Мій ангел не дрімав... історія бійця та офіцера поліції Михайла Бурого

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Мій ангел не дрімав... історія бійця та офіцера поліції Михайла Бурого

04 березня 2026 р. 21:04

04 березня 2026 р. 21:04

Фото: поліція Тернопільщини

Незамінний побратим на війні – ангел-хранитель. Капітан поліції Михайло Бурий не раз переконувався в цьому. На прикладі товариша, в підошві берця якого застрягла куля. І тоді, коли сам одного дня вийшов із позиції, а наступного її зрівняли з землею. Небесний вартовий був поруч і тоді, коли Михайлові двадцять чотири доби довелося провести в трубі під трасою. Двадцять чотири на позиції, двадцять дев’ять – із виходом.

Історію воїна розповіли в поліції Тернопільщини.

— Там було дуже «весело», — так однією фразою описує воєнні перипетії командир взводу №1 групи реагування батальйону поліції охорони Тернопільщини Михайло Бурий. Однією фразою — про місяці на адреналіні, втому, постійну напругу і хлопців, які не змогли дійти на зміну.

У мирному житті Михайло — поліцейський охорони. Той, хто відповідає за безпеку інших. На війні все перевернулося: він довіряв свою безпеку лише побратимам і невидимому охоронцеві. Й після цього став гостріше відчувати ціну слова «охорона».

Службова біографія Михайла Бурого розпочалася в 2015 році зі спеціального батальйону служби патрульної міліції особливого призначення «Тернопіль». Тоді його бійці охороняли громадський порядок на Луганщині, стояли на блокпостах і що два місяці мали ротацію.

До лав поліції охорони Тернопільщини Михайло долучився у 2017-му. Швидко здобув репутацію порядного й відповідального колеги, людини честі. Тож коли в області сформували стрілецький батальйон, він став його бійцем у числі перших

Після кількамісячного навчання, опанування навичок тактичної медицини під орудою чеських тренерів і злагодження в Одесі бійці стрілецького поїхали на кордон Волині з Білоруссю, а відтак – у Краматорськ на Донеччині. Під час першого виходу на позицію загинув колега Михайла – він досі вважається зниклим безвісти.

— Мій ангел не дрімав, — пригадує Михайло. — Одного дня я вийшов з позиції, а наступного хлопці там загинули, і бетонна «капсула» не захистила. Пішли їх відкопувати, але почалися скиди, мінометка, арта — і мусили відійти, щоб не лягти самим».