Освіта під час війни: як втримати якість і не втратити покоління

20 квітня 2026 р. 17:22

20 квітня 2026 р. 17:22

Повномасштабна довготривала і виснажлива війна змінила для України майже все — від економіки й демографії до енергетики, безпеки та суспільних відносин. Про якість освіти в умовах війни говорять значно рідше, ніж того було варто. Часто її відкладають на другий план, вважаючи, що це питання «після нашої перемоги». Але саме в умовах війни освіта перестає бути лише соціальною політикою і стає фактором національної безпеки, відновлення і довгострокової конкурентоспроможності держави. Про те, як зберегти якість освіти в умовах постійної небезпеки, нестабільності та втрат говорить керівниця управління Державної служби якості освіти у Тернопільській області Наталія МОРАВСЬКА.

Незважаючи на виклики, спричинені війною, українська освіта тримається, її забезпечують педагоги й освітні управлінці, засновники та громади, бо освіта сьогодні відіграє важливу стратегічну роль. Кожен з нас продовжує працювати і робити все необхідне, щоб діти України мали гідне майбутнє, а наша держава могла розвиватися й перемогти у війні. Державна служба якості освіти послідовно виконує свої повноваження, щоб доступність і якість освіти, гарантовані Конституцією, були забезпечені.

Повномасштабна війна поставила українську освіту перед безпрецедентними викликами. Вона не лише оголила старі проблеми системи, які підсилилися під час пандемії COVID-19, а й створила нові — складніші й глибші. Сьогодні реальність українських закладів освіти — це не лише навчальні заняття, а й повітряні тривоги, укриття, перебої з електроенергією та інтернетом. У таких умовах доступ до освіти вже не є гарантованим. Він залежить від безпеки регіону, технічних можливостей і навіть часу доби. Як наслідок — зростає освітня нерівність: одні діти навчаються більш-менш стабільно, інші — втрачають місяці, а іноді й роки навчання.

Безпекова ситуація у Тернопільської області, наявні інфраструктурні можливості створюють умови для організації освітнього процесу в закладах освіти переважно в очній формі. За цих умов забезпечується безперервність навчання, поєднуючи різні форми його організації та одночасно реагуючи на кадрові, інфраструктурні й психологічні виклики. У 55 територіальних громадах Тернопільської області функціонує 517 закладів загальної середньої освіти та 53 філії, у їх числі 11 закладів освіти, засновником яких є Тернопільська обласна рада, 382 заклади дошкільної освіти та 134 дошкільні структурні підрозділи у складі закладів загальної середньої освіти, 36 закладів позашкільної освіти системи освіти (центри, будинки дитячої та юнацької творчості тощо), ще близько 80 мистецьких і спортивних шкіл, а також забезпечують здобуття професійної та фахової освіти 18 закладів професійної та 22 – фахової передвищої освіти.

Для забезпечення стандартів якості освіти Державна служба якості освіти застосовує різні інструменти, які дають підґрунтя здійснити прогнозування розвитку освіти і приймати системні вимірювальні управлінські рішення на місцевому рівні і на рівні держави. Державною службою якості освіти України, управлінням Державної служби якості освіти у Тернопільській області щорічно здійснюються моніторингове дослідження якості освіти в умовах війни, інші загальнодержавні та регіональні моніторинги якості організації безпечного освітнього простору, виконання органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади державних гарантій учасників освітнього процесу в умовах війни, інституційні аудити закладів загальної середньої освіти, які включають детальний аналіз освітнього середовища, педагогічної діяльності, управлінських процесів та оцінювання учнів, акредитації освітніх програм, сертифікація педагогічних працівників, проводяться заходи державного нагляду (контролю) щодо захист прав учасників освітнього процесу.

Так, упродовж 2025 року команда управління Державної служби якості освіти у Тернопільській області за ініціативою засновників провела 14 позапланових інституційних аудитів закладів загальної середньої освіти здійснили акредитацію 24 освітньо-професійних програм фахової передвищої освіти, забезпечували організаційний супровід проведення 4 загальнодержавних та проведено 2 регіональні моніторингові дослідження, забезпечували зовнішнє оцінювання якості освітньої програми «Освіта. Діти. Майбутнє», розробленої не на основі типових освітніх програм, проаналізували діяльність чотирьох громад з питань забезпечення якості освіти на території громади. У рамках цих заходів відвідали 126 закладів освіти у 15 громадах, 915 навчальних занять, всіма видами опитування охоплено 1380 закладів освіти різних типів області. Провели зовнішнє оцінювання учасників сертифікації, вчителів початкових класів, української мови і літератури, математики, історії і правознавства, англійської мови.

За результатами цієї роботи ми змогли побачити головні виклики і сформувати рекомендації громадам і закладам освіти. Важливо акцентувати увагу на окремі з них.

З урахуванням обставин воєнного стану в області зберігається тенденція щодо скорочення контингенту здобувачів освіти загалом у всіх закладах різних типів на 12-20%, а відтак скорочення кількості закладів як юридичних осіб, а також структурних підрозділів. З огляду на таку ситуацію, в громадах важливо працювати над освітньою мережею, яка здатна забезпечити потреби здобувачів освіти та доступність освіти. Особливо зараз, коли ми стоїмо перед важливими завданнями реалізації реформи НУШ, коли вся освітянська спільнота, учні, батьки активно обговорюють, що чекає старшокласників у найближчий навчальний рік та з 1 вересня 2027 року. Які рішення має прийняти засновник, щоб створити умови для здобуття профільної освіти, як підтримати та вмотивувати у цих умовах педагогів, батьківську громадськість? Спостерігаючи за такими рішеннями міських, селищних і сільських рад, зважаючи на численні звернення учасників освітнього процесу щодо захисту їх прав на доступну і якісну освіту під час трансформації освітньої мережі, які надходять у Державну службу якості освіти, в управління Служби у Тернопільській області, на жаль не у всіх громадах відбувається системна комунікація та дотримання вимог законодавства у прийнятті рішень про перспективну освітню мережу, про створення академічних ліцеїв. Для Державної служби якості освіти пріоритетом залишається українське учнівство, щоб їх конституційне право на доступну і якісну освіти було реалізоване, а стандарти якості освіти були дотримані. Громадам сьогодні важливо зосередитися на стратегічному плануванні, активній комунікації з батьківською і педагогічною спільнотами, розвитку кадрової спроможності та модернізації освітньої мережі.

За результатами вивчення, яке проводилося в рамках моніторингу виконання органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади державних гарантій учасників освітнього процесу в умовах війни,  чисельність учнів, які перебувають за кордоном та продовжують навчатися у школах області за різними формами сімейною (домашньою), екстернатною залишається на рівні 7-8%, що становить майже 8 тисяч осіб. Щоб право цих здобувачів на доступну і якісну освіту, на отримання документа про завершення відповідного рівня освіти було реалізоване, важливо керівникам закладів освіти безумовно забезпечувати вимоги законодавства під час організації такої форми здобуття освіти.

У школах області щорічно зростає в середньому на 200 осіб чисельність учнів зі статусом внутрішньо переміщених осіб, на даний час їх більше 3,5 тисяч, для яких важливо створювати умови постійної підтримки, їх інтеграції в учнівські колективи, толерантної взаємодії.

Для учнів і студентів, а також педагогів війна — це не лише про фізичні руйнування, це також про травму, втому і тривожність, які безпосередньо впливають на здатність вчитися і навчати. Учні втрачають концентрацію і мотивацію. Вчителі працюють на межі емоційного виснаження. Без системної психологічної підтримки говорити про якісну освіту стає дедалі складніше. У закладах освіти області функціонування психологічної служби потребує суттєвого покращення, насамперед шляхом введення посад відповідно до штатних нормативів та / або вжиття заходів щодо заповнення наявних вакансій, бо практичні психологи працюють лише у половині закладів освіти.

Щодо безпекових умов навчання та праці, то в усіх закладах загальної середньої освіти та філіях облаштовано укриття та/або захищені простори, використовуються захисні споруди інших суб’єктів господарювання, але не завжди вони достатньої місткості, одночасно можуть розмістити до 75% здобувачів освіти і педагогів. Організація освітнього процесу лише за очною формою (без використання технологій дистанційного навчання) в закладах, де облаштовані укриття, що не дозволяють розмістити одночасно весь контингент здобувачів, свідчить про недотримання вимог статті 57-1 Закону України «Про освіту» щодо гарантування найбільш безпечної форми освітнього процесу для його учасників. Разом з тим, тільки 20% закладів освіти забезпечують можливість проведення навчальних занять, інших форм організації освітнього процесу під час довготривалого перебування здобувачів освіти в укриттях.

Одним із найбільших викликів для системи освіти сьогодні є накопичення освітніх втрат. Ідеться не лише про прогалини у знаннях, а й про втрату навичок, критичного мислення та навчальної дисципліни. Замовчування цієї проблеми або її несистемне вирішення створює серйозні ризики: країна може отримати покоління учнів із суттєво нижчим рівнем підготовки. Протягом трьох років Державна служба якості освіти України проводить моніторинг рівня знань учнів 6-х і 8-х класів з української мови та математики. Дослідження, що охоплює 2023–2025 роки, базується на результатах тестування. Його висновки є показовими: більшість учнів (62–64%) демонструють середній рівень знань. Водночас лише 4–5% учасників виконали завдання на високому рівні. Це свідчить про важливу проблему: учні здебільшого відтворюють знання, але не демонструють уміння міркувати, аналізувати й застосовувати їх на практиці. Саме ці вміння є ключовими в межах реформи Нової української школи, яка орієнтована на формування компетентностей і розвиток критичного мислення. Певною мірою ці тенденції підтверджуються і результатами інституційних аудитів, під час яких оцінюються педагогічна діяльність та система оцінювання результатів навчання.

Без належної якості педагогічної діяльності неможливо забезпечити якість освіти. У контексті реформи Нової української школи сертифікація педагогічних працівників виступає важливою мотиваційною складовою розвитку професійних компетентностей і підвищення педагогічної майстерності. Водночас участь у сертифікації є добровільною. Проте, як складова державної освітньої політики, вона потребує системної підтримки на місцевому рівні, адже засновник закладу освіти має законодавчо визначений обов’язок забезпечувати реалізацію цієї політики. Відтак ключове завдання полягає у вибудові ефективних стратегій залучення педагогічних працівників до участі в сертифікації. Процедура сертифікації чітко врегульована законодавством. Державною службою якості освіти забезпечується належне проведення ІІ та ІІІ етапів, організовано підготовку експертів для здійснення зовнішнього оцінювання професійних компетентностей, розроблено єдині підходи до оцінювання та уніфікований інструментарій, що мінімізує суб’єктивність висновків. Спільним завданням засновників, органів місцевого самоврядування у сфері освіти та управління Державної служби якості освіти у Тернопільській області є активне інформування педагогічної спільноти про переваги сертифікації, створення умов для поширення кращих практик компетентнісного навчання та впровадження інноваційних освітніх технологій. Кінцевою метою такої взаємодії є розширення участі педагогів області у процедурі сертифікації та, як наслідок, підвищення якості освіти загалом.

Ми виокремили низку очевидних проблем, які безпосередньо впливають на якість освіти та освітньої діяльності. Що може змінити ситуацію? Попри складність обставин і війну в країні, рішення існують — і значна частина з них уже поступово впроваджується.

Передусім освітній процес набуває гнучкості: система повинна адаптуватися до умов, а не навпаки. Онлайн-, офлайн- і змішані формати, різні форми здобуття освіти, індивідуальні графіки навчання — це вже не виняток, а нова реальність.

Водночас у закладах освіти має відбутися повноцінна цифрова трансформація. Йдеться про використання єдиних платформ, про забезпечення рівного доступу до техніки та належну підготовку педагогів. Без цього цифровізація ризикує залишитися формальністю.

Підтримка вчителя є запорукою стійкості всієї системи. Професійний розвиток, психологічна підтримка та гідна оплата праці — це не додаткові опції, а необхідні інвестиції в якість освіти.

Для подолання освітніх втрат необхідно впроваджувати чіткі механізми діагностики знань, розбудовувати індивідуальні освітні траєкторії та реалізовувати спеціальні програми надолуження.

Важливим є і переосмислення підходів до оцінювання. Якість освіти — це не лише бали. Це сформовані компетентності, здатність застосовувати знання на практиці та адаптуватися до змін. Саме на ці результати має орієнтуватися сучасна система оцінювання.

Окрему увагу слід приділити безпечному освітньому середовищу як базовій умові навчання. Соціально-емоційні навички поступово стають невід’ємною складовою освітнього процесу.

Важливим інструментом зовнішньої системи забезпечення якості освіти є інституційний аудит, який поєднує перевірку дотримання вимог законодавства у сфері освіти з оцінюванням освітніх і управлінських процесів, а також ефективності внутрішньої системи забезпечення якості освіти в закладах загальної середньої освіти. Результати таких процедур мають бути не лише оприлюднені, а й належно осмислені на рівні територіальних громад. Вкрай важливо доносити їх до депутатського корпусу місцевих рад, формуючи спільне розуміння відповідальності за якість освіти. Це створює підґрунтя для ухвалення виважених, колегіальних рішень, спрямованих на підвищення якості та забезпечення доступності освіти. В умовах війни питання якості освіти набуває стратегічного значення. Її втрата сьогодні — це втрата можливостей розвитку громади завтра, а отже — і втрата майбутнього країни.

Сьогодні освіта — це вже не лише про навчання. Це про майбутнє країни. Від того, наскільки ефективно освітня система відповість на нинішні виклики, залежить спроможність України до відновлення після війни. Ключове завдання — перейти від ситуативного реагування на кризу до системних, стратегічних змін. Йдеться не просто про збереження освіти, а про її якісне перезавантаження: посилення, підвищення гнучкості та відповідність сучасним викликам. Інвестиції в освіту сьогодні — це не витрати, а стратегічний ресурс. Це одна з найнадійніших інвестицій у перемогу, відбудову та сталий розвиток України.

Тернопільські