На Тернопільщину від суботи прийшло 9 сумних звісток

18 лютого 2026 р. 12:23

18 лютого 2026 р. 12:23

Від суботи Тернопільщина втратила дев’ятьох захисників України. Троє військовослужбовців тривалий час вважалися зниклими безвісти. Серед загиблих воїнів з Тернопільщини – жителі Денисова, Козова, Тернополя, Увислої, Потуторова, Збаража, Цеброва та Ходаків.

Військовослужбовець з Денисова помер від травм у лікарні

Андрій Степанович Шарван, 1995 року народження, уродженець села Денисів Купчинецької громади, помер 7 лютого 2026 року в лікарні від травм, отриманих під час виконання бойових завдань. Війна забрала ще одного захисника і мужнього воїна.

Тіло героя зустрічали 13 лютого. Живий коридор формували від маркету “Торба” в 11:15 годині. Громада знову опинилася в жалобі після отримання офіційного підтвердження про смерть військовослужбовця.

Ветеринар з Козова два роки боровся з пораненням

Михайло Володимирович Машковський, 29 листопада 1970 року народження, житель Козова, помер після тривалого лікування від складного поранення, отриманого під час несення служби. Він народився в Козові, закінчив Козівську ЗОШ №2. Працював ветеринаром, був спеціалістом своєї справи.

Зі слів рідних, він був доброю та відкритою людиною, завжди радо допомагав тим, хто до нього звертався. У лютому 2023 року Михайло приєднався до лав ЗСУ. Під час несення служби отримав складне поранення, після якого проходив лікування аж до дня своєї смерті.

У померлого військовослужбовця залишились дружина Наталія, донька Марія, син Василь та мама Марія. Панахида за покійним відбулася 12 лютого о 19:00 годині. Поховали військового 13 лютого. Чин похорону розпочався о 14:00 годині. Провести Захисника в останню путь прийшли рідні, близькі, сусіди, військовослужбовці, представники влади, духовенства та громадськості.

Двоє воїнів з Тернополя

Міський голова Тернополя Сергій Надал повідомив про загибель двох земляків, які тривалий час вважалися зниклими безвісти.

Олександр Євстахович Слободян завершив свій земний шлях на 49-му році життя під час виконання бойового завдання у Донецькій області. Воїн вважався зниклим безвісти з 9 лютого 2024 року. Він віддав своє життя, захищаючи Україну, її незалежність та мирне майбутнє, даруючи Україні майбутнє і свободу.

Олександр Васильович Серафименко загинув на 52-му році життя в ході виконання бойового завдання у Донецькій області. Він вважався зниклим безвісти з 6 серпня 2024 року. Воїн покинув цей світ як Герой, чий подвиг назавжди буде вписано в історію.

Старший кулеметник з Увислої загинув на Покровському напрямку

Іван Сергійович Чорний, 21 січня 1996 року народження, житель села Увисла Хоростківської міської ради, героїчно загинув 3 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Вільне Покровського району Донецької області внаслідок удару FPV-дрона противника.

Старший солдат був старшим кулеметником (бронеавтомобіля) 2-го кулеметного відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки 2-го батальйону оперативного призначення військової частини 3027 Національної гвардії України.

24 лютого 2022 року Іван Сергійович був призваний на військову службу по мобілізації. З 25 лютого 2022 року проходив службу у складі 44 окремої артилерійської бригади імені Данила Апостола, де брав участь у бойових діях на півночі України (Чернігівська область) та на Запорізькому напрямку. Згодом продовжив службу у 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс», виконуючи бойові завдання на Куп’янському напрямку.

З 10 січня 2025 року був прийнятий на військову службу до Національної гвардії України – до 1 Президентської бригади оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка «Буревій» (в/ч 3027), у складі якої служив старшим кулеметником роти вогневої підтримки. Підрозділ виконував бойові завдання на Куп’янському, а згодом – на Покровському напрямку.

Під час виконання бойового завдання на ГБ «ГРЕЙ» в районі околиць н.п. Вільне Покровського району Донецької області із старшим солдатом Чорним Іваном Сергійовичем було втрачено зв’язок. Згодом стало відомо про його загибель. Іван Сергійович був вірним Військовій присязі, мужнім воїном, який до останнього подиху захищав незалежність та територіальну цілісність України.

У Героя залишилися дружина, двоє маленьких синів – Андрійко та Максимко, для яких він назавжди залишиться прикладом честі, сили та любові. Також залишився молодший брат, який також захищає Україну, та батьки.

Командир відділення з Потуторова загинув рік тому

Анатолій Борисович Процишин, 1972 року народження, житель села Потуторів Шумської громади, загинув 12 березня 2025 року поблизу населеного пункту Надіївка Донецької області під час відбиття штурмових дій противника. Підтвердження про його загибель надійшло лише зараз.

Анатолій народився та виріс у селі Биківці в багатодітній родині, а після одруження проживав у селі Потуторові. З дитинства батьки привчали його бути відповідальним, добрим та чуйним до інших. Саме тому Анатолій завжди був хорошим господарем, вірним другом, порадником, а для сім’ї – надійною опорою.

Він став до лав захисників у травні 2024 року, щоб боронити наше право на вільне життя. Сержант Процишин служив командиром відділення – командиром машини другої мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону. На жаль, війна забирає найкращих. Громада втратила відважного воїна, щиру людину та вірного сина України. Про час зустрічі та місце прощання буде повідомлено додатково.

Стрілець-снайпер зі Збаража загинув на Запоріжжі

Юрій Гнатко, 1999 року народження, збаражанин, загинув поблизу населеного пункту Степове Запорізької області. Молодий солдат був стрільцем-снайпером гірсько-штурмового взводу. Останній бій він прийняв, мужньо захищаючи Україну.

Зустріч Героя відбудеться у Сквері Героїв 18 лютого о 13 годині. Маршрут траурного кортежу проляже через Доброводівське перехрестя. Після спільної молитви процесія попрямує до рідної домівки Юрія на вулицю Садову. Далі – у церкву Успіння Пресвятої Богородиці, де буде відслужений парастас. Чин похорону відбудеться наступного дня – 19 лютого о 13 годині.

Водій-електрик з Цеброва загинув на Харківщині

Назар Ярославович Воробець, 1 травня 2000 року народження, уродженець села Цебрів Цебрівського старостинського округу Озернянської громади, загинув 8 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу села Андріївка Ізюмського району Харківської області. Він до останнього подиху визволяв Харківщину від окупантів.

З 28 лютого 2022 року Назар боронив рідну землю. Свій бойовий шлях проходив у військовій частині А4638. Будучи водієм-електриком у батальйоні безпілотних систем, він забезпечував роботу підрозділів ударних авіакомплексів, що нищили ворога з неба.

У молодого захисника залишилася мати Надія Роман, яка працює у Тернопільському навчально-виховному комплексі «ЗОШ І-ІІІ ступенів – правовий ліцей №2». Неможливо знайти такі слова, які б змогли зменшити душевну біль від втрати сина. Колектив ліцею висловив щирі співчуття працівниці з приводу тяжкої, непоправної втрати.

Жителі Озернянської громади зустріли Героя України. Остання дорога до рідного села Цебрів, де він народився і виріс, стала для нього вічним поверненням. Прощання відбулося 18 лютого о 12:00 годині. Назавжди 25 – так говорять про молодого воїна, чиє життя обірвала війна.

Майор з Ходаків загинув в автопригоді

Тарас Григорович Мельничук, 1996 року народження, майор, загинув 16 лютого 2026 року внаслідок жахливої автотранспортної пригоди. Народився Тарас у місті Бердичів, проте корінням він із села Ходаки Шумської громади – тут проживає його дідусь та численна родина.

Навчався Тарас в Острозькому ліцеї, згодом вступив до Військової академії в Одесі, яку закінчив у 2018 році. Вже з 2019 року розпочав службу офіцером у військовій частині, брав участь у захисті держави та її територіальної цілісності від самого початку АТО (ООС) та у відбитті збройної агресії росії проти України.

Від початку повномасштабного вторгнення воював на територіях Донецької та Луганської областей. У 2020 році виконував бойові завдання на Попаснянському напрямку, а у 2022 році – на Курахівському напрямку Донецької області.

Тарас завжди був веселим, щирим та товариським – людиною з великим серцем, яка ніколи не уникала труднощів, а мужньо та хоробро долала їх. Коханий чоловік, турботливий син та брат, надійний побратим, якого поважали та цінували. Україна втратила ще одного Героя, який щиро любив її та боровся за неї до останнього подиху. Про зустріч Героя та чин похорону буде повідомлено згодом.

Раніше ми писали про те, що Тернопільщина втратила семеро захисників від середи

Тернопільщина втратила семеро захисників від середи

Тернопільські