вологість:
тиск:
вітер:
Бойовий шлях лейтенанта «Бороди»: від гранатометника до командира у 105-й бригаді
23 червня 2026 р. 18:17
23 червня 2026 р. 18:17
Лейтенант Олександр на псевдо «Борода» пройшов шлях від простого солдата до офіцера, пережив бої впритул із ворогом та переконаний, що сила українців — у здатності адаптуватися і підтримувати одне одного.
Лейтенант Олександр із позивним «Борода», який служить у 105 бригаді з Тернополя , став на захист України з перших днів повномасштабного вторгнення. Військовий розповів про свій бойовий шлях, найскладніші моменти служби та силу побратимства, яка допомагає вистояти навіть у найважчих ситуаціях. До війни Олександр працював у сфері реконструкції дахів та тривалий час їздив на заробітки за кордон. Напередодні вторгнення він планував повернутися до Чехії, однак після 24 лютого 2022 року ухвалив рішення залишитися в Україні та вступити до війська.
«Почалася війна, і я зробив свій вибір. До цих пір я вважаю, що вибір був правильним», — каже військовослужбовець.
Окопні реалії, пряме зіткнення з танком та еволюція сучасних технологій на нулі
За роки служби Олександр пройшов шлях від рядового бійця до офіцера. Спочатку служив у піхотному підрозділі, був гранатометником, а згодом отримав офіцерське звання. Один із найяскравіших бойових епізодів трапився під час навчання молодого побратима. За словами лейтенанта, тоді ситуація раптово змінилася після появи ворожого танка.
«Говорили, говорили, і тут на нас танк виїжджає. Прийняли ми бій, стрілялися. Дуже було все так близько. Але після того він переборов свій страх. Він побачив, що з ним є досвідчені побратими», — пригадує військовий. Олександр зазначає, що сучасна війна суттєво змінилася порівняно з початком повномасштабного вторгнення. Значно більшу роль почали відігравати технології та безпілотні системи, що змушує військових постійно адаптовуватися до нових умов.
Надійний тил, мотивація від дітей та заповітна мрія про мирне майбутнє
Попри постійну небезпеку на фронті, найважчим випробуванням для себе лейтенант називає тривалу розлуку з близькими. Вдома на нього чекають дружина, син, донька, мама та сестра. Саме підтримка родини додає сил продовжувати службу.
«Вони дуже пишаються мною. Завжди мені про це говорять. І це дає мені тої наснаги для того, щоб продовжувати службу», — говорить Олександр. Військовий також наголошує на особливій цінності побратимства, яке народжується в бойових умовах і залишається на все життя. Сьогодні лейтенант «Борода» продовжує службу у складі 105 окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. А його найбільша мрія, як і в мільйонів українців, залишається незмінною — перемога України та повернення до мирного життя поруч із родиною.
Джерело: gazeta-misto.te.ua
