Двоє синів — дві зірки на небі: Хоростківська громада прощається з лейтенантом Русланом Стрільчуком - Тернопільські

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Двоє синів — дві зірки на небі: Хоростківська громада прощається з лейтенантом Русланом Стрільчуком

31 грудня 2025 р. 11:12

31 грудня 2025 р. 11:12

Теребовлянщина та Хоростківська громада знову занурилися у глибокий сум, який неможливо висловити словами. Люди навколішках, із сльозами на очах, крізь вогні сотень лампадок зустрічали домовину з тілом лейтенанта Руслана Стрільчука. Молодий офіцер, кадровий військовий, він обрав шлях захисника свідомо, проте війна внесла свої чорні корективи у його долю. Тепер Руслану назавжди залишиться двадцять два.

Зустріч Героя у Теребовлі стала моментом спільної молитви та національної гідності. Духовенство відслужило панахиду за упокій душі бійця, після чого жалобний кортеж вирушив до його рідного села Великий Говилів. Саме там, у батьківському домі, сьогодні, 31 грудня, о 12:00 годині розпочнеться чин похорону, який стане останньою земною мандрівкою для молодого лейтенанта.

Трагедія сім’ї Стрільчуків вражає своєю непомірною тяжкістю, адже Руслан став уже другим сином, якого родина віддала на вівтар незалежності України. Захисника поховають поруч із його рідним братом Іваном, життя якого обірвалося зовсім нещодавно — 18 вересня цього року під час боїв у населеному пункті Володимирівка Донецької області. Тепер двоє братів-воїнів спочиватимуть поряд, навіки об’єднані любов’ю до Батьківщини.

Руслан був молодим, сповненим мрій та життєвих сил, але обов’язок перед країною поставив вище за особисте майбутнє. Його шлях кадрового військового був коротким, але надзвичайно героїчним. Як командир, він знав ціну відповідальності, і до останнього подиху залишався вірним присязі, боронячи нас від російського агресора.

Громада схиляє голови перед подвигом братів Стрільчуків та висловлює щирі співчуття батькам, які за кілька місяців втратили двох опорок та гордість сім’ї. Біль цієї втрати є болем кожного українця. Світла пам’ять лейтенанту Руслану, який тепер триматиме небо разом зі своїм братом. Герої не вмирають, поки ми пам’ятаємо ціну нашої свободи!