Переселенка з Херсонщини, яка виховує дитину з ДЦП, просить допомогти із житлом. Влада мовчить

18 грудня 2025 р. 20:23

18 грудня 2025 р. 20:23

Напередодні різдвяно-новорічних свят пані Наталя не розкладає подаровану ялинку. Переживає, чи не доведеться все збирати і з’їжджати з орендованої квартири — у невідомість. Родина виїхала з окупованої Херсонщини у 2022 році. Наталя з чоловіком, дочкою та сином, у якого ДЦП та гідроцефалія. Не залишили в окупації і двох котів.

«Я не знаю, що робити. Куди йти? На вокзал? Для мене найбільший страх, залишитись без житла». Це загрожує родині з Херсонщини Наталії Березовської. Жінка 24/7 піклується про 12-річного сина Іллю, який з народження має ДЦП та гідроцефалію (захворювання головного мозку, характеризується надлишковим скупченням ліквору, тобто спинномозкової рідини, в порожнині черепа).

Наталя розповідає, вона з чоловіком, дочкою і сином 5 місяців жили в окупації. Виїжджати наважилися саме через сина Іллю. На окупованій території не було ліків, без яких дитина могла померти.

— Не було вже ні підгузків, ні ліків протисудомних, нічого. У нас він шунтований, у голові шунт. І я знала, що рано чи пізно моста не буде. Так воно і получилося — міст взірвали. І була остаточна точка, коли лікар сказав: «Тікайте, бо ваша дитина помре без цих ліків. Навіть два дні — і це вже буде кома». Виїжджали ми тяжко, тому що дитина лежача, у формі ембріона сиділа. У нас були п’ять разів судоми», — розповідає мати.

Те, що жінка бачила, поки виїжджали через сіру зону, теж ніколи не забуде.

— Там візочок висить на дереві, там машини розбиті, там тварини розклалися... Донька каже: «Мама, ти бачиш, труп лежить?». Тільки берці залишилися, людини вже немає…, — пригадує Наталія.

Допомагали з орендою

Спершу родина виїхала до Кам’янця-Подільського, а з 2023 року переїхали у Тернопіль. Подруга запропонувала, бо тут у неї рідня, говорить Наталя. Зараз родина орендує квартиру, оплачувати яку донедавна допомагала знайома, яка мешкає за кордоном.

— Вона оплачувала нам тут квартиру, висилала 300 євро. А тепер каже: «Я втратила роботу, можу платити тільки 150 євро, і це до літа». А тепер мовчить, на дзвінки не відповідає. Я ж розумію, що вона теж не може вічно допомагати, у неї своє життя, своя родина, свої діти, — у розпачі додає Наталя.

Власник пішов на зустріч родині і вже зменшив вартість оренди на дві тисячі. Та все одно для родини це непідйомна сума. Дочка вже повнолітня, вона працює і допомагає як може, каже Наталя. Чоловік теж працює, але через проблеми зі здоров’ям постійного заробітку знайти не вдається.

— Чоловік захворів на цукровий діабет. Сказали, що це в нього на нервовій системі. Поки що ми не на інсуліні. Цукор не падає. Один препарат нам дають безкоштовно від держави, інший купуємо за 500 гривень. Я навіть не знала, що глюкометр теж мають видавати безкоштовно. Купила. Чоловік працює у приватного підприємця підсобним працівником. У нього тиск — то піднімається до 180–200, то падає до 90 на 60. Він не може працювати. Я вже не знаю, що робити. Бо якщо він втратить роботу, то все…, — додає Наталя.

Розуміючи ставлення суспільства до чоловіків, які не служать, Наталя пояснює, він має бронь через інвалідність сина.

Додає, медикаменти для Іллі дають безкоштовно. Волонтери і небайдужі теж підтримують, подарували планшет, іграшки хлопчику, вони переважно музичні. Ілля має свою дієту, безлактозну, їсть різні пюре, які родина купує в аптеці. Памперси також дають безкоштовно, але їх часто не вистачає, доводиться докупляти.

Черга на житло

Ще на початку 2024 року жінка зверталась до міської ради щодо житла. Каже, стала в чергу в ЦНАПі, але поки що жодної звістки не отримала.

— Я йшла до нашого мера, до Надала. Це було вже... другий рік пішов. Спочатку написала заяву. Мені подзвонили, що можна йти. Я прийшла. Був не він, а представник. Дуже багато в залі було людей. Я пояснила свою ситуацію. «Ми вам подзвонимо» — і все. Ми зверталися в ЦНАП, я у черзі на житло була 58-ма... А тепер я навіть не знаю, яка я. Вони кажуть: «Ви ж розумієте, немає фінансування». Я в цьому взагалі не розуміюся. У мене страх залишитися на вулиці, все , — наголошує Наталя.

Додає, родині пропонували варіанти із гуртожитком, але умови там не підходять для Іллі. Як і будинки далеко в селах, адже в будь який момент може знадобитись медична допомога. А повертатись родині немає куди.

Що кажуть у міській раді

Редакція звернулась за коментарем до міської ради. Речниця Мар'яна Зварич повідомила, що вона у відпустці і знову попросила написати інформаційний запит. Начальник управління соціальної політики Віталій Хоркавий порадив звернутися до Відділу квартирного обліку та нерухомості, де і займаються питаннями черги на житло для переселенців. Там теж допомогти не змогли, попросили написати запит, адже керівниця Тетяна Басюрська зараз теж у відпустці.

Нагадаємо, наприкінці 2022 року у селі Малашівці відкрили модульне містечко для внутрішньо переміщених осіб. Також «20 хвилин» писали , що триває будівництво багатоквартирного будинку для переселенців за кошти Європейського Союзу на вулиці Микулинецькій. Але коли там можна буде жити поки невідомо. Більше інформації про житло для переселенців у Тернопільській громаді немає. Редакція напише відповідний запит до міської ради.

Наразі Наталя розгляне будь-які варіанти із житлом, де може проживати родина з дитиною з інвалідністю, і готова прийняти будь-яку допомогу. Контактний номер телефону Наталії Березовської: 095-471-53-91.

Реквізити для допомоги родині

Картка «Ощадбанку»

4483820035775013 Березовська Наталя

Картка «ПриватБанку»

5168745132286839 Березовська Анна

Тернопільські