Краса крізь століття: 7 храмів Тернопільщини, що зачаровують історією та архітектурою

19 квітня 2026 р. 19:06

19 квітня 2026 р. 19:06

Тернопільщина — край, де є дерев’яні подільські церкви, величні барокові костели та відновлені сакральні святині різних епох і традицій. Ці храми є не лише архітектурними пам’ятками, а й важливою частиною історії регіону, що зберігає сліди княжих часів, шляхетських фундацій, релігійних орденів, воєнних руйнувань і сучасного відродження. Кожна споруда розповідає власну історію — про віру, культуру та безперервність духовного життя краю.

Журналісти «20 хвилин» розповідають про храми, церкви та собори Тернопільщини, які варто відвідати. Вони вразять вас своєю історією або архітектурою.

Дерев’яна церква Івана Богослова (село Скорики поблизу Підволочиська)

Ця святиня є унікальною пам’яткою сакральної архітектури Поділля та вважається одним із найкращих зразків класичного подільського дерев’яного будівництва. Храм тридільний і трибанний, зведений із квадратних зрубів та накритий широким дашком, що надійно захищає нижню частину споруди від опадів.

Водночас визначення «еталонний» жодним чином не зменшує його унікальної цінності, адже давніх дерев’яних храмів на Поділлі — як східному, так і галицькому — збереглося вкрай мало. Особливе значення має старовинний шестиярусний бароковий іконостас кінця XVII — початку XVIII століття, який дійшов до наших днів.

Церкву в Скориках також називають «легендарною», адже з нею пов’язано кілька переказів. За однією з легенд, у 1649 році перед походом на Збараж і Зборів тут сповідався гетьман Богдан Хмельницький, а його козаки біля храму відслужили молебень за перемогу. За іншими переказами, саме Хмельницький міг фундувати цінний іконостас і наказати доправити його до церкви волами.

В інтер’єрі зберігся унікальний іконостас, виконаний невідомими майстрами одночасно зі зведенням храму. Основними мотивами різьблення є стилізоване листя аканта, виноградні грона та квіткові орнаменти. Образи витримані в глибоких національних традиціях — навіть маленького Ісуса зображено в українській вишиванці.

Видатна пам'ятка архітектури державного значення, яка внесена до списку ЮНЕСКО.

Здвиженська церква (Бучач)

Храм збудували на місці колишнього домініканського костелу Святого Хреста за проєктом Яна Ґотфріда Гофмана, представника віленського бароко. Будівництво тривало до 1771 року, а посвячення відбулося 18 вересня того ж року з благословення митрополита Лева Шептицького. Одна з веж храму мала вміщувати дзвін, інша – годинник.

Первинний розпис храму виконав живописець Яків Головацький (Ісихій). Скульптор Михайло Філевич створив шість дерев’яних статуй святих, які нині зберігаються у Національному музеї у Львові.

Під час пожежі 1865 року храм зазнав значних пошкоджень, згоріла також бібліотека. Після закриття василіянського монастиря радянською владою, у храмі розміщували навчальний корпус і навіть зернозбиральний комбайн. Перед входом до церкви у гроті мурованої галереї розташована статуя святого Онуфрія Великого.

Костел Святого Вацлава (Баворів)

Парафія у Баворові постала 1522 року коштом його власника Вацлава Баворовського, котрий тоді профінансував також і спорудження православної церкви. Костел був дерев'яним і носив титул Матері Божої і св. Вацлава. Проте станом на 1666 рік храм у Баворі відсутній (на його місці стояв хрест). Черговий (вже мурований) костел згадується 1718 роком. Проте він швидко занепав і простояв недовго.

У 1745-1747 роках коштом місцевих власників родини Баковських було збудовано сучасний мурований храм. 1819 року святиню реставрували, а 1827 року консекрували. У 60-х роках XIXст. відбулись чергові ремонтні роботи у храмі. У 1901р. настоятель о. Ян Шубер здійснив розбудову святині, після чого, 1902 року відбулась її повторна консекрація. У радянські часи костел використовувався як склад хімдобрив, а з вісімдесятих років перебував у стані руїни. Його ремонт розпочався 2009 року. Розпорядженням голови обласної адміністрації від 09 жовтня 2013 року костел переданий у власність релігійній громаді. 21 вересня 2014 року архієпископ Мечислав Мокшицький реконсекрував відновлений храм.

Троїцький костел (Микулинці)

Перший костел у Микулинцях існував уже наприкінці XVI століття, ймовірно зведений Анною Синявською. У 1619 році його знищили турецько-татарські напади. У 1718-му на цьому місці постала дерев’яна святиня Івана Хрестителя.

Будівництво нового мурованого костелу розпочали у 1761 році за кошти графині Людвики Потоцької. Архітектором був Август Фридерик Мошинський, який взяв за зразок костел при дрезденському палаці. Наріжний камінь заклав архієпископ Вацлав Сераковський, а в 1779 році храм освятили під титулом Пресвятої Трійці.

Костел має багатий бароковий декор – фасад прикрашений скульптурами, вазами та ліпленням. У 1799 році храм пошкодила буря, а в 1859 — пожежа. Ремонт провели у 1926–1929 роках під керівництвом Вітольда Мінкевича.

Після 1945 року будівлю використовували як склад і військове приміщення. Частину дерев’яних скульптур передали до Олеського замку. У грудні 1989 року костел повернули вірянам, після чого провели часткову реставрацію за проєктом архітектора Зеновія Логуша.

Костел Святого Станіслава (Чортків)

Домініканський костел – храм Матері Божої Святого Розарію та святого Станіслава – збудовано наприкінці XVII століття, а на початку ХХ століття його перебудовано. У давнину святиню оточували високі оборонні мури з баштами, тож під час численних татарських нападів місцеві жителі знаходили тут надійний прихисток.

До 1946 року костел належав римо-католицькій громаді. У 1947 році його передали православним, однак уже в 1959 році храм закрили й перетворили на склад. У післявоєнний період сюди привезли частину великого Дрезденського органу, але згодом інструмент було втрачено — його розібрали на кольорові метали. Лише наприкінці 1980-х років святиню повернули католицькій церкві. У 1989 році розпочалися відновлювальні роботи, а вже за два роки до храму повернулися домініканці, які взялися за кропітке відтворення його колишньої величі. За ескізами Яна Саса було відновлено головний вівтар, а зовнішнє оздоблення знову засяяло пишністю.

Якщо пощастить потрапити до костелу під час недільної служби, незабутнє враження справляє не лише інтер’єр із Чортківською чудотворною іконою Божої Матері, а й величне звучання органу. Наразі храм знову живе повноцінним життям. Він і далі залишається справжньою окрасою міста, улюбленим місцем паломників і туристів, шедевром надвіслянської готики, що крізь століття захоплює, приваблює та дивує. Той, хто бодай раз побачив цей костел, уже ніколи не забуде його величі.

Фарний костел Різдва Діви Марії (Бережани)

Фарний костел Різдва Діви Марії (нині костел святих апостолів Петра і Павла) звели в 1620 році в центрі Бережан на пагорбі, звідки добре проглядається з усіх куточків міста. Побудований у готичному стилі з тесаного каменю за ініціативою Адама Єроніма Сенявського, храм мав також оборонне значення. Про це свідчать залишки мурів із бійницями та чотирикутна вежа, яка у 1741 році стала дзвіницею.

У 1675 році татари зруйнували храм, але згодом його відновили. Костел вирізняється стрілчастими вікнами, стрімким дахом і різьбленим білокам’яним порталом. Інтер’єр лаконічний: у презбітерії – алебастровий надгробок Ізабелли Потоцької, дерев’яний неоготичний вівтар і сліди давніх усипальниць роду Сенявських. Саркофаги засновника і трьох його синів у 1920 році перевезли до Вавельського замку в Кракові.

У радянський період костел використовували як склад і спортшколу. Лише у 1990-х його повернули вірянам. Провели реставрацію, відновили каплицю, а у 2008 році на подвір’ї встановили пам’ятник Івану Павлу ІІ. Нині це чинний римо-католицький храм, пам’ятка архітектури національного значення. Розташований неподалік церкви Святої Трійці та за 15 хвилин ходи від Бережанського замку.

Костел Святого Антонія (Збараж)

У 1627-1637 роках у Збаражі споруджено спочатку дерев'яний (а потім мурований) костельно-монастирський комплекс для бернардинів коштом Ю. Збаразького та Я. Вишневецького. Храм у стилі пізнього ренесансу освятили під титулом Святого Юрія. 1675 року костел та монастир знищили турецькі війська. У 1723 та 1731 роках відбулась реконструкція старого костелу за кошти Потоцьких, яка не дала бажаного результату.

Тому у 1746-1755 роках збудували новий бароковий костел за проектом архітектора Й. Ганца (Сілезія) коштом Потоцьких. 23 липня 1752 року храм освячено під титулом свв. Антонія і Юрія. 2 серпня 1755 року костел консекрував Луцький єпископ А. Волович. 16 червня 1879 року пожежа завдала шкоди костелу та монастирю, проте вже наступного року її наслідки було ліквідовано.

У 194?-1990 роках святиню закрили (його використовували як склад), а після повернення освятили 25 серпня. Протягом 1990-2000 років храм ремонтували, і 3 вересня 2000 року архієпископ Мар'ян Яворський його консекрував. Парафію обслуговують францисканці (орден Братів Менших).

А які костели, храми та церкви ви відвідували? Діліться враженнями у коментарях.

На «Дружбі» планують збудувати нову церкву «Воскресіння Христового»

85 громад УПЦ на Тернопільщині досі не перейшли до Православної церкви

Реставрація чи руйнування? З Церкви Різдва Христового забрали іконостас і забетонували фрески​​​​​​​

Тернопільські