Повернення з полону

17 квітня 2026 р. 08:54

17 квітня 2026 р. 08:54

Годі й говорити, яке то велике щастя для найрідніших, друзів, родичів, сусідів, знайомих, коли боєць повертається з полону. Кілька таких зустрічей і в Україні загалом, і на Тернопіллі зокрема відбулися напередодні та під час святкування Великодня. Наші герої мали змогу не просто повернутися до рідної країни, а й до рідної хати, до найрідніших, аби з ними поласувати домашньою паскою та ковбаскою, а головне – вдихнути повітря рідного краю, подякувати Господу за своє спасіння.

У Монастириській громаді додому повернулися двоє захисників – Богдан Михайлович Зарічняк та Анатолій Степанович Копча. Про це повідомив міський голова Монастириської громади Андрій Старух.

Зважаючи на особисті прохання воїнів та їхніх рідних, зустріч героїв відбулася без зайвої публічності та офіційних урочистостей. Громада поважно поставилася до приватного життя захисників: журналістів не запрошували, а коло осіб, які вітали бійців, було обмеженим.

Зараз головне завдання для Богдана та Анатолія — спокійний відпочинок у колі сім’ї, відновлення сил та адаптація до домашнього затишку.

Андрій Старух висловив глибоку вдячність усім, хто підтримував воїнів молитвами та вірою.

Напередодні Великодня з російського полону звільнили воїна і з Великоберезовицької громади – радісна звістка сколихнула село Настасів. Під час чергового обміну військовополоненими додому повернувся захисник Петро Базар.

«Це велике щастя для родини, близьких і всієї громади. Вітаємо вдома! Молимося за якнайшвидше повернення кожного українського захисника та дякуємо всім, хто наближає такі довгоочікувані миті», – повідомила Великоберезовицька селищна рада.

Для всієї громади ця новина стала справжнім символом перемоги життя над темрявою саме у передвеликодні дні.

Повернення Петра — це результат тривалої та напруженої роботи профільних служб, а для його родини —довгоочікуваний кінець місяців невідомості та тривоги. Жителі громади сприйняли звістку про звільнення односельця як особисту перемогу, наголошуючи, що кожен такий обмін зміцнює віру у справедливість. У селищній раді наголосили, що повернення захисника додому є найкращим підтвердженням незламності українського духу та важливості боротьби за кожного громадянина.

Наразі на Петра Базара чекає заслужений відпочинок та курс повної реабілітації під наглядом фахівців. Громада щиро вітає свого героя, бажаючи йому міцного здоров’я та якнайшвидшого повернення до звичного цивільного життя в колі люблячої сім’ї.

Воїн Петро Базар поділився, що у тюрмі у росії тричі на день молився за повернення додому.  Це неймовірно, але такими часом є зигзаги долі – у червні 2023 року з російського полону повернувся брат Петра – Павло Базар…

І у Золотниківській громаді відбулася надзвичайно емоційна та знакова подія — жителі зустріли свого земляка, військовослужбовця Володимира Кушніра, який повернувся додому після двох років неволі у російському полоні.

Зустріти захисника вийшли десятки людей: учні місцевої школи, працівники установ, представники влади. Жителі вишикувалися у «живий коридор», вітаючи Героя квітами, синьо-жовтими прапорами та словами вдячності за його незламність.

Володимир Кушнір провів два надважких роки в полоні, його повернення стало символом надії для всієї громади. Учасники заходу наголошували на мужності бійця, який вистояв у надскладних умовах.

Повернення додому — це лише початок нового шляху. Пріоритетом для Золотниківської громади наразі є всебічна підтримка захисника: медичний та психологічний супровід: допомога у фізичному відновленні після тривалого перебування в неволі; соціальна адаптація: фахівці з супроводу ветеранів працюватимуть над тим, щоб перехід до цивільного життя був максимально комфортним; родинна підтримка: створення умов для спокійного життя поруч із близькими.

Представники громади запевнили, що Володимир не залишиться наодинці зі своїми потребами, а всі необхідні сервіси для ветеранів будуть надані оперативно та в повному обсязі.

Бучацька громада також вшанувала свого героя — Миколу Хархана, який повернувся з російського полону після двох років і семи місяців неволі. У святкові дні міський голова Віталій Фреяк особисто відвідав захисника та вручив йому почесну відзнаку «За честь і відвагу». Про це повідомила Бучацька міська рада.

Микола Хархан, уродженець села Звенигород, має багатий життєвий та бойовий досвід. До великої війни він працював у цивільній сфері, дбав про велику родину та онуків, маючи за плечима досвід служби в Афганістані.

Доля склалася так, що шлях захисника проліг від Афганістану до Бахмута. На початок вторгнення 22 лютого 2022 року Миколі виповнилося 57 років, а вже 24 лютого він добровільно з’явився до ТЦК.

У березні 2022 року став бійцем 57-ї окремої мотопіхотної бригади. Виконував бойові завдання на найгарячіших ділянках фронту — спочатку на Донеччині, а згодом на Бахмутському напрямку.

А тоді настали дев’ять місяців невідомості. Зв’язок із захисником обірвався у ніч на 4 серпня 2023 року під час боїв під Бахмутом. Офіційно він вважався зниклим безвісти з 11 серпня. Для дружини та трьох дітей почалися місяці болісних пошуків. Зверталися до правоохоронців, Червоного Хреста та волонтерів.

Про те, що Микола живий, рідні дізналися випадково за фото у ворожих медіа, а згодом отримали офіційне підтвердження статусу військовополоненого через МКЧХ.

Додому Микола Хархан повернувся 5 березня під час чергового обміну. Зараз він перебуває під наглядом лікарів, проходить необхідне медичне обстеження та курс реабілітації після перенесених випробувань у полоні.

Його історія стала для Бучаччини символом незламності духу старшого покоління українців, які без вагань ставали на захист держави у найкритичніший момент.

Найбільшим стимулом для відновлення захисник називає своїх чотирьох онуків…

Що ж, побажаймо усім, хто повернувся, здоров’я, миру і спокою, а тим, хто залишається у полоні, хоч у святкові, хоч у будні дні – скорого і щасливого повернення додому…

Галина ВАНДЗЕЛЯК

Тернопільські