Бізнес із присмаком дитинства: переселенка з Ірпеня розповіла про відкриття виробництва яблучних чипсів у Збаражі

04 березня 2026 р. 20:05

04 березня 2026 р. 20:05

Від евакуації з-під обстрілів до власного виробництва – такий непростий шлях пройшла Катерина Загорняк разом зі своєю родиною. У 2022 році вони переїхали з Ірпеня до Збаража на кілька днів, щоб перечекати обстріли. Та замість короткої евакуації минули роки. Тут Катерина з чоловікіом Олександр не лише знайшли прихисток, а й збудували нове життя – з власною справою, що пахне сушеними яблуками й дитячими спогадами.

38-річну Катерину Загорняк та її родину велика війна застала в Ірпені на Київщині. Збараж подружжя обрало для евакуації невипадково: у цьому місті живе бабуся та подруга Катерини, яка залишила ключі від свого будинку й дозволила їм пожити там.

– Чоловік наполіг, що маємо виїжджати з Ірпеня, бо я думала, що дійсно кілька днів посидимо в коридорі й все буде нормально. Але послухала його й не даремно: як тільки ми виїхали, зруйнували єдиний міст. Лише потім по телевізору й в інтернеті ми дізнавалися про той жах, який переживали люди. Ми вже прощалися зі своєю квартирою, але попри всі обстріли будинок вистояв, – розповідає Катерина. – Згодом до нас евакуювалися і мої батьки з бабусею із Запорізької області, чоловік став на захист України, а я вагітна другою дитиною чекала його. Були думки повернутися до Ірпеня, але так все закрутилося і ми досі на Тернопільщині.

Сім’я оселилася поблизу лісу. Зізнаються, що прогулянки допомагають зберігати емоційну рівновагу, та й важливі рішення краще приймаються на природі – зокрема й про відкриття власної справи.

Маленькими кроками до мрії

Коли голова родини Олександр повернувся з фронту, подружжя зацікавилося програмою «Власна справа», в рамках якої ветерани та члени їхніх родин можуть отримати гранти на старт або розвиток бізнесу. З ідеєю визначилися одразу – яблучні чипси, адже яблука асоціюються з дитячими спогадами.

– Корисні смаколики близькі мені, бо я для дітей завжди шукаю снеки без цукру. Я дотримуюся думки, що до двох років його взагалі не варто давати. У кав’ярнях багато пастили, але суто яблучних чипсів я не бачила. Та й загалом є думка, що яблука — лише сухофрукти на компот. Я теж так думала, поки не спробувала продукцію одного локального виробника. Тоді все змінилося: яблучні чипси виявилися хрумкими й солоденькими. Це стало поштовхом до власної справи, – розповідає пані Катерина.

Родина Загорняків мріяла сушити яблука так, щоб у кожному шматочку був сад, сімейне тепло й натуральний смак. У травні 2025 року вони написали бізнес-план, пройшли всі етапи гранту й уже в серпні отримали 250 000 гривень для старту.

– Коштів вистачило на обладнання: подвійний дегідратор для сушіння продуктів, слайсер, стіл, стелажі. Також на оренду невеликого дачного будинку у Старому Збаражі, де ми зробили ремонт. На старті бізнес – більше про витрати, ніж прибуток. Багато часу й нервів пішло на етикетки, пакування та вибір сировини, адже для нас важливо, щоб все було з душею й до вподоби клієнтам, – додає підприємниця.

Бренд має назву «Ябко Чипс». Слово «ябко» обрали невипадково: змалечку Катерина з друзями та братом так називали яблука. Воно асоціюється з безтурботним, щасливим і мирним дитинством. Та і головний елемент, сировина продукції – яблука.

– Як з’ясувалося в процесі, не всі сорти яблук підходять для чипсів, довелося пошукати, поекспериментувати. Також довго думали, де купувати сировину, щоб була гарна якість, аромат, смачні й зупинилися на садах Тернопілля, – розповідає Катерина Загорняк. – Перед тим, як чипси потраплять до вас у руки, яблоки проходять десятки процесів. Ми їх миємо, нарізаємо, обережно розкладаємо і відправляємо у сушарку. Майже всі процеси робимо вручну, наприклад, видалення серцевини — задача чоловіка. Одночасно в дегідраторі можна сушити 13 кілограмів сировини.

Бренд створили, щоб поступово змінювати культуру харчування – показати, що прості продукти можуть бути смачними й корисними. А щоб зберегти у гарному і хрумкому вигляді – велику роль відіграє пакування.

– Чипси свіжі й хрумкі відразу після сушарки. Якщо добу простоять у закритому боксі, втрачають хрумкість і стають «резиновими». Спробували багато варіантів пакування й зупинилися на прозорих дой-паках, які потрібно запаювати. Вони не пропускають вологу, – додає підприємниця. – Але все одно я хвилююся й буває, що перевіряю продукцію, яку виготовили місяць тому чи раніше. Якщо відкриваю і чипси хрумтять – видихаю з полегшенням. У разі втрати хрумкості їх можна ненадовго покласти в холодильник чи морозильну камеру.

Партнерство – можливість заявити про себе

Поступово родина налагоджує партнерства: чипси вже представлені у школі, кількох кав’ярнях і пекарні Збаража, а також у кав’ярні й чайній Києва. Співпрацюють з інтернет-магазинами подарункових боксів і шукають партнерів у Тернополі. У майбутньому планують розширити асортимент: додати грушу, яка після сушіння має карамельний смак, можливо – сливу. Для родини важливо працювати саме з рідними продуктами, що «закладені в нас на генетичному рівні».

Якщо хочете відкрити власну справу, але вагаєтеся, Катерина наголошує: слушного часу ніколи не буде і ризики є завжди, якщо відчуваєте серцем – ідіть за покликом.

– Я тривожна людина, постійно хвилююся й інколи розчаровуюсь. Велика моя підтримка – чоловік, який заспокоїть, підкаже і все робить разом зі мною. Складно було під час відключення світла, але виробництво не зупиняли. Повний цикл виготовлення однієї партії триває орієнтовно дев’яти годин, а через перебої зі світлом працювати доводилося з перервами. Але нічого, потрохи виконували замовлення. Зараз розумію: треба рухатися маленькими кроками, але не зупинятися. Коли постійно працюєш і віриш у свій продукт, результат обов’язково буде. Важливо обрати справу, яка вам до душі й має цінність особисто для вас. Тільки тоді ви покажете цю цінність іншим. Якщо не любите свій продукт – він нікому не потрібен. А ось кожен маленький результат тішитиме й даватиме сили рухатися далі, – каже Катерина Загорняк.

Нагадаємо, раніше журналісти «20 хвилин» разом з експертами розповідали, як отримати грант на розвиток власної справи, які документи треба зібрати і куди подати. Більше читайте у матеріалі: До мільйона на справу своєї мрії: історії підприємців Тернополя і поради, як отримати грант

Від домашньої кухні до власної крамниці: як переселенка Тетяна Гришко відкрила бізнес за кошти держави

Війна – не привід забувати про мрії! Як тернополянка ризикнула і розпочала бізнес за кошти держави

Вишиванки по-харківськи: переселенці розвивають свій бізнес та створюють робочі місця у Тернополі

Тернопільські