П’ять історій успіху жінок, які надихають …

08 березня 2026 р. 10:05

08 березня 2026 р. 10:05

«Рената часом пише»

Рената Літинська народилася 24 квітня 1981 року в Тернополі. Дитинство і юність провела у селищі Кострижівка на Чернівеччині. Заміжня, виховує двох дітей.

Тернополянка зареєструвала власну торгову марку, під якою створює одяг для чемпіонів. Із початком повномасштабної війни до своєї діяльності додала пошиття спальників для військових.

Певний час проживала у Великій Британії, де написала першу книгу. Після повернення в Україну видала збірку оповідань «Рената часом пише», яку також озвучила в аудіоформаті. Згодом уривки з книги прозвучали у форматі релакс-читання на радіо.

Наступне видання — «Бабусю, розкажи мені про себе» — це казки-спогади, засновані на реальних історіях, що повертають у світ дитинства. Авторка долучилася до спільного проєкту, який об’єднав 30 письменниць і 30 історій. За її словами, саме тоді вона відчула готовність поділитися особистими спогадами про бабусю та особливий зв’язок із нею.

Нині Рената працює над новою книгою — це лірико-любовна проза для дорослих. Головною цінністю у творчості письменниця вважає відгук читача.

«Книга мого роду»

Ірина Мацко народилася 21 травня 1978 року на Тернопільщині. Шкільні роки минули у селі Великий Ходачків. Із 1995 року мешкала в Тернополі. Після початку повномасштабного вторгнення виїхала до Польщі. Одружена, має доньку Анастасію та сина Дмитра.

Першою авторською роботою став фотоальбом-казка для новонароджених «Казка твого народження». Згодом письменниця публікувала дитячі казки з власними ілюстраціями у чернігівській газеті «Деснянська правда», а також жіночі новели у львівських виданнях.

Її твори друкували в журналах «Ангелятко», «Колобок», «Літературний Тернопіль», «Літературна Україна», «Телерадіокур’єр». У 2012 році  вийшли альбоми «Книга мого роду» та «Рости, моє деревце, з міцного коріння». «Книга мого роду» стала бестселером літа 2012 року: за рік видання перевидавали чотири рази загальним накладом 19 000 примірників.

Ірина — фіналістка конкурсу малої прози «Сила малого», призерка літературних конкурсів «Мистецька сторінка», «Захід-Схід», «Рукомесло 2009», «Великоднє сяйво». Її твори звучали на Першому каналі Українського радіо в програмі «Вечірня колисанка». Вона також є авторкою книги-велетня «Казки із Дивокраю», що отримала сертифікат Національного реєстру рекордів України як найбільша рукотворна книга держави, та лауреаткою конкурсу «Жінка року 2013» від газети «20 хвилин».

«Пташка», яка щебетала в «Азовсталі»…

Катерина Поліщук — українська поетка, акторка та військовослужбовиця Національної гвардії України. Народилася 31 березня 2001 року в селі Соснівка Кременецького району.

Авторка книжки «Мелодія душі». Грала у виставі «Розлучені теж сміються» Тернопільського народного драматичного театру-студії «Сузір’я».

Із початком повномасштабної війни стала парамедикинею медичного батальйону «Госпітальєри». Працювала у Маріуполі, після знищення шпиталю опинилася разом із медиками на території «Азовсталі». Там виконувала українські пісні, що згодом набули широкого розголосу.

19 травня 2022 року разом з іншими оборонцями залишила «Азовсталь» і потрапила в полон. 21 вересня 2022 року була звільнена під час обміну. Після повернення продовжила службу, долучившися до 59-ї окремої мотопіхотної бригади. У березні 2024 року виконувала бойові завдання на Авдіївському напрямку. Активна громадська діячка, що працює на Україну та перемогу.

«(Не) мало б стати віршем»

Віталія Грицак народилася 2 червня 1999 року в смт Коропець на Тернопільщині. Навчалася у Коропецькій мистецькій школі, згодом закінчила Тернопільський мистецький фаховий коледж імені Соломії Крушельницької та Національну музичну академію України імені Петра Чайковського.

Була учасницею Молодіжного симфонічного оркестру України під керівництвом диригентки Оксани Линів, у складі якого долучилася до мистецького проєкту «Ковчег Україна». Гастролювала в Іспанії зі збірним оркестром.

У 2023 році стала першою артисткою музичного лейблу Nova Music, заснованого співачкою Jerry Heil. Пише поезію, організовує вечори сучасної української поезії у Києві, проводить літературні конкурси та видає збірки переможців у власному видавництві «Poetry Project». Авторка книги «(Не) мало б стати віршем» і співавторка збірки сценаріїв «Вертеп у кожну хату».

Покликання – гімнастика

Анастасія Бачинська народилася 4 серпня 2003 року в Тернополі. Спортивною гімнастикою займається з чотирьох років. Перші кроки зробила у ДЮСШ №2 Тернополя, а з шостого класу тренується на базі Національної збірної в Конча-Заспі.

На Юнацьких Олімпійських іграх 2018 року в Буенос-Айресі виборола «бронзу» в багатоборстві та у вільних вправах, а також виступила у фіналах в окремих видах.

На етапах Кубка світу в Баку, Парижі та Мельбурні неодноразово виходила до фіналів і здобувала медалі. У 2020 році в складі збірної України стала чемпіонкою Європи в командному багатоборстві в турецькому Мерсіні — це була перша така перемога в історії жіночої команди. За високі спортивні досягнення нагороджена орденом княгині Ольги III ступеня.

Євгенія В АСИЛИШИН

Тернопільські