Долає 1 400 кілометрів, щоб зібрати гроші для ЗСУ: Тернопіль відвідав латвійський волонтер Айгарс Стоніс

01 липня 2026 р. 20:14

01 липня 2026 р. 20:14

Латвійський волонтер Айгарс Стоніс уже майже два місяці долає пішки шлях від Лієпаї до Вінниці. Його мета – зібрати 50 тисяч євро на мобільний стоматологічний кабінет для українських військових. За плечима у 61-річного чоловіка понад тисяча кілометрів, десятки ночівель просто неба, проблеми зі здоров'ям та незмінна віра в перемогу України.

В Україні Айгарса Стоніса знають як латвійського агронома, волонтера та члена Наглядової ради благодійного фонду «Подільська громада». Він переконаний: перемогти у війні з росією Україна зможе лише за підтримки всього цивілізованого світу.

– Для мене ця війна – не чужа історія. Моя родина добре знає, що таке радянські репресії. У 1940 році радянська влада вбила мого дідуся. І я також зазнав переслідувань. У 1980 році мене заарештували лише за спробу підняти латвійський прапор. Тоді Латвія була окупована радянським союзом. Саме тому я добре знаю, що таке російська окупація, і розумію українців, – розповідає він.

Попри насичений графік і щоденні переходи, Айгарс Стоніс знайшов час поспілкуватися з журналісткою «20 хвилин» та розповісти про свою подорож.

Ми маємо боротися щодня

Україну Айгарс Стоніс підтримує з перших днів повномасштабного вторгнення. Спочатку він допомагав українським біженцям облаштуватися у Латвії, а згодом почав регулярно приїжджати в Україну з гуманітарною допомогою. За цей час здійснив понад десять поїздок на фронт та придбав для військових п'ять автомобілів. Одну з останніх автівок особисто передав захисникам на Сумщині.

– Я знаю, що найстрашніше на фронті – поранення. Але повірте, зубний біль додає не менше страждань. Саме тому я вирішив допомогти придбати мобільний стоматологічний кабінет для військових. Потрібно зібрати орієнтовно 50 тисяч євро. Чим більше коштів вдасться зібрати, тим кращий автомобіль і сучасніше обладнання ми зможемо придбати, – каже волонтер.

Довго думаючи, як зібрати таку суму, він вирішив привернути увагу до збору власне у такий спосіб – пройти пішки 1 400 кілометрів.

– Спочатку хотів їхати велосипедом. Колись, коли мені було 16 років, я легко долав великі відстані. Але зараз мені вже 61. До того ж я переніс складну операцію на спині, маю металеві конструкції. Друзі дуже здивувалися, коли почули про мою ідею, адже раніше мені було важко навіть пересуватися вдома. Але я вирішив не здаватися, – говорить Айгарс.

Кожен крок – подяка українським військовим

Свій похід Айгарс розпочав 8 травня у латвійській Лієпаї. Маршрут проліг через Литву, Польщу та Україну. Тут він уже пройшов Ковель, Луцьк, Кременець, Тернопіль, Хмельницький і нині прямує до Вінниці. До фінішу залишилося орієнтовно 110 кілометрів. Під час розмови Айгарс неодноразово зізнавався, що захоплюється Україною та її людьми.

– Україна – мій другий дім. Я дуже люблю ваших людей і завжди розповідаю про них у Латвії. Мені дуже сподобався Кременець. Там я вперше побував в українській церкві, де зміг помолитися за свою родину. Хотів пройтися місцевими горами, але мені пояснили, що зараз це може бути небезпечно. Тож довелося повернутися. Загалом на Тернопільщині ми були чотири дні, – додав волонтер.

Втім, подорож не обійшлася без труднощів. Через проблеми зі здоров'ям чоловік кілька днів провів у лікарнях Ковеля та Луцька.

– Не так швидко долаю дистанцію, як хотілося б. Чотири дні довелося пролежати в лікарні, бо виникли проблеми з ногою – я її практично не відчував, – додає Айгарс Стоніс.

25-кілограмовий рюкзак і ночівлі в лісі

До походу Айгарса готувала його невістка, яка професійно організовує туристичні маршрути Європою. Саме вона допомогла скласти спорядження та продумати раціон. Увесь багаж волонтера помістився в одному рюкзаку вагою орієнтовно 25 кілограмів.

– У ньому вода, трохи їжі, повербанки, змінний одяг, спеціальні туристичні шкарпетки, спальний мішок, який витримує до мінус 15 градусів, і тент. Намету я не брав. Усі, хто хоче мені допомогти, спочатку піднімають цей рюкзак і кажуть: «Аве Марія». А я лише усміхаюся, бо у мене гарна витривалість, – наголошує волонтер.

Близько 80% маршруту латвієць ночував просто в лісі. З його слів, це були неймовірні враження і можливість насолодитися красою.

– Мені зовсім не було страшно. Навпаки – це дуже цікаво. Одного разу на мене мало не наступив олень. Він налякався не менше за мене. Люди часто запрошували переночувати, коли дізнавалися, що я роблю. Але мені хотілося пройти цей шлях саме так. У хостелах я зупинявся лише для того, щоб випрати речі, прийняти душ і добре виспатися. У середньому спав лише по три години на добу, – каже Айгарс Стоніс.

Після завершення походу Айгарс Стоніс планує приблизно на місяць залишитися на Вінниччині. Разом із благодійним фондом «Подільська громада» він обиратиме автомобіль та обладнання для мобільного стоматологічного кабінету.

Також волонтер хоче написати невелику книгу про свою подорож Україною та людей, яких зустрів на цьому шляху.

Томати заради лікування: як сім'я 22-річного Сашка заробляє на реабілітацію сина власною справою

Домашня випічка і донати: у Тернополі збирають на човен для 241 бригади

Кожен подарунок — як обійми з дому: тернополян закликають зібрати «Коробку тепла» для ЗСУ

Тернопільські