливості довго думати. По-друге, граючи у два форварди – команда почала значно більше створювати в атаці, відповідно пішли забиті м’ячі, а з ними й успішні матчі.

– Який, на Ваш погляд, матч ФК «Трибухівці» був найкращим у чемпіонаті, а який провальним ?

– По-правді кажучи, провальних матчів було чимало. При чому, як це не дивно, більшість з них припали на домашні поєдинки. Мені найбільше не сподобався, не применшуючи заслуг суперника, наш матч з «Соколом». Не зрозумів нашої поразки 0:4 – ні малюнку гри не було, ні бажання. Пропустивши перший гол, чомусь мої підопічні зупинилися. Те ж саме можу сказати щодо домашнього поєдинку з «Вікнинами», який ми програли 0:3. Була дуже велика наша поразка від ФК «Борщів» – 1:10, хоча до першого пропущеного м’яча, стартових 30 хвилин ми виглядали непогано. І ще одна зустріч не з приємних відбулася у В. Березовиці проти «Поділля» (1:6). Стартових п’ятнадцять хвилин виглядали доволі солідно, а потім два м’ячі «привезли» самі собі і… зупинилися. Психологічно дуже важко було хлопцями, пропустивши першими, повернутися в гру.

Щодо хороших матчів, то їх теж було не мало. Найкращою, на мій погляд, була наша остання гра сезону зі «Збручем-Агробізнес» (4:3). При чому, хороша вона була з обох сторін. Атакувальний футбол з чималою кількістю голів продемонстрували обидва колективи. По самовіддачі наших гравців мені сподобалися навіть програшні гри з «Агроном» (1:4) та в Нараєві (2:3).

– Хто був лідером трибухівської команди в цьому сезону ?

– Важко когось виділяти, всі футболісти у першій половині сезону переживали за поразки, а в другій частині – раділи перемогам. Дуже задоволений Андрієм Гаврилюком. Загалом майже ідеальною у нас середина поля – Юсипчук, Гаврилюк, Солонинка. Дуже розраховував на Михайла Юристого, однак у нього були серйозні проблеми зі здоров’ям і він нам майже не допоміг. Задоволений резервним голкіпером Довгалюком – порядний хлопець, який у будь-яку мить готовий був підмінити нашого капітана Владислава Сорочука. Так, припустився зі «Збручем» двох необов’язкових помилок, однак у воротарів подібне трапляється. Однак загалом у матчах, у яких йому довелося грати, показав доволі хороший рівень.

– Як на мене, цього року друга молодість прийшла до ветеранів команди Грицака та Богачука, які провели, напевно, найкращий сезон з усіх на рівні чемпіонату області…

– Юрій Грицак завжди був бійцем до «кісток» у хорошому значенні цього слова. Він полюбляє підключатися до стандартів, його перевага – гра на другому поверсі. Цього сезону з шістьма забитими м’ячами Юрко став наших другим бомбардиром. Тому, однозначно, цей сезон він записує собі в актив. Василь Богачук давно грає за ФК «Трибухівці». Десь йому було важко, не мав стабільного місця в основі, коли ми грали за схемою 1х4х5х1. Коли ж виходив на поле, то не завжди встигав з підключеннями в атаку, що особливо цінно для флангового захисника. Однак в нього є своя особливість – він дуже добре бачить поле. Василь двічі забив у цьому чемпіонаті. В обох випадках не лише потрібно було потрапити м’ячем у ворота, а в першу чергу треба було мати хороше бачення поля та швидко прийняти правильне рішення.

– Назвіть символічну збірну ФК «Трибухівці» зразка 202 5 року.

ؘ – Воротарі – Владислав Сорочук/Андрій Довгалюк

Ліберо – Володимир Семчук

Центральні захисники – Євген Гриців та Юрій Грицак

Правий латераллі – Василь Богачук

Лівий латераллі – Іван Калашніков

Опорні півзахисники – Андрій Гаврилюк та Іван Солоника/Віталій Юсипчук

Піднападник – Ігор Щербаков

Нападники – Ігор Керницький та Андрій Літус

– Хто допомагав Вашій команді пройти не простий футбольний рік?

– Допомагали команді в першу чергу наш президент і голова Трибухівської громади Олег Іванович Ковдрин, депутатський корпус та відділ молоді і спорту громади. За що їм велика вдячність від всіх футболістів та тренерського штабу.

– Як оціните загалом цьогорічний чемпіонат Тернопільської області в плані організації?

– Завжди говорять, коли чемпіонат проводиться за кластичною схемою у два кола – це найкращий турнір. Однак ми живемо в складні часи, тому, десь і вони впливають як і на кількість учасників футбольних змагань, так і на систему їх проведення.

– Цьогоріч Трибухівці стали фактичний центром футбольного життя Тернопільської області. Село біля Бучача, яке представляє Ваша команда, приймало два найголовніших поєдинки року – фінал кубка області і «золотий» матч. Наскільки ці події підштовхнуть до ще більшої популяризації футболу у регіоні ?

– Матчі ФК «Трибухівці» завжди чисельно відвідували вболівальники, за що я їм безмежно вдячний. За кількістю наших симпатиків ми цього року були точно у першій вісімці, або навіть у трійці. Однак, побідного роду матчі, які ви вище назвали, стали для глядачів справжнім святом! Відтерто скажу, за всі роки існування футболу у Трибухівцях, стільки глядачів, як на «золотому» матчі, місцевий стадіон ще не приймав. Фактично не було жодного вільного місця на трибунах, більше того, чимало вболівальників стояли по периметру. Навіть ті люди, які мало цікавилися до того футболом, прийшли на стадіон, щоби подивитися на класну гру, за участю класних команд. Для Трибухівської громади приймати подібного роду матчі – це в першу чергу престижно, в другу – місцева молодь, дітки, побачивши такого рівня футбол, обов’язково почнуть відвідувати спортивні секції.

– Чи є вже напрацювання у ФК «Трибухівці» на 2026 рік?

– Важко поки про це говорити. Як буде через зиму – поживемо-побачимо. Однозначно, якщо вести мову про конкурентно спроможну команду, потрібно зберегти лідерів, на яких зараз є попит. Керівництво про це знає, перелік з шести таких гравців я подав. Мова йде в першу чергу про молодих футболістів – Літуса, Юсипчука, Семчука тощо. Також потрібно точково підсилювати практично кожну лінію, а для цього потрібні значні кошти…

Фото – “Футбол з-за воріт та інші фото”

Тернопільські