Горошова на Тернопільщині: село над Дністром із давньою історією, повстанською пам’яттю та силою поколінь

12 липня 2026 р. 22:08

12 липня 2026 р. 22:08

Горошова — село у складі Мельнице-Подільської територіальної громади Чортківського району Тернопільської області. Це давнє подільське поселення над Дністром має багату й водночас драматичну історію, що охоплює кілька століть, зміну держав, війни, повені, національно-визвольну боротьбу та збереження української культурної традиції.

Перша письмова згадка про поселення датується 1470 роком. У гродських і земських актах воно згадується як Горгрошова, власником якої був Ян Кола з Далеїва. Ще одна дата — 1785 рік — зафіксована на фундаменті старої церкви.

У різні періоди село мало різні назви. За Австро-Угорщини його називали Грошів, а сучасна назва Горошова закріпилася з часів польської влади. Існує також легенда, що село постало на місці поселення, знищеного під час татарських нападів, а відбудували його на гроші зі скарбу, який знайшли мешканці, котрі дивом урятувалися.

Село з давніми освітніми та громадськими традиціями

У XIX столітті Горошова вже була великим населеним пунктом. У 1880-х роках тут проживали 1635 осіб. Наприкінці XIX — на початку XX століття село мало переважно українське населення.

За австрійською статистикою 1900 року, в громаді проживали 1852 греко-католики, 29 римо-католиків і 55 євреїв. Українською мовою послуговувалися 1852 жителі, польською — 84.

За польськими статистичними даними, у 1921 році в Горошовій було 428 дворів і 1855 мешканців, а в 1931 році — вже 497 дворів і 1992 особи.

У селі діяла школа: за Австро-Угорщини — двокласна, за Польщі — трикласна. Обидві були з українською мовою навчання.

Важливу роль у житті громади відігравали українські товариства. У 1922 році при філії товариства «Просвіта» заснували бібліотеку. Також діяли філії товариств «Сільський господар», «Луг», «Відродження» та інших організацій. Працювала кооператива «Згода», яка об’єднувала 234 особи та мала власний будинок.

У 1925 році в селі діяли млини Яна Качоровського та Антоні Петрощука. У 1930 році значної шкоди громаді завдала пожежа — тоді згоріли будівлі на двох вулицях.

Повені, війни та боротьба за Україну

Через розташування поблизу Дністра Горошова неодноразово потерпала від стихії. Великі повені в селі зафіксовані у 1942, 1964 та 2008 роках.

Окрема сторінка історії Горошової — національно-визвольна боротьба. У 1933 році тут було засновано один із перших на Тернопільщині осередків Організації українських націоналістів.

Після приходу радянської влади у вересні 1939 року село зазнало репресій. У 1941 році органи НКВС в Умані розстріляли 31 мешканця Горошової — активістів «Просвіти», товариства «Відродження», кооперативного руху, членів ОУН та інших українських діячів.

Від 8 липня 1941 до 6 квітня 1944 року Горошова перебувала під німецькою окупацією. Нацисти вивозили місцевих жителів на примусові роботи до Німеччини.

У селі діяла боївка УПА, до якої належали станична Докія Найденко, яку енкадебісти спалили живцем, Ярослав Попович та інші мешканці під проводом сотника Богдана Никорчука на псевдо «Тополя».

16–17 липня 1944 року відбувся бій між цією боївкою та загоном НКДБ. Загинули 33 повстанці, серед них 14 — із Горошової. Ще 19 осіб потрапили в полон і були ув’язнені у чернівецькій тюрмі, з них 11 — горошівчани. Восьмеро полонених згодом розстріляли.

До ОУН та УПА належало багато жителів села. Загалом у визвольній боротьбі загинули 45 горошівчан, серед них 23 члени ОУН і четверо дівчат. За свідченнями старожилів, понад 20 родин було заслано на каторжні роботи до Сибіру терміном від 10 до 25 років.

На фронтах Другої світової війни загинули 74 жителі села, з них 34 пропали безвісти.

Відомі уродженці та пам’ять про Горошову

Після війни, у 1945–1946 роках, до Горошової переселили сім родин із Лемківщини, Підляшшя та Холмщини.

У 1946 році радянська влада заборонила читальню «Скала», братства, свічкове товариство та Апостольство молитви. У 1948 році в селі організували колгосп, який згодом приєднали до сусіднього господарства, а пізніше розпаювали.

Горошова дала Україні чимало відомих постатей. Тут народилися сотник УПА Богдан Никорчук; доктор медицини і громадський діяч у Канаді Дмитро Ціпівник; педагог і літераторка Докія Папіш-Черевик; етнограф і фольклорист Авксентій Яківчук. У селі також проживав і працював директором школи Іван Барабаш.

Історію Горошової досліджували у книжках Авксентія Яківчука «Сам Бог витає над селом…» та Івана Мороза «Тут Божа благодать…».

Сьогодні Горошова — це не лише село з давньою історією, а й місце великої пам’яті. Його минуле нагадує про силу громади, жертовність поколінь, боротьбу за українську ідентичність і здатність людей вистояти навіть після найважчих випробувань.

Фото: Петро Грушко .

Тернопільські