10 років на військовій службі: війна забрала життя головного сержанта з Тернопільщини

02 червня 2026 р. 20:55

02 червня 2026 р. 20:55

Сьогодні, 2 червня 2026 року, Товстенська громада провела в останню земну дорогу свого Захисника — головного сержанта Арвідса Олександровича Любасюка, жителя селища Товсте, який загинув 27 травня 2026 року, виконуючи свій військовий обов’язок із захисту України.

Від самого ранку небо затягнули хмари, а безперервний дощ ніби розділяв із людьми невимовний біль втрати. Здавалося, сама природа схилилася у скорботі перед пам’яттю мужнього воїна.

У цей трагічний день людський потік не вщухав. Рідні, друзі, побратими, земляки та жителі громади прийшли попрощатися з воїном. Зі сльозами на очах і невимовним смутком у серцях вони проводжали Героя в його останню земну дорогу. Молитва за упокій душі Захисника об’єднала всіх присутніх у спільному горі, скорботі та вдячності за його жертовний подвиг, – йдеться в повідомленні Товстенської селищної ради.

Арвідс Любасюк народився 8 квітня 1994 року в селі Заруддя Збаразького району у багатодітній родині. Навчався у Новосільській школі-інтернаті, де здобув багато друзів, а згодом продовжив навчання у Збаразькому професійно-технічному училищі. Ще зовсім молодим він свідомо обрав шлях захисника Батьківщини — шлях честі, мужності та служіння своєму народові.

З 2016 по 2021 рік проходив військову службу за контрактом у лавах Збройних Сил України у військовій частині А3215, брав безпосередню участь в антитерористичній операції та операції Об’єднаних сил. Саме там загартовувався його характер справжнього воїна, який ніколи не відступав перед труднощами та завжди залишався вірним військовій присязі.

У 2018 році Арвідс одружився з коханою Катериною. У подружжя народилися двоє синів — Ілля та Тимур. Для нього сім’я була найбільшою цінністю, джерелом натхнення та сили. Він був люблячим чоловіком, турботливим батьком, надійною опорою для своїх рідних. Мав золоті руки, багато планів і мрій, прагнув створити для своєї сім’ї щасливе майбутнє.

Коли завершився контракт, він міг залишитися вдома поруч із дружиною та дітьми. Проте з початком повномасштабного вторгнення без вагань повернувся до лав Збройних Сил України. Уже 26 лютого 2022 року Арвідс знову став на захист Батьківщини. Любов до України, відповідальність за майбутнє своїх дітей та незламний патріотизм покликали його до зброї.

У 2025 році він пережив важке особисте горе — спочатку втратив батька, а через пів року й матір. Але навіть після таких випробувань не зламався та продовжив нести службу, залишаючись прикладом мужності, сили духу та відданості Україні.

За мужність, відвагу та сумлінне виконання військового обов’язку Арвідс Любасюк був нагороджений високими державними та військовими відзнаками:

• Орденом «За мужність» ІІІ ступеня;
• Орденом «За мужність» ІІ ступеня;
• Нагрудним знаком «Золотий Хрест» Головнокомандувача ЗСУ;
• Почесним нагрудним знаком «Кращий сержант ЗСУ».

Сьогодні головного сержанта Арвідса Любасюка поховали з усіма військовими почестями. Лунав Державний Гімн України, звучали постріли почесної варти, а синьо-жовтий прапор, під яким він захищав свою країну, став символом його честі, мужності та незламності.

Особливо боляче сьогодні дивитися в очі його дітям, які вже ніколи не дочекаються батька з війни. У їхньому дитячому болю — вся глибина цієї непоправної втрати:

«Татусю, ми на тебе так чекали,
Все мріяли — закінчиться війна.
Але вона від нас тебе забрала…
Яка для нас ця звістка є страшна…»

У цей скорботний день Товстенська громада висловлює щирі співчуття дружині Катерині, синам Іллі та Тимуру, усім рідним, близьким, друзям і побратимам полеглого Захисника. Світла пам’ять про Арвідса Любасюка назавжди залишиться у серцях рідних, побратимів, жителів громади та всіх українців, заради яких він боровся до останнього подиху. Вічна пам’ять і слава Герою України Арвідсу Любасюку. Герої не вмирають!, зазанчають у селищній раді.

Тернопільські