Головний тренер «Поділля» (В. Березовиця) Олег Керничний: «Зарано повірили в те, що можемо боротися за «призи»

24 грудня 2025 р. 21:11

24 грудня 2025 р. 21:11

– Олеже Ігоровичу, якими були завдання на сезон перед Вами та футболістами «Поділля» ?

– Завдання мінімум було потрапити до першої п’ятірки, максимум – до призової трійки.

– Зважаючи на те, що команда з В. Березовиці фінішувала шостою, виходить завдання виконане не було ?

– За результатами п’яти турів «Поділля» йшло на першому місці. Напевно, футболісти зарано повірили в те, що можуть боротися за «призи» і в наступних поєдинках дещо «перегоріли». Та й суперники на нас налаштовувалися по-особливому, вже як на лідера, а ми психологічно до цього, як виявилося, не були готові. І почали втрачати необов’язкові очки, навіть у тих матчах, у яких мали ігрову перевагу.

Однак, як би там не було, сезон «Поділлю» можна записати в актив. Ми покращили на одну позицію своє минулорічне підсумкове місце в турнірній таблиці. Більше того, боролися до кінця і ще за три тури до завершення чемпіонату мали навіть шанси на третє місце. Однак дві поспіль домашні поразки від ФК «Збараж» та «Галича» завадили нам це зробити.

– Команда провела сезон дуже не рівно. Були відрізки вдалі, а були відверто провальні. Чому так сталося, адже команда укомплектована досвідченими виконавцями ?

– Цьому було кілька чинників, головні з них – психологія та невезіння. На лідерів було відповідне налаштування, хотіли показати класний футбол і в більшості матчах нам це вдавалося. З першою четвіркою «Поділля» зіграло дуже достойно. Особливо, якщо брати матчі першого етапу – перемоги над ФК «Борщів» (1:0) та «Медоборами» (2:0), нічия у Збаражі проти «Галича» (0:0). Достойною була гра і проти чемпіона – «Агрона» у В. Гаях, якому хоча й проступилися (0:3), однак у тій зустрічі нас вибило з колії вилучення голкіпера Романа Гуріна наприкінці першого тайму. З тими ж командами на фінальному етапі зіграли теж гідно, мали чимало моментів, однак нас дуже підводила реалізація гольових моментів. Створювали чимало, а от забити не могли. Зовсім інша ситуація була в матчах з середняками і аутсайдерами. Напевно, тренерському штабу не вдалося достукатися до підопічних, щоби ті зрозуміли, що слабких суперників не буває і в кожному матчі потрібно віддаватися на повну, як це було в поєдинках з фаворитами.

– У яких матчах, на Ваш погляд, «Поділля» втратило очки, які власне завадили поборотися на призові місця ?

– З «Соколом» втратили два необов’язкових очка. «Зеленим левам» не повинні були програвати. Зобов’язані були краще зіграти з ФК «Збараж» на виїзді та вдома з «Вікнинами». Це я називаю ті команди, які нам по силі було перемогти. Саме очок у цими колективами нам у підсумку не вистачило, щоби фінішувати в призовій трійці.

– Мабуть, матчі з «Соколом», як в чемпіонаті, так і в кубку області, були для Вашої команди особливими. Адже вперше на рівні обласних змагань відбулося великоберезовицьке дербі ?

– Кожне дербі є особливим! Однозначно, ми хотіли в перемогти в чемпіонаті «Сокіл», щоби зберегти лідерську позицію у турнірній таблиці. На жаль, той матч завершився внічию – 1:1, а суперник зрівняв рахунок, на мій погляд, після порушення правил (мав місце напад на голкіпера), якого арбітр не побачив. Що ж до кубкового протистояння з «Соколом», то ми ці змагання розглядали, як етап підготовки до вирішальних поєдинків сезону, відповідно особливих завдань на них не ставили. Та й у той період ми не могли залучити до цих матчів кількох основних футболістів команди, які травмувалися. Хоча, звичайно, прикро було програвати за сумою двох матчів, адже навіть тими гравцями, які були тоді в обоймі, могли далеко пройти по кубковій дистанції.

– Які, на Ваш погляд, матчі «Поділля» були найкращими у чемпіонаті, а які провальними ?

– Найкращим, у плані самовіддачі своїх підопічних та сили суперника, був поєдинок у Борщеві проти одного з головних фаворитів чемпіонату – ФК «Борщів», якого ми змогли перемогти (1:0). Болючими ж були три поразки на першому етапі змагань у матчах, у яких вели в рахунку, але в підсумку в всіх поступилися. Так було у Збаражі проти місцевих муніципалів, де після голу Дмитра Познанського, провалили другий тайм – пропустивши тричі і в програли опонентам 1:3. Схожа ситуація була і в домашньому поєдинку проти «Зелених левів», у якому рахунок відкрив Денис Пошелюжний, однак знову зарано повірили в свої сили і суперник нас покарав з таким ж рахунком 1:3. Також вигравали 1:0 в одноклубників з Васильківців, а в підсумку, пропустивши наприкінці матчу, поступилися їм 1:2. А про домашню поразку від «Вікнин» навіть не хочеться згадувати, настільки не вдало мої підопічні грали проти молодої команди.

– Хто був лідером команди з В. Березовиці в цьому сезоні, а хто не виправдав Ваших сподівань ?

– Лідером, як на полі, так і в роздягальні я б назвав досвідченого оборонця Дмитра Грицика. Школда лише, що в середині сезону він отримав травму, певний час лікувався, відновлювався. Тоді нам його дуже не вистачало. Також нам бракувало яскраво вираженого забивного нападника, який би міг вирішити долю того чи іншого епізоду. Адже в кожному матчі моментів ми створювали чимало, однак вкрай мало доводили до логічного завершення. Загалом цього сезону в «Поділля» був хороший колектив у прямому розуміння цього слова, разом ми раділи перемогам і засмучувалися поразкам.

– Як і минулоріч, у сезоні-2025 «Поділля» зробило ставку на футболістів з Хмельниччини. Чи виправдала вона себе ?

– Вважаю, так. Кваліфікація запрошених з Хмельниччини гравців була доволі високою і більшість з них, приїжджаючи на матчі «Поділля», викладалися на повну.

– Назвіть символічну збірну «Поділля» зразка 2025 року.

ؘ– Воротарі – Роман Гурін/Сергій Данилюк

Центральні захисники – Дмитро Грицик та Ярослав Ясніцький

Лівий захисник – Богдан Цупер

Правий захисник – Андрій Приян

Опорні півзахисники – Олег Кубик та Євген Гноянко

Піднападник – Павло Середюк/Микола Гнатишин

Лівий півзахисник – Денис Пошелюжний

Правий півзахисник – Вадим Королюк

Нападник – Дмитро Познанський

– Оцініть цьогорічний чемпіонат області в плані конкуренції, адже «Поділля» третій сезон поспіль грає в еліті обласного футболу, тому маєте з чим порівняти?

– «Агрон», на мій погляд, показував найкращу гру впродовж сезону і його чемпіонство закономірне. Якщо брати інші сім колективів «чемпіонської» групи, як показали наші матчі, всі приблизно одного рівня і кожен міг бути, як другим, так і восьмим. З цього числа, якщо глянути на таблицю, виділяється ФК «Борщів», який значно випередив за очками інших. Однак я б не сказав, що за грою борщівська команда сильно когось випереджала, хіба в організаційному плані. Якщо взяти матчі з нами, то, завдяки хорошому налаштуванню і виконання футболістами «Поділля» тренерських настанов, ми у гостях святкували перемогу. А на власному полі, при рахунку 0:0, мали два чистих виходи віч-на-віч. Забий гол хоча б в одному з них, відкривай рахунок і ситуація на полі могла б повернутися на нашу користь. Але тут спрацювало футбольне правило: «не забиваєш ти – отримуй гол у відповідь». Ми пропустили, пішли великими силами відіграватися і в компенсований час наразилися ще й на контратаку суперника.

– Хто допомагав Вашій команді пройти непростий футбольний рік?

– Найперше, вдячний Великоберезовицькій селищній раді, особисто голові громади Андрію Галайку, всьому депутатському корпусу та начальнику відділу молоді, спорту, сім‘ї та туризму селищної ради Ігорю Бронецькому. Багато у тренувальному процесі мені допомагав брат Михайло. Цього сезону в нас було чимало меценатів та спонсорів, яких теж варто згадати: Мишковицький спиртовий завод (Василь Чобанюк), ПАП «Агропродсервіс (Андрій Баран), «Bruk R» (Роман Керничний), ресторан-кафе «0352» (Богдан Цупер), «Фанджі Фарм»» (Євген Соловський), ЖКГ (Володимир Кошельовський) та автоперевізник Олег Гевко. Від себе особисто та від всієї команди дякую всім, хто нам допомагав у цей непростий час. Звичайно, окрема подяка нашим вболівальникам, які чисельно підтримують нашу команду на всіх матчах. А головна подяка – Збройним силам України, які боронячи країну, дозволяють нам грати футбол.

– Як оціните загалом цьогорічний чемпіонат Тернопільської області в плані організації?

– Організація була на доволі хорошому рівні – вчасні анонси матчів, всі поєдинки транслювалися «наживо», з коментатором, післяматчеві коментарі. Великий плюс, що Асоціація футболу Тернопільщини пішла назустріч, в тому числі «Поділлю», і відмовилася від проведення матчів по буднях. Якщо говорити про систему проведення чемпіонату, то, за умови, якщо б ми грали класично в два кола, не всі змогли б фінансово «потягнути» 26 матчів. А так, зіграли оптимальних 20 поєдинків у чемпіонаті, а хто мав бажання та спроможність – заявився ще й на кубок.

– Чи вже накреслені в «Поділля» плани на 2026 рік?

– З числа вихованців тернопільського футболу, які є в обоймі «Поділлі», а також потенційних новачків, сформували команду, яка виступає у Тернопільській футзальній лізі. Саме в ній будемо підтримувати форму. Далі запланована традиційна учать у Зимовій першості області і спаринги на трав’яному газоні. Хотілося б зберегти кістяк команди, який виступав у 2025 році та точково підсилити кілька позицій. Однозначно, будемо шукати нових футболістів, найперше серед місцевих вихованців.

Фото – “Футбол з-за воріт та інші фото”

Тернопільські