Символ мужності Бучаччини: шлях додому захисника Миколи Хархана

13 квітня 2026 р. 22:38

13 квітня 2026 р. 22:38

Історія Миколи Хархана, уродженця села Звенигород на Тернопільщині, є уособленням героїзму старшого покоління українців, які без вагань стали на захист держави. 5 березня Україна зустріла свого героя після дев’яти місяців перебування у російському полоні. Ця подія стала знаковою для всієї Бучацької громади, а днями міський голова Віталій Фреяк особисто відвідав воїна, щоб вручити йому почесну відзнаку «За честь і відвагу».

Від цивільного життя до лав ЗСУ: шлях добровольця

Микола Хархан зустрів початок повномасштабного вторгнення у віці 57 років. Маючи за плечима досвід служби в Афганістані, він не зміг залишатися осторонь. Вже 24 лютого 2022 року чоловік добровільно звернувся до територіального центру комплектування. Попри черги та вік, у березні 2022 року він був зарахований до складу 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка .

До великої війни Микола вів звичайне життя: працював у будівельній сфері, разом із дружиною виховував трьох дітей. Сьогодні він уже багаторазовий дідусь — старші син та донька подарували йому чотирьох онуків, які були його головним стимулом триматися у найважчі хвилини.

Бахмутський напрямок та невідомість полону

Бойовий шлях підрозділу Миколи пролягав через гарячі точки Донеччини, зокрема Бахмутський напрямок. Останній зв’язок із рідними відбувся в ніч із 3 на 4 серпня 2023 року. Після цього настав період тиші, який 11 серпня змінився офіційним сповіщенням про статус «зниклий безвісти».

Дев’ять місяців родина перебувала у стані постійної напруги та пошуку. Дружина захисника зверталася до правоохоронних органів, волонтерських груп та моніторила ресурси агресора. Перша зачіпка з’явилася випадково — фотографію Миколи впізнали у російських медіа. Згодом офіційне підтвердження перебування у полоні надав Міжнародний комітет Червоного Хреста.

Хронологія подій у житті захисника

Реабілітація та повернення додому

Наразі Микола Хархан проходить необхідний етап медичного обстеження та психологічної реабілітації. Згідно з державними протоколами, кожен військовослужбовець, який пройшов через полон, потребує фахової допомоги для відновлення фізичного стану. Рідні вже мали змогу відвідати захисника, проте повноцінний відпочинок у колі сім’ї розпочнеться лише після завершення всіх медичних процедур.

Для Бучацької громади та села Звенигород повернення Миколи — це приклад того, що надія та активний пошук дають результати. Бучацька міська рада продовжує підтримувати родини військовополонених та зниклих безвісти, надаючи необхідну юридичну та соціальну допомогу. Детальніше про діяльність громади можна дізнатися на офіційній сторінці Бучацької міської ради.

Історія Миколи Хархана нагадує нам про ціну кожного метра звільненої землі та про незламність українського солдата, який навіть у поважному віці та після тортур неволі залишається вірним присязі. Найбільшою нагородою для нього, окрім офіційних відзнак, є можливість нарешті обійняти своїх онуків та побачити вільну Україну.

Століття невтомної праці та любові: жителька Бучаччини відзначила свій 100-річний ювілей

Тернопільські