«Цілющий ліс» – як природа стає опорою для дітей Тернопільщини під час (партнерський проєкт)

20 лютого 2026 р. 12:39

20 лютого 2026 р. 12:39

Війна принесла в життя українських дітей більше тривоги та невизначеності. Батьки часто запитують себе: як допомогти дитині зберегти відчуття безпеки й радості? Гарним помічником у цьому стала програма «Цілющий ліс» – психопрофілактична методика для дітей 4–7 років, яка зміцнює життєстійкість через гру, творчість і взаємодію з природою.

В Україні програму реалізує команда Українського фонду «Благополуччя дітей». Її основою стали напрацювання ізраїльських психологів, зокрема Мулі Лахада, одного з провідних фахівців із травми та стресодолання. Його досвід і книга The Healing Forest in Post-Crisis Work with Children («Цілющий ліс у посттравматичній роботі з дітьми») стали базою для програми, яка з 2011 року допомогла тисячам дітей в Ізраїлі. Українські експерти переклали посібник і адаптували його до місцевих реалій та освітнього процесу – програма успішно пройшла апробацію.

Тернопільські діти – охоронці лісу

З 2024 року до «Цілющого лісу» долучилися 32 дитячі садочки та школи Тернопільської області. Серед учасників – ясла-садок «Країна дитинства» у селі Великі Гаї, де 18 дітей середньої групи протягом 12 тижнів крок за кроком будували власне «Безпечне місце», вчилися долати перешкоди, підтримувати одне одного та краще розуміти себе й світ довкола.

– Сесії ми проводили щосереди, спершу у групах, а потім на вулиці. Діти проходили посвяту в охоронців лісу і отримували маленьку місію – берегти природу. Виходячи надвір, вони пам’ятали про свою роль, прислухалися до природи, спостерігали й слухали її. Структура й повторюваність дають відчуття спокою: діти знають, що буде далі, згуртовуються й сміливо виконують завдання, – розповіла Христина Козачок, вихователька та фасилітаторка програми. –  У лісі діти крок за кроком облаштовували своє Безпечне місце: будиночок, рукомийник, лавочки з пеньків, розпалювали вогонь і обговорювали важливі речі. Дорогою долали «річку» та « гасили вогонь», що розвивало віру, емоції, соціальні зв’язки, уяву, мислення та тілесний ресурс – тобто модель стресодолання BASIC Ph. Кожна справа робила дітей сильнішими: природа відновлюється, і ми відновлюємося разом із нею.

Перед початком реалізації програми у садочку, фасилітатори ознайомили батьків. Провели збори у форматі дружнього тренінгу, де дорослі могли спробувати частину ігор та вправ, які виконували діти. Мама однієї з учасниць, Марія Бибик, пригадує, що ця зустріч одразу справила позитивне враження. А згодом у захваті від програми була і її тоді ще чотирирічна донька Марта.

– Чотирирічна Марта чекала кожної сесії, знала, коли саме вони відбуватимуться, і не хотіла пропускати жодної зустрічі. Дитина постійно ділилася своїми емоціями та враженнями. Їх вчили як прислухатися до себе, своїх емоцій, як справлятися з різними стресовими ситуаціями. А також ще й вдома навчала цим практикам. Наприклад, я була знервована, то донька казала, що їх вчили глибоко вдихнути і порахувати, дивитися на небо, – каже Марія Бибик.

А також поступово зміни ставали помітними не лише у поведінці дітей, а й у їхньому ставленні до світу.

– Вже під час програми я помітила, що донька змінилася у кращий бік – з’явилася більша любов до природи, таке своєрідне єднання з природою. Вона постійно казала: «Мамо, не ставай на цю квіточку, обережно, бо травичці також боляче». Також вона боялася комашок, а потім вже тримала і розглядала того хруща в руках, як так і треба, милувалася ними. Наголошувала, що комахи не страшні, що вони добрі, їх не варто боятися. Я, як мама, дуже задоволена, що такі програми існують, що їх запроваджують у нашій освіті, – говорить Марія Бибик.

Подібні зміни помітила і Мар’яна Особа – мама Захара, який також долучився до програми у чотири роки. З її слів, навіть якщо дитина не мала яскравих страхів, сам формат програми допоміг стати спокійнішим і більш врівноваженим. Особливо важливим для неї було те, що заняття відбувалися за будь-якої погоди – діти вчилися адаптуватися, не зупинятися, знаходити комфорт у різних умовах.

– У мого Захара не було якихось особливих страхів, але в групі були діти, які боялися комах чи маленьких павучків, і після проходження програми ці страхи у них зникли. Мій син загалом був більш тривожний, а в кінці програми став значно спокійнішим. Ось такий чарівний вплив природи, – розповідає Мар’яна Особа. – Нам, батькам, завжди скидали відео, щоб ми бачили, як проходили заняття. Навіть коли погода не дозволяла, коли падав дощ, вони все одно йшли й просто адаптовувалися до умов.

Особливо тепло батьки згадують фінальну сесію, коли діти запросили дорослих у своє Безпечне місце. Це був момент гордості й радості: діти показували те, що створили власними руками, і проводили батьків тим самим шляхом, яким ходили протягом усієї програми.

– На завершення програми батьки мали спільну сесію з дітьми, щоб ми відчули все те, що проживали наші діти протягом цих тижнів. Ми проходили ті самі завдання й перешкоди, разом готували їжу. Ділилися на групи: хтось розпалював вогонь, хтось смажив маршмелоу, хтось допомагав з іншими справами. Це було дуже тепле завершення, яке справді об’єднало і дітей, і дорослих, – говорить Мар’яна Особа.

Як на початку, так і після завершення програми діти відчували різний спектр емоцій, говорить фасилітаторка, психологиня Наталія Решетуха, що є цілком нормально.

– На початку сесії деякі діти були сумні, стурбовані або занепокоєні, а хтось, навпаки, веселий і позитивно налаштований. Після заняття їхні емоції змінювалися, і вони починали усвідомлювати, чому відчувають саме так: що щось не вдалося, можливо треба було попросити допомоги або спробувати ще раз, – каже психологиня Наталія Решетуха. – Щобільше, у нас був приклад, коли програма допомогла не лише з психоемоційним станом, а й покращити мовлення. Один з вихованців погано розмовляв, не виговорював всі звуки. Діткам важко було його зрозуміти, а після 12 сесій він став краще вимовляти, тобто навіть у такому природа допомагає.

Діти вчаться тому, що залишиться з ними надовго

«Цілющий ліс» формує м’які навички, необхідні для безпечного і щасливого життя. Після програми, за спостереженнями вихователів і батьків, діти:

• легше говорять про почуття та стають більш відкритими;
• краще знаходять спільну мову з однолітками та вчаться просити про допомогу;
• освоюють конструктивні стратегії стресодолання (дихальні вправи, заспокійливі фрази, спогади про «безпечне місце»);
• менше проявляють дратівливість і плаксивість;
• мають кращий сон та апетит.

Програма має тривалий ефект: дитина завжди може повернутися думкою до свого Безпечного місця як до внутрішнього ресурсу. Поцікавтеся, чи є «Цілющий ліс» у вашому садочку або школі, адже її можуть запровадити лише ті заклади, працівники яких пройшли спеціальне навчання.

Щоб програма розвивалася, необхідно продовжити якісну підготовку освітян. На жаль, вихователі не можуть оплачувати це навчання самостійно. Тому зараз організатори шукають фінансування для навчання нових фасилітаторів. Щоб у кожної дитини в Україні була можливість взяти участь у програмі, яка зміцнить їх психологічну стійкість.

Методика «Цілющий ліс» впроваджується в межах проекту «Зміцнення життєстійкості та покращення психічного здоров’я дітей в Україні шляхом тренінгової програми для освітян». Проект реалізує Український фонд «Благополуччя дітей» з Дитячим Фондом Німеччини за фінансування Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку.

Тернопільські