Денис ледь не втратив власне щастя

10 квітня 2026 р. 17:50

10 квітня 2026 р. 17:50

Діана закінчила медінститут, проте за фахом не працювала. Влаштувалась у супермаркеті. Якось до неї завітав приємний чоловік бальзаківського віку, сивина йому личила.

• Порадьте хороший одеколон для колеги.

Діана відразу задала кілька професійних запитань про вподобання запахів його товариша.

• Та не знаю, давайте щось якісне, з відомої фірми.
• Запакувати красиво чи ні?
• Зробіть все на найвищому рівні. Згадав, що колега любить синій колір.

А наступного дня кур’єр їй просто на робоче місце доставив шикарний букет. Там була записка: «Чарівній пані від Дениса Вікторовича. З парфумами ви вгадали».

Через день їй надходили вишукані і приємні дрібнички: брошка, рукавички, сумочка від «Gucci».

Тепер їй заздрили усі жіночки-продавчині із сусідніх відділів.

• Діано, і чим ти його зачарувала? – допитувались сороки.

Так тривало днів десять. Аж поки до неї знову прийшов Денис Вікторович.

• Вітаю, Діано, – загадково усміхався він.
• А ви вмієте здивувати і зачарувати жінку.

З того часу обоє почали зустрічатись.

• Чи не бентежить тебе різниця у віці? – якось запитав її чоловік.
• Абсолютно. Мені 25, тобі 53. Подумаєш, в цьому немає жодних проблем. Але чому досі ти не одружений? Багатий, красивий, успішний. Чи ти приховуєш, що розлучений і маєш онуків?
• У мене життєві принципи, від яких не відступлю, я проти безтолкового штампу в паспорті. Лише вільні стосунки, та й не дуже люблю вередливих дітей. Ніколи не буду чиєюсь власністю. А як у тебе з особистим життям? Чому ти, така приваблива і мила молода жінка, самотня, без бойфренда?
• Був один гітарист. Але у нього ще вітер в голові. Роботи постійної не мав і характер має препаршивий. Тому ми розійшлись, залишились друзями. Він і досі зрідка телефонує, питається, як у мене справи.

Так тривало два роки. Діана часто залишалась ночувати у його приватному заміському будинку. Любила плавати у басейні і готувати прості домашні страви. Денис був бізнесменом, частенько їздив у закордонні відрядження. Робив Діані коштовні подарунки і казав, що життя прекрасне. Йому більше нічого не потрібно в цьому світі.

Проте Діана з кожним днем відчувала, що все більше закохується в нього. Вона вже не уявляла себе без Дениса. Одного разу зізналась у своїх почуттях:

• Любий, а ти знаєш, я настільки звикла до тебе, що аж лячно стає, коли думаю, як взагалі обходилась без твоїх обіймів і уваги. Ти – мій горном щастя.
• Як, як ти мене назвала? – реготав Денис. – Обережно з такими словами. Головне – надто не прив’язуватись один до одного.

І якось Діана таки вибухнула:

• Ти у фейсбуці на своїй сторінці фото виклав якоїсь панянки. Чому вона так близько стоїть біля тебе і шкіриться. Між вами щось було?
• Так, було. Ми ж домовились про все.

Діана опісля плакала, ридала і випалила:

• Мені 27 минуло, саме час про дітей замислитися. Якщо ми все одно рано чи пізно розійдемось, тоді прощавай.
• Як хочеш, – відповів Денис байдужим тоном.

А вона думала, він її не відпустить, благатиме, щоб залишилась. Як же вона помилялась…

Згодом у Діани почалось безсоння, почувалась геть спустошеною. На душі було просто кепсько. Заплющувала очі і бачила Дениса. Думками постійно поверталася в його помешкання. Їй так не вистачало коханого, що аж дихати було важко.

Ще й квартира її була в іпотеці. Якось зайшла в банк, касирка видала приємну новину:

• А ваш кредит погашений.
• Як це взагалі можливо? – не розуміла вона.
• Ось, його сплатив Денис Вікторович.

Ввечері відразу зателефонувала йому, щиро подякувала.

• Ну, хоч щось хороше зробив на згадку про себе.

Попереду знову була безсонна ніч і мокра подушка від рясних сліз.

Минуло кілька днів. Щойно звечоріло, у її двері тихо постукали. «Денис», – миттю подумала Діана і кинулась зустрічати його. Але на порозі стояв її колишній – Толик.

• Слухавки не береш, – казав він. – У тебе щось трапилось? Очі на мокрому місці.
• Пусте, проходь. Болючі почуття з часом минуть, серце заспокоїться.
• А я змінився в хороший бік і зрозумів, що лише тебе по-справжньому кохаю. Може, почнемо все спочатку?
• Давай спробуємо, – машинально відповіла Діана. Адже хотіла будь-що позбутися болю, який роз’їдав зсередини.

Через кілька місяців вони вже планували одружитися. Та буквально за два тижні до весілля на роботу до Діни несподівано заявився Денис.

• Скучив, не хочу тебе втратити. Прийми букет і вибачення, – казав тремтячим голосом чоловік.

Він став на одне коліно і простягнув каблучку.

• Виходь за мене заміж, будь ласка.
• А як же вільні стосунки і твої принципи?
• До біса принципи.
• А діти? – не вгавала із запитаннями Діана.
• Треба продовжити рід і бізнес комусь передати. До мене нарешті дійшло, що ми – два гормони одного великого щастя…

Оксана ВОЛОШИНА

Тернопільські