Від роботи в Польщі до "Золотого хреста": шлях "Бендера" з Тернопільщини (фото)

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Від роботи в Польщі до "Золотого хреста": шлях "Бендера" з Тернопільщини (фото)

14 травня 2026 р. 09:24

14 травня 2026 р. 09:24

Макар на позивний Бендер - заступник командира роти ударних безпілотних авіаційних комплексів у 105-й окремій бригаді ТрО.

Проте його військовий шлях розпочався далеко не з дронів.

З 18 років Макар працював у Польщі разом із батьком.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, батько одразу повернувся додому, щоб стати на захист країни.

Невдовзі таке ж рішення прийняв і Макар.

"До війська він прийшов без жодного досвіду служби. Починав стрільцем, згодом став гранатометником та командиром відділення. Крок за кроком Макар пройшов шлях до головного сержанта, а після формування профільного підрозділу — до командира взводу у роті БпАК ", - йдеться у дописі 105-ої бригади ТрО.

Попри нинішню роботу з високотехнологічними системами, його бойовий гарт відбувся саме у піхоті.

Саме там заклалося розуміння реальної війни.

"Потім нам запропонували літати на “Мавіках”. Проводити розвідку, там, скидами займатися" , — згадує Бендер.

Один із найважчих епізодів стався на Запорізькому напрямку.

Того дня підрозділ прикривав евакуацію поранених побратимів.

Під щільним обстрілом Макар сам отримав осколкові поранення руки, проте завдання було виконане — всі бійці тоді вийшли живими.

Після місяця реабілітації він знову повернувся у стрій.

Макар зізнається, що страшно буває всім.

Але тримає впевненість у людях, які стоять поруч: « В тебе є якась надійна опора, ти просто в хлопцях впевнений».

Сьогодні він бачить, як стрімко еволюціонує війна.

Безпілотники — це вже не допоміжний інструмент, а вирішальна сила на полі бою.

При цьому його позиція щодо обов’язку залишається незмінною: «Я вважаю, всі мали би пройти цей шлях. Кожен чоловік повинен зробити якийсь внесок для нашої перемоги».

Вдома на Макара чекають дружина, мама, рідні.

Серце воїна гріє ще одна особлива надія: невдовзі він стане батьком.

На питання про мрії Бендер відповідає — хоче, щоб закінчилася війна: «І щоб ми всі мали змогу жити в вільній країні, в нашій Україні».

Повертатися за кордон після Перемоги він не планує.

Переконаний: потрібно буде усе відбудовувати та розвивати тут, вдома.

За службу Макар нагороджений почесними відзнаками — «Золотим хрестом» та «Хрестом хоробрих».