Тернопільський футбольний діамант, який підкорив Брюссель

03 лютого 2026 р. 12:30

03 лютого 2026 р. 12:30

Коли сьогодні ми згадуємо про українських футболістів у Європі, на думку одразу спадають гучні трансфери останніх років, або ж легенди українського футболу Андрій Шевченко чи Сергій Ребров. Проте справжні поціновувачі гри пам’ятають часи, коли тернопільська «Нива» була не просто учасником вищої ліги, а справжньою кузнею талантів, здатних шокувати грандів. Саме в цій атмосфері запалилася зірка Олега Ящука — хлопця, який пройшов шлях від сільського стадіону на Тернопільщині до капітанської пов’язки в легендарному «Андерлехті».

Золота епоха тернопільської Ниви

У середині 90-х тернопільський футбол переживав свій пік, а стадіон «Ниви» перетворювався на справжню фортецю для будь-якого суперника. Олег Ящук увірвався у дорослий футбол настільки стрімко, що захисники досвідчених команд просто не встигали за його маневрами. Його феноменальна результативність та вміння опинитися у потрібному місці зробили його кумиром місцевих вболівальників.

Тоді «Нива» була командою, де молоді гравці отримували реальний шанс проявити себе, і Олег став яскравим прикладом того, як провінційний талант може стати європейською зіркою. Виступи за юнацьку збірну України на Євро-1994, де наша команда сенсаційно здобула бронзу, лише підтвердили: у Тернополі виховали гравця світового рівня. Перемога над Англією в чвертьфіналі того турніру досі залишається однією з найтепліших сторінок у спогадах українських вболівальників того покоління.

Переїзд до Бельгії у 1996 році став логічним продовженням кар’єри «самородка». Незважаючи на численні травми, які часто заважали Олегу розкритися на повну, він провів у «Андерлехті» ціле десятиліття. Став чотириразовим чемпіоном країни. Його досі вважають своїм у Брюсселі, адже відданість і професіоналізм Ящука стали еталонними для іноземних легіонерів.

Нове покликання на тренерському містку

Сьогодні Олег Ящук уже не забиває голи на переповнених стадіонах, але його зв’язок із великим футболом не перервався. Він обрав шлях тренера, і де ж ще йому працювати, як не у структурі рідного «Андерлехта»?

Працюючи з молодіжними складами, Олег передає свій неоціненний досвід поколінню, яке мріє про великі перемоги. Він вчить хлопців не лише техніці, а й тій незламності, яка колись допомогла йому самому вистояти після важких операцій та повернутися на поле.

У своїх інтерв’ю Олег часто згадує рідний Тернопіль та «Ниву». І щиро сподівається, що одного дня команда знову повернеться до еліти українського футболу. Його історія — це не лише про голи та кубки. А про те, як важливо залишатися вірним своїй справі навіть за тисячі кілометрів від дому. Тренерська кар’єра Олега Ящука уже набрала обертів, і хто знає, можливо, колись ми побачимо його на чолі українських клубів чи збірної.

Сьогодні він виховує нових «зірок», але для нас він назавжди залишиться тим самим юним форвардом із Тернополя, який змусив усю Європу вивчити своє прізвище. Його шлях — це доказ того, що справжній талант обов’язково знайде свою дорогу, якщо за ним стоїть праця та мрія.

Історія найвідомішої тернопільської зрадниці біатлоністки Олени Зубрилової

Тернопільські