У пеклі Торецька: поліцейський з Тернопільщини про те, що допомогло вистояти під вогнем ворога

03 лютого 2026 р. 22:13

03 лютого 2026 р. 22:13

Упродовж усього свідомого життя поліцейський розшукував злочинців, а під час повномасштабної війни став тим, хто зі зброєю в руках зупиняє окупантів на українській землі. Оперуповноважений карного розшуку. Захисник України. Боєць, який 76 діб утримував позиції у Торецьку.

Історію захисника розповіли в поліції Тернопільщини.

Роман Семенчук народився 24 березня 1989 року в місті Борщів Тернопільської області. Закінчив Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. Службу в органах внутрішніх справ розпочав у 2012 році. Вже за рік обрав карний розшук і 12 років присвятив боротьбі зі злочинністю. З червня 2024 року — боєць стрілецького батальйону поліції Тернопільської області.

Роман ніс службу на передових позиціях: спочатку на кордоні з Республікою Білорусь, згодом на Донеччині, зокрема на Краматорському та Торецькому напрямках.

Пекло під масованими атаками дронами, мінометами й артилерією

Захід на позицію тривав близько тижня — через інтенсивні ворожі обстріли та складні погодні умови бойова броньована машина не могла доставити особовий склад і провести ротацію. Поліцейські змінили 13 бійців, які до того утримували оборону 45 діб.

Уже в першу добу відбувся вогневий контакт. Загинув медичний працівник. Тіло занесли до укриття. Протягом двох діб чекали на евакуацію загиблого, однак через постійні обстріли заїзд ББМ був неможливий. Згодом — новий бій: одного противника знищено, ще одного поранено. Ворог виявив позицію та почав масовані атаки дронами, мінометами й артилерією, застосовував отруйні речовини та запалювальні засоби. Так тривало два тижні.

Збирали воду з роси чи після дощу

— Ми фактично залишилися самі, в напівоточенні. Ворог активно застосовував РЕБ — наші дрони до нас не долітали. Продовольства критично бракувало. Воду збирали після дощу або з роси, — згадує Роман. У таких умовах трималися ще близько трьох тижнів.

Загалом Роман Семенчук і його побратими провели в Торецьку 76 днів. За цей час він втратив 16 кілограмів ваги. Вистояв, тримаючись думками за родину, яка чекала вдома. Зв’язок вдавалося встановити лише зрідка, інколи на кілька хвилин. Кожен день міг стати останнім.

Після отримання наказу на відхід бійці обрали єдину можливу мить і почали прорив. Утім, під час руху групу наздогнали ворожі безпілотники. Роман зазнав поранення, але міг продовжувати рух. Його побратим зі стрілецького батальйону був тяжко поранений. Усвідомлюючи, що група не зможе з ним дістатися до безпечної зони, він передав засоби зв’язку, аптечку, координати для евакуації та залишився.

Нескорені

— На жаль, зв’язок із ним обірвався… Ми лише чули, як позаду працювали ворожі дрони…, — пригадує Роман.

До позицій Сил оборони України дісталися вісім бійців — поранені, виснажені, але живі та нескорені.

Роман Семенчук був госпіталізований, пройшов курс лікування та реабілітації. Восени 2025 року повернувся до служби в Управлінні карного розшуку поліції Тернопільської області.

З фронту на нього чекали мати, дружина та донька. Батько, сестра, брати, дядьки, швагро — нині також захищають Україну. Батько Романа раніше проходив службу в карному розшуку, а після виходу на пенсію змінив поліцейський однострій на військову форму.

Нагадаємо, раніше «20 хвилин» розповідали історію оператора дронів з 105 окремої бригади ТрО.

Військові тернопільської артбригади отримали золоту зірку від «Динамо» Київ

«Я не хотів би, щоб мої діти знали війну». Історія оператора дронів з 105 окремої бригади ТрО

Тернопільські